Способи евфемізації в сучасній пресі

УДК 81 373.49

З. О. Дубинець

СПОСОБИ ЕВФЕМІЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ ПРЕСІ

Розглянуто за мовними рівнями способи і прийоми творення евфе­мізмів у сучасній пресі. Досліджено продуктивність способів евфемізації.

Ключові слова: евфемізм; фонетичний, морфологічний, лексико-се­ма­нтичний, синтаксичний способи евфемізації.

Рассматриваются способы образования эвфемизмов, которые класси­фицируются по языковым уровням. Исследована продуктивность способов эвфемизации.

Ключевые слова: эвфемизм; фонетический, морфологический, лексико-семан­тический, синтаксический способы эвфемизации.

This research is devoted to the ways and methods of euphemisation classified by linguistic levels (phonetic, lexical, morphological and syntactic) had got its further development.

Key words: euphemism, ways of euphemisatioп(phonetic, lexical, morpho­logical and syntactic).

Вагому частку лексичного та фразеологічного фонду нашої мови становлять евфемістичні номінації, які відображують соціо­культурні й ціннісні орієнтири українців. Особливості творення евфемістичних номінацій стали об’єктом уваги Л. Булаховського, Ж. Варбот, С. Відлака, А. Домбровської, А. Кацева, Л. Крисіна, Б. Ла­ріна, В. Москвіна, О. Реформатського, О. Сєнічкиної, К. Се­ра­жим, О. Тараненка, Б. Томашевського, Б. Уоррена та інших лінгвістів. Найбільшу увагу науковці зосереджували на слово­твірному аналізі евфемізмів розмовно-побутового стилю (Г. Ар­кушин, І. Мілєва, О. Януш та ін.). Проте сьогодні одним із ос­новних джерел творення й поширення евфемістичних номінацій є преса.

Мета дослідження – здійснити словотвірний аналіз евфе­мізмів у сучасному газетному дискурсі.

На нашу думку, способи евфемізації доречно розглядати за мовними рівнями реалізації евфемістичної функції, як-от: фо­нетичний, морфологічний, лексико-семантичний, синтаксич­ний. Кожен із способів складається з певних прийомів. Під­ґрунтям для такої класифікації стало дослідження способів творення евфе­мізмів, зафіксованих у роботах вітчизняних і зарубіжних науков­ців: А. Кацева (1988), Л. Крисіна (1994, 2000), О. Януша (1997), В. Москвіна (1998, 2002), Ю. Баскової (2005), Н. Прядильнікової (2007), І. Решетарової (2010) та ін.

Фактичний матеріал засвідчує, що в сучасних українських газетах способи евфемізації представлено нерівномірно. Так, мало­продуктивним є фонетичний спосіб або звукова аналогія (термін А. Кацева [3, с. 36]). У лінгвістиці відсутній загально­прий­нятий термін для заміни табуйованого слова співзвучним евфемізмом. Так, В. Москвін називає це «паронімічна заміна» [6, с. 65], О. Тараненко – видозміною звукової форми слова, ком­по­нентного складу словосполучення (хрін, японський бог замість відомих непристойних слів) [11, с.155]. А С. Відлак пише про «евфемістичну контамінацію» і «евфемістичну фонетичну де­формацію слова» [2, с. 280], А. Домбровська говорить про «фоне­тичну алюзію» [див.: 6, с. 65]. Учені Дж. Німан і К. Сильвер назива­ють цей спосіб «фонетичне спотворення» [12, c. 56], Б. Уоррен – «заміна фонем» [див.: 7, с. 192],

Фонетичний спосіб евфемізації дозволяє комунікатору від­творити зміст висловлення, еквівалентний змісту забороненого поняття, й уникнути при цьому негативної реакції адресата (образи, огиди, гніву, обурення) [1, с. 69].

