ознаки

Під складом злочину мають на увазі сукупність передба-чених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин. Вирізняють такі елементи складу злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Об'єктом злочину можуть бути: суспільний лад України, його політична та економічна системи, власність, особа, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян. Об'єктивна сторона – це зовнішній вираз злочину, що його складає діяння(дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільно-небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням та його наслідками. Дія – це активна, сусп-но небезпечна, передбачена кримін законом поведінка суб'єкта; бездіяльність – пасивна поведінка яка проявилась у невиконання особою тих дій, що їх вона повинна була і могла, у певній ситуації, здійснити. Наслідком злочину називають збиток, шкоду, якої завдає діяння об'єктові злочину. Суб'єкт злочину – це індивід, фіз особа, що досягла певного віку і є осудною. Суб'єктивна сторона – внутрішня, психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб'єкт сторони є провина, мотив і мета злочину. Під провиною слід розуміти псих ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і сусп-небезпечних наслідків у формі наміру чи необережності. Намір як форма провини хар-ться тим, що особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своєї дії(бездіяльності), передбачає суспільно небезпечні її наслідки та бажає, або свідомо допускає їх настання. Необережність у вчиненні злочину має місце тоді, коли особа передбачає сусп-небезпечні наслідки свого діяння і легковажно розраховує на запобігання їм або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Розрізняють злочинну самовп-ість і злочинну недбалість. Мотив – це внутр процеси, що відображ у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин. Мета – це уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи злочин. Мотив і мета – обов'язкові ознаки складу злочину лише тоді, коли вони передбачені в конкретній статті закону.

57.Покарання та його мета. Види покарань у кримінальному праві.

Кримінальне покарання – засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Метою покарання є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Основні покарання: позбавлення волі на строк від 3 місяців до 10 років; виправні роботи без позбавлення волі на строк від 2 місяців до 2 років; позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності на строк до 5 років; штраф; громадська догана. Biдпoвiднo дo cт. 23 KK Укpaїни пoкapaння пoдiляютьcя нa тpи гpyпи: ocнoвнi; дoдaткoвi (дoпoвнeння дo ocнoвниx); змiшaнi.

Ocнoвнi noкapaння: пoзбaвлeння вoлi; випpaвнi poбoти бeз пoзбaвлeння вoлi; пoзбaвлeння пpaвa oбiймaти пeвнi пocaди aбo нa якийcь вид дiяльнocтi; штpaф; гpoмaдcькa дoгaнa.

Дoдamкoвuмu noкapaннямu визнaютьcя: кoнфicкaцiя мaйнa; пoзбaвлeння звaння, paнгy, чинy; пoзбaвлeння бaтькiвcькиx пpaв згiднo з чинним зaкoнoдaвcтвoм.

Вuняmкoвa мipa noкapaння дoпycкaeтьcя зacтocyвaння cмepтнoї кapи — poзcтpiлy зa ocoбливo тяжкi злoчини y випaдкax, cпeцiaльнo пepeдбaчeниx ocoбливoю чacтинoю KK Укpaїни.

Kpuмiнaльнa вiдnoвiдaльнicmь - вuд юpuдuчнoi вiдnoвiдaлънocmi, щo вcmaнoвлюєmьcя дepжaвoю в кpuмiнaльнoмy зaкoнi, нaклaдaєmьcя cyдoм нa ociб, якi вuннi y вчuнeннi злoчuнy, ma мaюmь нecmu зoбoв'язaння ocoбucmoгo, мaйнoвoгo чu opгaнiзaцiйнoгo xapaкmepy.

Cyкyпнicть oзнaк, якi визнaчaють дiяння як злoчин, мae нaзвy cклaд злoчинy. Toмy cтвepждyють, щo єдинoю пiдcтaвoю кpимiнaльнoї вiдпoвiдaльнocтi є нaявнicть cклaдy злoчинy.

58.Обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправні діяння.

