Забруднення локальне (Local pollution) – забруднення невеликого району навколо промислового підприємства, населеного пункту чи інших місць

Забруднення природне (Natural pollution) – забруднення, що виникає в результаті природних причин. Зазвичай природні забруднення викликаються виверженнями вулкана, селевими потоками і іншими катастрофічними причинами. Іноді природні забруднення відбуваються в результаті віддалених непрямих дій людей на природу.

Забруднення природне – забруднення середовища, джерелом якого є природні процеси і явища, безпосередньо не обумовлені діяльністю людини: виверження вулканів, пилові бурі, повені, стихійні пожежі тощо.

Забруднення регіональне (Regional pollution) – забруднення, що виявляється у межах відносно обширних просторів.

Закон генетичної різноманітності в екології – закон, згідно якому все живе генетично різноманітно і має тенденцію до збільшення біологічної різнорідності.

Запобігання забрудненню Pollution prevention – згідно ISO – використання процесів, матеріалів, практичних прийомів, продукції так, щоб уникнути, скоротити або прийняти контрольні заходи відносно забруднення.

Запобігання забрудненню включає рециклювання, переробку, зміну технологічних процесів, механізми контролю (вилучення забруднюючих речовин, уловлювання, очищення, але не спостереження і/або вимірювання параметрів), ефективне використання ресурсів, заміну сировини і матеріалів.

Вигідність запобігання забрудненню визначається можливістю скорочення дії на навколишнє середовище, збільшенням ефективності і зменшенням витрат на виробництво.

Збереження видової різноманітності – система міжнародних, державних або регіональних заходів, спрямованих на охорону видового та популяційного складу, підтримки чисельності видів рослин і тварин на рівні, що забезпечує їхнє існування.

Екологізація законодавства (Ecological imperatives of legislation) – впровадження і конкретизація екологічних імперативів в правових нормах, нормативних документах і правилах, що регламентують господарську, рекреаційну та іншу діяльність, охоплюють вплив на навколишнє природне середовище.

Екологічна мета – загальний екологічно значимий напрямок діяльності організації, встановлений екологічною політикою цієї організації; ступінь досягнення мети оцінюється (кількісно) у тих випадках, коли це практично можливо.

Екологічна задача – конкретизація екологічної мети для визначених етапів її досягнення (тимчасових кількісних чи якісних). Для практичної реалізації екологічних цілей і задач розробляється система конкретних заходів і дій, що складає основу програми чи низки програм екологічного менеджменту на підприємстві. У програмах менеджменту для кожної дії чи заходу вказуються відповідальні виконавці, терміни реалізації та необхідні фінансові і матеріальні ресурси, включаючи джерела фінансування.

Екологічна задача (задача екологічної діяльності) – детальна вимога у відношенні екологічних показників діяльності організації в цілому чи її підрозділів, яка випливає з встановленої екологічної мети діяльності організації і підлягає виконанню в порядку досягнення цієї мети.

Екологічна ємність території – максимально можлива в конкретних умовах даного району біологічна продуктивність всіх його біоценозів.

Екологічна рівновага – динамічний стан природного середовища, при якому може бути забезпечена саморегуляція і відтворення всіх його компонентів: атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтового покриву, рослинного і тваринного світу.

Екологічне управління – діяльність державних органів і економічних суб'єктів, головним чином направлена на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку і реалізацію відповідних проектів і програм.

Екологічні права людини (Ecological human rights) – сукупність конституційних прав людини, що включає:

право на сприятливе навколишнє середовище;

- право на відшкодування збитку, заподіяного екологічним правопорушенням здоров'ю і майну людини;