Робота №1. Визначення гематокритного показника

Гематокритний показник (гематокрит) відбиває відсотковий об”єм формених елементів (а саме еритроцитів) в крові. Розрізнюють венозний, капілярний та артеріальний гематокрит, позаяк об’єм формених елементів, насамперед еритроцитів, неоднаковий у різних відділах кровоносного русла. Найнижчий гематокрит в артеріальній крові.

Мета роботи: визначити відсотковий об”єм формених елементів (а саме еритроцитів) в крові капілярів і оцінити його величину.

Для роботи необхідно:

гематокритний капіляр або мікропіпетка, центрифуга на 8000 об/хв, пластилін, водний розчин гепарину (з активністю 5000 Од/мл), голка, 96% спирт, розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша.

Хід роботи:

Градуйовану на 100 поділок гематокритну піпетку промити розчином гепарину, продути гумовою грушею, висушити й заповнити кров”ю на 7/8 довжини. Потім отвір піпетки заклеїти пластиліном і центрифугувати протягом 5 хв. при 8000 об/хв. Після центрифугування визначити % формених елементів стосовно повного об’єму крові, тобто гематокритну величину.

Рекомендації до оформлення результатів

Записати гематокритний показник в %.

У висновках відповісти на запитання:

1. Чи нормальний відсотковий об”єм формених елементів (а саме еритроцитів) у крові капілярів?

2. Про які зміни в системі крові може свідчить збільшення чи зменшення гематокритного показника?

Робота № 2. Визначення ШОЕ

Кров є одночасно справжнім колоїдним розчином і суспензією. Частки речовин, суспензовані у рідкому середовищі, випробовують на дію протилежно спрямованих сил: сили тяги, що забезпечує осідання часток, та дифузії, за рахунок якої частки колоїдів перемішуються. Установлено, що швидкість осідання частки прямо пропорційна квадрату її радіуса та різниці щільності суспензованої речовини й розчинника, а також зворотно пропорційна в’язкості розчинника. Велике значення мають і заряди часток, що містяться в розчині.

Формені елементи, суспензовані в розчині колоїдів плазми та міцно зв’язані з ними зарядами, осідатимуть у стабілізованій крові за рахунок посилення їх агломерації. При цьому кров розділиться на 2 шари: верхній – плазма та нижній – формені елементи.

Співвідношення холестерину й лецитину в плазмі, вміст жовчних пігментів та жовчних кислот, зміна в’язкості, pH, властивості еритроцитів, кількість гемоглобіну та ін. впливають на ШОЕ (швідкість осідання еритроцитів).

Головними ж чинниками, від яких залежить ШОЕ, вважають якісні та кількісні зміни білків у плазмі. Так, збільшення кількості великодисперсних білків (глобулінів) призводить до підвищення ШОЕ, а зменшення їх концентрації та збільшення вмісту альбумінів зумовлює її зниження.

ШОЕ дає деяке уявлення про співвідношення між білками плазми та їх електростатичну взаємодію з еритроцитами крові.

Мета роботи: познайомитися з принципами визначення ШОЕ. Дати загальну оцінку співвідношення білків крові.

Для роботи необхідно: апарат Панченкова, штатив із пробіркою, голка, годинник, 5% розчин натрію цитрату, 96% спирт етиловий, 2% розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша.

Хід роботи:

Кров донора, змішану з 5% розчином натрію цитрату у співвідношенні 4: 1, перемішати й набрати його до відмітки К за допомогою груші. Обережно витягнути капіляр з пробірки, зняти ватою кров із її носика і втиснути його в гумову прокладку, що є в апараті Панченкова. Лише після цього можна зняти з капіляра грушу. Верхню частину капіляра також слід ретельно закріпити в апараті. Через 30 хв. та 1 год. визначити рівень осілих еритроцитів у капілярі.

Рекомендації до оформлення результатів: Записати рівень стовпчика плазми над еритроцитами, що осіли /мм/.

У висновках відповісти на запитання:

Чи нормальна ШОЕ у досліджуваного?

Чи нормальне співвідношення альбумінів і глобулінів у плазмі крові?

Про які зміни у складі плазми крові свідчить підвищення її?