Видозміна звукової форми слова відволікає від табуйова­ного денотата. Сфера використання цього способу евфемізації обмежена. Звукові аналогії вживаються переважно при створенні евфемістичних субститутів лайливих слів у експресивних видан­нях, щоб уникнути непристойного слова і викликати в читача необхідні авторові статті асоціації. Наприклад: Євген Ґудзь: «Ці серпи-молоти нікому на хрін не потрібні» (УП, 15.12.09); Михайло Сирота: «Якщо така опозиція, то ну її на хрін, вибачайте. Кому вона потрібна в Україні?!» (УП, 16.02.08); Тарас Чорновол: «І тут мені сказали шикарну фразу. «Тарасе, Ющенко все одно стане президентом. Ці вчителі за нього все одно проголосують. Куди вони нафіг дінуться» (УП, 14.11.09). Розглянуті приклади засвідчують, що звуковою аналогію нерідко користуються люди «далеко не малокультурні». Особливою популярності набула вона в політиків, більшості керівників підприємств. Усі вони звертаються до цього способу евфемізації з певною метою. Можливо, демонструють своє «єднання з на­родом», уважаючи, що так їх краще зрозуміють. Однак вико­ристання подібних евфемізмів – негативне явище, яке свідчить про моральний занепад суспільства.

Серед прийомів морфологічного способу евфемізації більшість науковців (Ю. Баскова, А. Кацев, Л. Крисін, В. Москвін, Н. Пря­диль­нікова, О. Сєничкіна) називають абревіацію, негативну пре­фіксацію (термін А. Кацева), використання словотвірних засобів з інферіорним значенням, нульову афіксацію.

Скорочення імені за допомогою абревіації призводить до звуження його змісту, позбавляє більшості асоціацій, ним ви­кликаних (ДТП (дорожньо-транспортна пригода) замість аварія; спецзасоби секретних служб замість підкуп, хабар, шантаж, погрози тощо).

Такий морфологічний прийом евфемізації як негативна пре­фіксація відбувається за моделлю: негативний префікс + іменник (прикметник, прислівник) – антонім за смислом до слова-табу. Наприклад: Неефективне господарювання замість збиткове (УК. – 2010. – № 12); неправдива інформація замість брехлива (УК. – 2010. – № 12); непрацевлаштовані українці замість безробітні (УК. – 2010. – № 15). Ефект пом’якшення досягається тим, що не­гативні властивості предметів не називаються прямо, а по­значаються через заперечення. За умови такої евфемізації реальні проблеми суспільства подаються в спрощених, легких для сприйняття твердженнях.

Мовні одиниці з інферіорним значенням у ролі евфемізмів – це насамперед демінутиви. Такі евфемізми вживають журналісти замість занадто різкого прямого найменування непривабливого явища дійсності. Наприклад: А ті діти такі знесилені, бліді, худюсінькі, як билиночки! (ВЗ, 19.01.11); А вона така тоню­сінька, та юна, та гарнесенька, що дуже вже ми контрастуємо з нею (КС. – 2008. – № 24); А тепер частина ледарюватих, несвідомих українців не хоче повертатись до рідних, до історич­них джерел (К., 16–29.09.10). Якщо в прикладі замінити де­мінутив ледарюватих на пряму номінацію ледащий, значення вислову не зміниться, однак зміниться його тональність: замість пом’якшення буде звучати пряма негативна оцінка. Саме таке застосування демінутивного суфікса - у ват- у значенні «ослаб­леної надмірності» [9, с. 84] в прикметниках і прислівниках є ев­фемістичним: На ті часи це були чималі гроші для студента, але для початку бізнесу все ж таки малувато (ГУ. – 2006. – № 29); Хлопець і дівчина були одягнені біднувато (Газета по-українськи. – 2007. – № 461).

