Основи

Основи – з позиції теорії електролітичної дисоціації це складні речовини, які у водних розчинах дисоціюють тільки на аніони гідроксильних груп та катіони металів.

Наприклад: NaOH→ Na⁺ + OH^-

Ba(OH)₂→ BaOH⁺ + OH^-

BaOH⁺ → Ba⁺² + OH^-

Основи бувають розчинні і нерозчинні. Розчинні називаються ще лугами. По кількості гідроксильких груп основи бувають одно-, двох-, трьох- і багатокислотні. КОН – однокислотне, Са(ОН)₂ – двукислотне, Al(OH)₃ – трьохкислотне.

Назвва основ утворюється із назви металу в родовому відмінку і слова “гідроксид”: NaOH – натрій гідроксид, Са(ОН)₂ – кальцій гідроксид.

Коли метали мають переміну ступінь окислення, то в дужках позначають римською літерою ступень окислення металу в цій основі: Fe(OH)₂ – ферум гідроксид (ІІ), Fe(OH)₃ – ферум гідроксид (ІІІ).

Добування:

1. Взаємодією активних металів з водою:

2Na + 2H₂O = 2NaOH + H₂

2. Взаємодією оксидів з водою:

CaO + H₂O = Ca(OH)₂

3. Електролізом водних розчинів солей лужних металів:

2NaCl + 2 H₂O = 2NaOH + H₂ + Cl₂

4. Взаємодією лугів з солями:

CuSO₄ + 2NaOH = Cu(OH)₂ + Na₂SO₄

Хімічні властивості.

1. З кислотами:

2NaOH + H₂SO₄ = Na₂SO₄ + 2H₂O

2. З кислотними оксидами:

Ca(OH)₂ + SO₃ = CaSO₄ + H₂O

3. З амфотерними оксидами (для лугів):

2KOH + ZnO = K₂ZnO₂ + H₂O

4. З амфотерними металами (для лугів):

Zn + 2NaOH + 2H₂O = Na₂[Zn(OH)₄] + H₂

5. З солями (для лугів):

Ba(OH)₂ + Na₂SO₄ = BaSO₄¯ + 2NaOH

6. Термічне розкладення:

Ca(OH)₂ = CaO + H₂O

АМФОЛІТИ.

Важкорозчинні у воді гідроксиди характеризуються тим, що розчинна їх частина може вести себе як основа, або як кислота в залежності від рН середовища. В кислому середовищі амфоліти ведуть себе як основи, в лужному середовищі – як кислоти.

2Н⁺ + ZnO ↔ H₂ZnO₂=Zn(OH)₂ ↔ Zn⁺² + 2OH^-

кислота осадок основа

Zn(OH)₂ + 2HCl → ZnCl₂ + H₂O

H₂ZnO₂ + NaOH → Na₂ZnO₂ + 2H₂O

СОЛІ

Солі – з позиції теорії електролітичної дисоціації це складні речовини, які у водних розчинах дисоціюють на катіони металів (або амонію) і аніони кислотного залишку, а іноді, крім них, і на іони гідрогену і гідроксилу. Солі це продукт повного або часткового заміщення атомів гідрогену в молекулі кислоти на метал, або заміщення гідроксогруп в основі на кислотний залишок.

NaCl → Na⁺ + Cl^-

KNO₃ → K⁺+ NO

Солі бувають: - нормальні (середні) – NaCl, CaSO₄, KNO₃;

- гідросолі (кислі) – KHSO₄, NaH₂PO_4, Na₂HPO₄;

- гідроксосолі (основні) – CaOHCl, AlOHSO₄, CaOHNO₃;

- подвійні – KAl(SO₄)₂;

- змішані – CaClClO;

- комплексні – [Cu(NH₃)₄]SO₄.

В назвах солей кисневмісних кислот використовують закінчення – іт,- ат,-ід.

- іт – коли елемент, утворюючий кислоту, проявляє низьку ступінь окислення. Наприклад: K₂SO₃ – калій сульф іт;

- ат – коли ступінь окислення вища. Наприклад: Na₂SO₄ – натрій сульф ат;

- ід – в назвах солей безкисневих кислот. Наприклад: ZnS – цинк сульф ід;

- KHSO₄ – калій гідросульфат;

- Na₂HPO₄ – калій дігідросульфат;

- CaOHCl – кальцій гідроксохлорід.

Добування:

1. Взаємодією металів з неметалами, з кислотами, з солями:

2Na + Cl₂ = 2NaCl

Zn + 2HCl = ZnCl₂ + H₂­

Fe + CuSO₄ = FeSO₄ + Cu

2. Взаємодією оксидів з кислотами та основами:

Na₂O + 2HCl = 2NaCl + H₂O

SO₃ + Ca(OH)₂ = CaSO₄ + H₂O

3. В реакції нейтралізації:

2NaOH + H₂SO₄ = Na₂SO₄ + 2H₂O

4. Взаємодією солей з основами, кислотами та іншими солями:

CuSO₄ + 2NaOH = Cu(OH)₂ + Na₂SO₄

Na₂CO₃ + 2HCl = 2NaCl + CO₂ + H₂O

AgNO₃ + NaCl = AgCl + NaNO₃

Хімічні властивості.

1. Взаємодія з металами, солями, лугами, кислотами (див. вище).

2. Розкладення при прожарюванні (див. одержання оксидів).