Держава Павла Скоропадського

29 квітня з'їзд земельних власників проголосив генерала Павла Скоропадського гетьманом України. П.Скоропадський був нащадком давнього роду козацької старшини й одним з найбільших в Україні землевласників. За царського режиму служив військовим ад'ютантом Миколая II і підчас війни був авторитетним генералом. З початком революції він українізував своє військове з'єднання і, коли Центральна Рада не прийняла його послуги, був обраний командиром селянського ополчення "вільних козаків".

Після розпуску Центральної Ради гетьман оголосив про встановлення "Української Держави". Нова держава ґрунтувалася на поєднанні монархічних, республіканських та диктаторських засад. "Соціалістичні експерименти" Центральної Ради були скасовані. Відмінялася націоналізація великих маєтків та культурна автономія. Гетьманові належало одноосібне право видавати всі закони, призначати кабінет міністрів, управляти зовнішньою політикою та військовими справами й бути верховним суддею країни.

Фактична влада в Україні належала окупантам. І на переворот вони погодились за умови, що гетьман визнає Брестський договір, відкладає скликання Установчих зборів, віддаватиме німецьким польовим судам осіб, які виступають проти окупантів, ліквідує земельні комітети. Україна зобов'язувалась оплачувати військову допомогу німців.

Хоча всі соціалістичні партії відмовились від будь-якого співробітництва з новою владою, гетьманові вдалося за своє майже восьмимісячне правління досягти певних успіхів у своїй політиці.

Серед досягнень слід відзначити створення дієвої адміністрації, боєздатних військових формувань, військово-морських сил, що створювались із суден Чорноморського флоту, який німці передали гетьманові.

Гетьманський уряд підготував компромісний аграрний законопроект, згідно з яким земельні маєтки мали бути примусово викуплені і розподілені між селянами не більше ніж по 25 десятин на особу. Але здійснити заплановану реформу не встигли.

В галузі зовнішньої політики слід відзначити встановлення дипломатичних відносин з 12 країнами, підписання 12 червня 1918 р. мирного договору з Радянською Росією і визнання останньою Української Держави.

Особливо помітними були успіхи в галузі освіти та культури. Гетьманський уряд прийняв дуже вдале рішення не перетворювати російськомовні школи в україномовні, а створити нові україномовні. Так, було засновано 150 нових україномовних гімназій, випущено кілька мільйонів примірників україномовних підручників. Відкрились 2 українські університети (у Києві та Кам'янці-Подільському). Визначною подією стало заснування 14 листопада 1918 р. Української Академії наук. Крім того, було створено Українську національну бібліотеку, Український історичний музей, Національну галерею мистецтва. Український театр драми та опери, Українську державну капелу, Державний симфонічний оркестр. Гетьманський уряд погодився на автономію православної Церкви в Україні.

Разом з тим П..Скоропадський і його уряд припустилися ряду фатальних політичних прорахунків. По-перше, у своїй діяльності вони явно залежали від німців. По-друге, підтримка великих землевласників, повернення їм землі, каральні експедиції викликали велике невдоволення серед селян. По-третє надання притулку представникам колишньої царської верхівки, формування вищого військового командування переважно з росіян посилили опозиційний український Рух.