Нульова суфіксація, або безафіксний спосіб словотвору, також належить до морфологічних прийомів евфемізації. Він є малопродуктивним і використовується здебільшого при творен­ні віддієслівних дериватів: «Великий кидок» чи великий пшик? (УМ. – 2007. – № 236) – про провал планів Партії регіонів щодо розвалу коаліції; То що це: продовження війни чи випадковий ляп окремого судді? (ЮГ. – 2005. – № 2) – про вилучення ліцензії на газовидобуток і фактичне вигнання польських інвесторів з нафто­ринку через помилку судді. Замість первинного помилка, промах автори статей використовують замінники, які дозволяють уник­ну­ти прямої номінації з негативним забарвленням та надають емоційності висловленню.

Найуживаніші прийоми творення евфемізмів належать до лексико-семантичного способу евфемізації.

У сучасних газетних текстах журналісти продуктивно вико­ристовують заміну номінативних засобів рідної мови іншо­мовними еквівалентами, незважаючи на те, що вони є прямими найменуваннями небажаного денотата. Іншомовні слова ужива­ють, щоб приховати, завуалювати негативні явища в політичному житті країни або зробити номінацію етично можливою для пуб­лічної сфери спілкування. Науковці вважають, що подібні замін­ники сприймаються носіями мови більш нейтрально, ніж ті слова, що давно функціонують в українській мові (пор. рептилії і гади; суїцид і самогубство; лібідо і потяг, хтивість; обсценний, пейора­тивний і лайливий).

Зрозуміло, що не всі терміни й запозичення, представлені в періодиці, є евфемістичними. Використання терміна в евфе­містичній функції можливе, допоки його вживання є малозро­зумілим для читача. Наприклад: Ви не раз ходили топлес (замість без верхньої частини одягу)( День. – 2010. – № 105); Досі в Мо­настирському районі геріатричної установи ( замість будинку пристарілих) не було (УК. – 2010. – № 12). Продуктивне вико­ристання термінів та іншомовних слів призводить до послаблення їхнього евфемістичного потенціалу.

В українському газетному дискурсі активно вживаються ев­фемістичні одиниці, утворені за допомогою генералізації, роз­мивання значеннєвого змісту, оскільки такі евфемізми є абсолют­но нейтральними і можуть співвідноситися з великою кількістю референтів [10, с. 111], наприклад: іменники захід, акція, акт, процес і дієслова робити, виконувати, проводити. Найбільш типовим семантичним прийомом евфемізації, пов’язаним із гене­ралізацією значення, є заміна небажаного визначення родовим терміном (гіперонімом) або словом широкої семантики, які на практиці відрізнити одне від одного досить складно. Так, за ев­фемізмом трагедія можна приховати будь-яку подію, небажану для комунікатора. Наприклад: Причина трагедії – ожеледиця? – заголовок про ДТП, яке забрало життя 3-х людей (УК. – 2010. – № 25); Трагедія у передмісті Брюсселя – заголовок про зіткнення двох поїздів, унаслідок якого загинуло 18 людей (УК. – 2010. – № 30); За рішенням слідчої комісії трагедію спричинила суміш газів – про вибухи кисневих балонів у луганській лікарні № 7 (УК. – 2010. – № 49); Трагедія на Чернечій горі – про самоспалення Олекси Гірника 22.01.1978) (УК. – 2010. – № 17); А ще знають наскільки небезпечно бути непідготовленим до таких трагедій – про аварію на Фокусимі-1 (УК. – 2011. – № 45).

З евфемістичною метою журналісти різних видань вико­ристо­вують метафори, які пом’якшують слова-оригінали, здій­снюю­чи маніпулятивний уплив на свідомість реципієнта, дозволя­ють створити яскравий образ, побудований на несподіваних асоціаціях: гроші «залягли»,тіньовий бізнес,«ліва» продукція,економічний інфаркт тощо. Евфемізм і метафора ніби доповню­ють одне одного, оскільки мета використання евфемізму – уник­нути прямої номінації, а термін «метафора» в широкому ро­зумінні «будь-яке вживання слів у непрямому значенні» [5, с. 296].

