Суспільне виробництво та його основні фактори

Тема 3

Питання 2:

Створення необхідних для задоволення потреб товарів і послуг здійснюється шляхом організації виробництва, в процесі якого людина перетворює існуючі природні умови з урахуванням своїх потреб.

Виробництво - цепроцес створення матеріальних благ і послуг, необхідних для існування і розвитку суспільства.

Виробництво являє собою суспільний процес, оскільки люди в ньому вступають в спільну економічну діяльність.

Суспільне виробництво має дві взаємопов'язані сторони: одна з них відображає матеріальний зміст процесу виробництва, тобто взаємодію людини з природою, а друга сторона розкриває його суспільну форму, тобто характер взаємовідносин людей у процесі створення матеріальних благ.

Основою матеріального змісту виробництва є процес праці.

Процес праці являє собою свідому доцільну діяльність людини, направлену на зміну предметів і сил зовнішньої природи і пристосування їх для задоволення своїх потреб (людина пристосовує природу до себе).

Здійснення будь-якого процесу праці передбачає наявність і взаємодію трьох основних елементів: робочої сили, предметів праці і засобів праці.

1. Робоча сила - це сукупність фізичних, розумових і інших здібностей людини, які вона має в своєму розпорядженні і може використовувати в процесі створення матеріальних благ.

Робоча сила являє собою потенційну здатність людини до праці. Практично кожна людина володіє здібністю до праці, але при цьому людина може брати участь в трудовому процесі, а може і не брати участі.

У випадку участі робочої сили в суспільному трудовому процесі вона використовується, тобто споживається (праця - це є процес споживання робочої сили).

2. Предмети праці -це все те, на що направлена праця людини, і що в більшості випадків складає матеріальну основу майбутнього продукту.

До предметів праці відносять все те, що людина знаходить в самій природі (ліс, вугілля та ін.), їх називають первинними предметами праці. А також деякі предмети, які зазнали попередньої обробки людською працею. Їх називають сировиною (метал, бавовна та ін.). Природа і земля є загальними предметами праці.

3. Засоби праці -це все те, чим людина прямо або опосередковано впливає на предмети праці. Засоби праці являють собою комплекс речей, які людина розміщує між собою і предметами праці і які служать їй в якості провідника її впливу на цей предмет.

До них відносять:

1) Знаряддя праці, або механічні засоби праці. Це різного роду прилади та інструменти, механізми та машини, двигуни та інше.

2) Інформаційні і керуючі пристрої, які виконують функції розумової праці, що піддаються формалізації.

3) Засоби праці, які служать для розміщення в собі предметів праці (судини, ємкості, цистерни, ящики тощо);

4) Загальні умови виробництва. До них відносять всі ті речі, які безпосередньо не входять до процесу праці, але без яких даний процес або зовсім не зможе здійснюватися або ж буде здійснюватися в ненормальних умовах (будівлі, споруди, дороги).

5) Загальним засобом праці є сама земля, на якій розміщується і функціонує виробництво. У сільському господарстві земля безпосередньо входить в процес праці як головний засіб і предмет праці.

Сукупність предметів і засобів праці являють собою засоби виробництва.

Розглянутий таким чином, процес праці характеризує процес взаємодії людини з природою і є складовою частиною матеріального змісту суспільного процесу виробництва.

При розкритті в цілому матеріального змісту процесу виробництва його найважливішими умовами вважаються наявність ресурсів і ефективність їх використання.

Економічні ресурси - все, що використовується в процесі створення матеріальних благ. До них відносять всі природні, людські і вироблені людиною ресурси.

Для зручності аналізу всі економічні ресурси ділять на 2 великі категорії:

Всі перераховані економічні ресурси – це лише потенційні джерела випуску продукції. Безпосередньо у процесі виробництва вони з’єднуються, використовуються і стають джерелами прямими, тобто факторами виробництва.

Фактор виробництва – це економічний ресурс, сполучений у виробництві з іншими ресурсами на основі певних технологій.

Таким чином, економічні ресурси і фактори виробництва в матеріальному вираженні – це одне і теж.

Виділяють наступні основні фактори суспільного виробництва:

1) Земля

2) Капітал

3) Праця

4) Підприємницька здатність

Всі розглянуті економічні ресурси або фактори виробництва мають одну загальну властивість: вони є обмеженими. При всьому уявному різноманітті і великій кількості – ресурси обмежені. Це стає особливо зрозуміло, якщо їх порівнювати з нашими потребами і бажаннями.

Рідкість (обмеженість) - це ситуація, коли ресурсів недостатньо, щоб задовольнити бажання всіх кому вони потрібні. Кажучи інакше, це відношення між бажанням і наявністю. Внаслідок цього і можливий обсяг виробництва товарів і послуг також обмежений.

Всі фактори виробництва в своїй сукупності і взаємодії складають продуктивні сили суспільства.

Рівень розвитку продуктивних сил є найважливішим критерієм і найбільш змістовним показником суспільного прогресу.

Однак в процесі виробництва люди вступають у відносини не тільки з природою, але і між собою. Відносини, які складаються між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ називаються виробничими або економічними відносинами.

Економічні відносини складають суть суспільного змісту процесу виробництва. Розрізнюють два типи економічних відносин:

I. Організаційно - економічні відносини - це відносини, які виникають в процесі організації виробництва, як такого. Вони виражають організаційний спосіб з'єднання робочої сили з засобами виробництва (наприклад, на основі розподілу праці, спеціалізації, кооперування, комбінування та ін.) Виступаючи як відносини між людьми, вони безпосередньо характеризують стан виробництва незалежно від його соціально-економічної форми, відображають особливості певного етапу розвитку засобів виробництва і людини, а так само їх суспільних комбінацій. Наприклад, побудова будинку. Можуть бути різні технології, але послідовність в цілому одна і та же.

II. Соціально-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу привласнення ними засобів і результатів виробництва. У основі цих відносин знаходяться відносини власності, які характеризують, в чиїх інтересах здійснюється виробництво і як розподіляється його результат. Відносини власності пронизують всі економічні відносини між людьми (плата за оренду обладнання).

В цілому роль економічних відносин полягає в тому, що вони являють собою суспільну форму розвитку виробництва, його рамки, стимули або антистимули його розвитку. Вони можуть грати роль двигуна, стимулюючого економічне зростання, а можуть виконувати роль гальма економічного розвитку суспільства.

Єдність і взаємодія продуктивних сил, які знаходяться на певному рівні розвитку і відповідних їм економічних відносин складають суспільний спосіб виробництва.

Сукупність економічних відносин історично відповідного способу виробництва являє собою економічний базис суспільства. Це той базис, на якому формуються всі інші суспільні відносини: а саме ідеологічні, політичні, юридичні, сімейні, які отримали назву “ надбудова”.

Базис і надбудова між собою взаємопов'язані і тісно взаємодіють. Спосіб виробництва, взятий в єдності з надбудовою, з усіма характерними для нього формами життєдіяльності людей складає суспільно-економічну формацію ( первіснообщинна, феодальна, капіталістична).

У зарубіжній літературі при визначенні етапів розвитку суспільства, основна увага звертається на технологічну сторону.

Технологічний спосіб виробництва являє собою сукупність засобів праці в єдності з матеріалами, технологіями, енергією і організацією виробництва.