До них належать: необхідна оборона, крайня необхід-ність, затримання злочинця. Необхідною обороною є дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або захисту іншої особи, інтересів с-ва чи держави від суспільно небезпечного посягання. Пере-вищення меж необхідної оборони тягне за собою відпо-відальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом. Затриманні нападника є право-мірним за таких умов: особа вчинила діяння, що має ознаки злочину; особа, яка вчинила напад, ухиляється від затримання; заподіяння шкоди може мати місце лише з метою затримання особи та передачі її органам влади; шкода, завдана особі, яка вчинила напад, має бу-ти вимушеною; дії з затримання, включно із заподіян-ням шкоди, відповідали небезпечності посягання та обставинам затримання злочинця. Крайня необхадність – правомірне заподіяння шкоди для усунення небезпеки, яка загрожує державним, громадським чи особистим ін-тересам, що охороняються законом, здійснене за обста-вин, коли ця небезпека не може бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода менш значна, ніж відвер-нена.

59.Стадії вчинення умисного злочину.

Готування до злочину

Готування до злочину - перша стадія злочину й перший вид незакінченого злочину. Щоправда, закон робить виняток для злочинів невеликої тяжкості: готування до такого злочину не тягне за собою кримінальної відповідальності (частина 2 статті 14 КК України).

готування до злочину характеризується такими ознаками:

1) скоєння підготовчих дій, покликаних створити умови для розвитку подальшої злочинної діяльності (в тому числі шляхом бездіяльності, скажімо, невключення сигналізації особою, яка була зобов'язана це зробити, з метою полегшення вчинення крадіжки);

2) прямий умисел на вчинення готування;

3) припинення діяння до початку виконання об'єктивної сторони складу задуманого злочину;

4) це припинення має місце з незалежних від винного обставин.

Замах на злочин

Згідно з частиною 1 статті 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченою відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Закінчений злочин

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України (частина 1 статті 13 КК України).

Для визнання злочину закінченим необхідно визначити момент його закінчення, який залежить від законодавчої конструкції, головним чином, об'єктивної сторони складу злочину.

Тобто, характер конструкції визначає момент закінчення злочину. І саме за цим чинником злочини поділяються на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом.

60.Поняття та види співучасті у злочині.

Співучасть у злочині є однією з форм злочинної ді­яльності. Такого роду діяльність має свої правові осо­бливості, які дозволяють виділяти співучасть у самостійний кримінально-правовий інститут. ЇЇ специфіка полягає у тому, що:

а) участь у вчиненні злочину двох або більше осіб обумовлює його підвищену суспільну небезпеку;

б) склад злочину виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників. У діяннях окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки злочи­ну, вказані у статті Особливої частини КК. Вчинення злочину у співучасті полегшує досягнення злочинного результату, ускладнює його розкриття та притягнення винних до відповідальності.

Відповідно до ст. 26 ККспівучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Група осіб без попередньої змови - це два або бі­льше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК). Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку ви­конання об'єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спон­танне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпо­середньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не зна­йомими між собою. Діючи як співвиконавці, вони мо­жуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторо­ни злочину або долучатися до злочину, вчинення яко­го іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьо­му члени такої групи можуть застосовувати різні засо­би й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потер­пілих одночасно.

Група осіб за попередньою змовою

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декілько­ма (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). Домовитись про спільне вчинення злочину заздале­гідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до поча­тку виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин. Вона повинна стосу­ватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єк­ту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчи­нення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домов­леність може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Організована група - це стійке об'єднання декіль­кох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попе­редньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є:

1) наявність декількох осіб (трьох або більше);

2) попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів;

3) стійкість такого об'єднання;

4) об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;

5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Згідно з ч. 4 ст. 28 КК злочинною організацією ви­знається об'єднання осіб (суб'єктів злочину), яке: 1) є стійким; 2) є ієрархічним; 3) об'єднує декількох осіб (трьох і більше); 4) за попередньою змовою зорганізоване його членами або структурними частинами для спільної діяльності, метою якої (діяльності) є а) безпосереднє вчинення ними тяжких або особливо тяжких злочинів; б) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; в) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.