Яскраві метафоричні образи надають газетно-публіцистич­ному тексту оригінальності, роблять його цікавим для адресата, дозволяють якнайточніше передати думку, певні почуття, ав­торське бачення світу: Про підводні рифи сучасної освіти (за­мість мізерні шанси на працевлаштування за професією) (ОУ. – 2011. – № 9–10); Доля дала йому шанс жити, а пісня життя Квітки обірвалася на найвищій ноті (УК. – 2011. – № 55).

У періодиці продуктивним є процес евфемізації книжних (коні не винні, п’ята колона) і розмовно-просторічних (вскочити в халепу) фразеологічних одиниць, зважаючи на їхню здатність співвідноситися з великою кількістю небажаних денотатів. Ос­новна умова вживання фразеологізму в ролі евфемізму – його нейтральне або позитивне забарвлення (зірок з неба не хапав, пальцем у небо), оскільки фразеологізм-евфемізм повинен маску­вати, вуалювати денотат, який негативно оцінюється соціумом. Фразеологізми з негативним забарвленням у функції евфемізмів, як правило, зазнають різних трансформацій.

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив такі різновиди струк­тур­но-семантичних змін фразеологічних одиниць у сучасній пе­ріодиці: 1) семантична трансформація (скакати в гречку – зраджу­вати дружині або чоловікові чи мати нешлюбні зв’язки, у пресі – зраджувати інтересам блоку чи партії: При затвердженні Януковича главою уряду обійшлося без опозиціонерів – правда, Ющенку довелося забрати у своїх депутатів картки для голосу­вання: щоб ніхто не скакнув у гречку (ПіК. – 2008. – №16–17); 2) лексична субституція (принцип доміно замість теорія доміно: «Принцип доміно» зіграє і в українському парламенті? (УМ. – 2003. – № 205); 3) семантичне нарощування або розширення значення (Три богатирі Президента (УМ. – 2006. – № 205); 4) усічення форми – апозіопезис (нагріти замість нагріти (погріти) руки: Загалом фірма хотіла «нагріти» державу майже на 1,3 млн. грн. (УК. – 2010. – № 24); 5) прономіналізація фразео­логізму (хто «це» пом’яне); 6) утворення словосполучення за мо­дел­лю фразеологізму (Найшла коса на вулик (ДТ. – 2008. – № 36) замість на камінь). Перетворення конструкції активізувало емоцій­но-експресивну оцінку конфлікту між Президентом і Прем’єром.

Фразеологічні інновації газова війна (культурна, мовна, ін­форма­тивна, курортна), цукровий голод також є евфемістичними номінаціями, оскільки в них відбувається формальне пом’якшен­ня негативного денотата введенням додаткового компонента.

Досить поширеним і ефективним журналістським прийомом є евфемістичний перифраз (добавка до зарплати замість хабар; дрімучі порядки комуністичних часів замість цензура; виклики природи замість паводки, землетруси тощо). Поява евфемістичної перифрази стимулюється, як правило, позамовними чинниками. Вона виникає у зв’язку з бажанням мовця уникнути прямої номінації, дати предмету, явищу чи дії певну емоційну оцінку: Коли в світі лише заговорили про наслідки лівійського конфлікту та його можливий вплив на світовий ринок нафтопродуктів, основні гравці ринку нафтопродуктів в Україні розпочали свої «азартні ігри» ( замість підвищення цін на паливо) (УК. – 2011. – № 47); Та ось для окремих представників російського капіталу «свято» ( замість хабарі) скінчилося (ГУ. – 2011. – № 58), тому перифрази-евфемізми є одним із найважливіших засобів екс­пресивного вираження думки, оновлення та збагачення образних ресурсів сучасної періодики.

