Екологічний норматив (Ecological norm; Ecological standard) – величина антропогенного навантаження, що розрахована на підставі екологічних регламентів і отримала правовий статус

Екологічно нейтральні товари – виробництво та споживання яких не руйнує навколишнє середовище: упаковка, що розкладається після використання екологічно безпечним способом на нешкідливі мінеральні речовини, тощо.

Еколого-правова норма (Ecological and legal rule) – норма права, що містить заборони, обов'язки і дозволи у сфері взаємодії суспільства і природи (екологічний імператив).

Екологічно спрямовані товари – виробництво та споживання яких вносять позитивні зміни у навколишнє середовище: устаткування та технології виготовлення штучних надтвердих матеріалів замість їхнього видобування у шахтах чи кар'єрах, що дозволяє уникнути порушення природних ландшафтів, забруднення навколишнього середовища породою та ін.

Екологічно чистий продукт (Green product; Environmentally safe product; Envirosafe product) – продукт, який, за стверженнями його виробників, не завдасть шкоди навколишньому середовищу.

Екополітика – система заходів, пов'язаних із впливом суспільства на природу.

Екологічна політика (ЕП) буває п'яти видів:

1. Глобальна - проведення міжнародних, політичних і зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, запасів наявних у світі природних ресурсів і їхнього розподілу між країнами.

Україна підписала більше 40 міжнародних правових документів серед яких: Договір про заборону іспитів ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою; Конвенція ВОЗ про захист від іонізуючої радіації; Конвенція про трансграничне забруднення повітря на великій відстані; Протокол про обмеження викидів сірки; Віденська Конвенція про охорону озонового шару; Конвенція про біологічне розмаїття; Конвенція про захист Чорного моря від забруднення; Конвенція про зміну клімату тощо.

2. Державна – соціально-економічна політика, у тому числі міжнародна, побудована на розумінні ефектів і недоліків, пов'язаних з екологічним станом території й акваторії.

Наприклад, Чорне море в межах України відрізняється високим рівнем забруднення, тому це стримує розвиток рекреації і туризму міжнародного рівня. Це додаткові валютні надходження для країни. Тому, при вирішенні екологічних проблем, підвищиться соціально-економічна привабливість Причорномор'я і Приазов'я. Підсилиться їхня інвестиційна привабливість для тих країн і фірм, що займаються туристичним чи рекреаційним бізнесом.

3. Регіональна екополітика – політика держави стосовно регіонів, а також екополітика, здійснювана самими регіонами.

Регіональний рівень передбачає:

– регулювання використання природних ресурсів місцевого значення;

– визначення нормативів забруднення природного середовища (встановлення нормативів ГДВ, ГДС і розміщення відходів);

– впровадження економічного механізму природокористування на регіональному рівні;

– організація моніторингу й обліку об'єктів природокористування і забруднення навколишнього середовища;

– проведення державної екологічної експертизи;

– здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства;

– розробку програм проведення природоохоронних заходів, визначення і реалізації інвестиційної політики;

– інформування населення і зацікавлених підприємств, установ і організацій по екологічних питаннях

4. Місцевий рівень – проведення локального й об'єктивного моніторингу; здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства; організація розробки місцевих екологічних програм і проектів. Оздоровлення екологічної ситуації в регіоні припускає зміну відносин власності і передачу природних ресурсів суспільству, зокрема, місцевій владі.

Екологічна доктрина – концентрований вираз системи офіційних поглядів і положень, що виробляються політичним керівництвом держави і що проголошують основні цілі, принципи, напрями і форми його діяльності щодо забезпечення раціональної взаємодії між суспільством і природою, збереження належної якості місця існування живих речовин, включаючи людину.

Екологічна експертиза (ЕЕ) – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань і об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевих екологічних дослідженнях, аналізі й оцінці передпланових, проектних і інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати чи впливає на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Екологічна експертиза спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої і фактичної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів, створенню екологічної безпеки.

Екологічна експертиза – комплексна оцінка проектів господарського будівництва і використання природних ресурсів на предмет їх відповідності екологічній безпеці і системі раціонального природокористування.

Екологічна експертиза державна – організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями чи спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров'я України, їхніх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

До проведення державної ЭЭ можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій. Здійснення державної ЕЕ є обов'язковим для усіх видів діяльності й об'єктів, що представляють підвищену екологічну небезпеку.

Екологічна експертиза громадська – проводиться з ініціативи громадських організацій на добровільній основі, складається із вчених, представників ЗМІ, громадськості. Громадська ЕЕ може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що має потребу в екологічному обґрунтуванні, з ініціативи громадських організацій чи інших громадських формувань. Громадська ЕЕ може здійснюватися одночасно з державною шляхом створення на добровільних засадах тимчасових чи постійних еколого-експертних колективів або громадських організацій інших суспільних формувань.

Екологічна експертиза додаткова – проводиться з ініціативи зацікавлених організацій і осіб, а також за рішенням центральних і місцевих органів влади.

Екологічна мета – згідно ISO 14000 – загальна екологічно значуща мета діяльності організації, встановлена екологічною політикою цієї організації, ступінь досягнення якої оцінюється в тих випадках, коли це практично можливо.

Екологічна політика – публічно декларовані принципи і зобов'язання, що пов'язані з екологічними аспектами діяльності підприємства і забезпечують основу для встановлення його екологічних цілей і завдань, зокрема:

- поєднання екологічних цілей і завдань з цілями і завданнями розвитку підприємства в цілому;

- усвідомлене ухвалення і активна підтримка екологічної політики і зобов'язань керівництвом підприємства;

- екологічна культура виробництва, тобто свідоме використання в практичній діяльності підприємства основ сучасної екологічної культури і екологічної етики; розділена відповідальність; внесок у стійкий розвиток; цивілізоване підприємництво;

- добровільне розширення екологічних зобов'язань підприємства; охорона здоров'я і екологічна безпека персоналу і населення в зоні впливу підприємства; оцінка негативної дії на навколишнє середовище і його мінімізація; розвиток більш екологічно чистого виробництва; підтримка екологічних наукових досліджень і екологічної освіти і освіти, включаючи шкільну екологічну освіту; розвиток добровільного екологічного страхування; екологічна добродійність.