Досить активно використовується як евфемістична заміна займенник, оскільки саме ця частина мови володіє перемінним і узагальненим значенням, містить семантичну невизначеність. У пресі серед займенників-евфемізмів переважають вказівні та неозначені, зрідка – особові: це, цей при висвітленні тем, пов’язаних із тілесним низом; дехто, деякі про урядовців. Ужива­ні з метою евфемізації прикметники відомий, певний, відповідний набувають рис невизначеного займенника й у сполученні з імен­никами широкої семантики перетворюються на штампи газетно-публіцистичного дискурсу (певні кроки в цьому напрямку зроблено, дано відповідні вказівки, це призвело до відомих наслідків). Адекватне розшифровування таких фраз при незнанні контексту, практично неможливе. Це дає підстави лінгвістами інтерпретувати займенники як кванторні слова – ті, які мають додатковий смисл [8]. Кванторні одиниці-евфемізми не пом’як­шують зміст висловлення, а приховують, вуалюють предмет повідомлення. Журналіст надає змогу адресатові самостійно «вираху­вати» невідомих персонажів, свідомо створює ситуацію «де­тективного загравання» з читачем [10, с. 120].

Евфемізація в пресі здійснюється за допомогою повного антоніма прямої номінації антифраза / антифразиса. Це різно­вид енантіосемії, троп, що полягає в навмисному, спеціально заданому вживанні мовної одиниці з протилежним значенням або конотацією [4, с. 191]: авансу конверті, добровільний внесок замість хабар; гості замість рейдери; студентські апартаменти замість кімната в гуртожитку тощо.

До синтаксичного способу евфемізації належать такі прийоми творення евфемізмів у сучасній періодиці: 1) різні трансформації словосполучень: уведення додаткового позитивного компонента до структури словосполучення (нетрадиційна релігійна орієнтація), поєднання слів із протилежним значенням (негативне економічне зростання), надмірне поширення структури словосполучення (було зупинено діяльність замість закрито: У Веселівському районі через реальну відсутність контингенту учнів була зу­пинена діяльність одної школи (ГУ. – 2011. – № 65); 2) еліпсис (безоб’єктне вживання перехідних дієслів (небажані економічні наслідки) і заміна активної дієслівної конструкції пасивною без суб’єкта дії (дезорганізовано, ліквідовано: На фоні ворожих стосунків у столиці на місцевому рівні владу дезорганізовано, деморалізовано (ким?) (ВЗ, 05.05.08); 3) заміна стверджувальної конструкції аналогічною заперечною (На жаль, українська влада досі не відзначилася ефективною реалізацією цільових програм, спрямованих на збереження водних запасів (УК. – 2010. – № 52).

Мета подібних евфемістичних утворень – пом’якшити не­гативний уплив на адресата або приховати від нього небажані факти дійсності.

Синтаксичні прийоми творення евфемізмів, на нашу думку, є найбільш складними, оскільки евфемістичності вислову на­дають не слова або морфеми, а конструкція загалом. Призначення подібних евфемістичних замінників – створити в аудиторії вражен­ня, що негативні явища в суспільстві тимчасові і не пере­шкоджа­ють глобальним позитивним процесам.

Дослідження способів евфемізації в українській пресі дозволило встановити, що найуживанішим у сучасній періодиці є лексико-семантичний спосіб та його прийоми – уживання іншо­мовних слів та фразеологізмів у функції евфемізмів. Такі прийоми творення евфемізмів як генералізація, метафоризація, прономіналі­зація і поляризація значень використовуються менш активно на шпальтах україномовних газет. Серед прийомів морфологічного способу евфемізації найпоширенішою є негативна префіксація. Евфемізми, утворені за допомогою абревіації, використання слово­твірних засобів з інферіорним значенням, нульової афіксації значно рідше трапляються в сучасних виданнях. Аналіз фактичного мате­ріалу засвідчив невисоку продуктивність прийомів синтаксичного способу творення евфемізмів. Найменш продуктивним є фонетич­ний спосіб евфемізації, за допомогою якого творяться субститути лайливих слів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Подальшого розгляду потребують особливості евфемі­зації в різних типах дискурсу (юридичному, економічному, рек­лам­ному, комп’ютерному).