Розділ IV. Надзвичайний стан, компетенція органів влади, запобіжні заходи та соціально-правові гарантії для волонтерів цивільного захисту

Стаття 1. При настанні події, що зазначена у розділі ІІ статті 1, літера в), міністр цивільного захисту України, на прохання губернатора області, яка зазнала таку подію, вносить пропозицію на розгляд Кабінету Міністрів України стосовно прийняття рішення про запровадження надзвичайного стану, визначення його тривалості і території на якій він запроваджується в тісному взаємозв'язку зі станом важкості і характером події. Максимальна тривалість надзвичайного стану становить 60 (шістдесять) днів. Припинення надзвичайного стану здійснюється за тим самим принципом що і його запровадження, якщо він досяг свого завершення.

Стаття 2. Наказ, який видається мером населеного пункту у якому така подія проявилась впродовж 60 днів від моменту запровадження урядом країни надзвичайного стану про його продовження ще на 30 (тридцять) днів, повинен містити в собі чіткі мотивації, які б пояснювали логіку даного наказу, а також перелік здійснення необхідних заходів, які потрібно реалізувати для відновлення нормальних умов життя населення та сільськогосподарських і домашніх тварин.

Стаття 3. Рятівні заходи у надзвичайних подіях, що випливають зі статті 1 розділу IV даного закону, повинні виконуватись в рамках положень, що визначені у розділах Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ та ХІV даного закону.

Стаття 4. З метою уникнення евентуальних небезпек, які можуть становити загрозу для життя громадян, їх майна або можуть спровокувати шкоду навколишньому природному середовищу чи завдати збитків сільськогосподарським і домашнім тваринам, всі оперативні структури НСЦЗ України у відповідності до своїх компетенцій та сфер діяльності, зобов'язані здійснювати щоденні спеціальні заходи, шляхом проведення наукових досліджень, моніторингу ситуації або/та інспекцій території так як це передбачено у різділі ІІІ статті 3 цього закону.

Стаття 5. Волонтерам порятунку, що є членами асоціацій цивільного захисту, про які мова йде у розділі І, статті 5 та 6 даного закону, які залучаються для проходження професійного вишколу, тренування або/та виконання різного роду заходів у випадку різних надзвичайних подій природного, екологічного, техногенного чи воєнного харакетру, надаються наступні соціальні та правові гарантії:

а) збереження робочого місця праці;

б) оплата праці та сплата податків у Пенсійний Фонд України. Оплата здійснюється працівникові державою через Національний Інститут Соціального Забезпечення України.

в) зарахування часу за проходження волонтерами порятунку професійного вишколу у відповідності до щорічних навчальних програм МЦЗ України або за здійснення ними запобіжних, рятівних чи інших видів діяльності, що спрямовані на захист та добробут населення, охорону навколишнього природного середовища чи захист сільськогосподарських і домашніх тварин у проемергентний, емергентний чи пост-емергентний період до загального трудового стажу. Така логіка пояснюється тим, що держава оплачує працівникам заробітню плату та сплачує за них податок у Пенсійний Фонд України за весь період, у якому працівники задіяні для проходження професійного вишколу у сфері цивільного захисту чи для виконання тих чи інших заходів у надзвичайній події в якості волонтерів порятунку НСЦЗ України;

г) відшкодування грошових витрат, що пов'язані з волонтерською діяльністю (витрати на проїзд до і з місця здійснення волонтерської діяльності при умові використання власного транспортного засобу чи громадського транспорту, а також витрати на телефонні послуги у випадку використання волонтером власного мобільного телефону для волонтерської діяльності поза межами місцезнаходження його асоціації). Відшкодування витрат волонтерам порятунку, які були змушені їх понести для виконання завдань, що були на них покладені, у випадку надзвичайних подій здійснюється Регіональними Агенствами ЦЗ МЦЗ України, а у звичайний період, асоціацією до якої вони належить. Для отримання відшкодувань, волонтери цивільного захисту зобов'язані представити президенту асоціації до якої вони належить всі фіскальні чеки або/та іншу документацію, що підтверджує понесені ними грошові витрати. Відшкодування також здійснюється у відповідності до ст. 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності» № 1408/2015;

д) покриваються страховим полісом, навіть при здійсненні волонтерської діяльності у звичайний період у відповідності до норм Закону України «Про страхування»;

е) роботодавець, у якого волонтер цивільного захисту здійснює свою трудову діяльність у якості підлеглого, звільняється від оплати йому заробітньої плати та cплати податків у Пенсійний Фонд за весь період його відсутності на робочому місці. Проте роботодавець зобов'язаний забезпечити своєму працівникові, який є волонтером цивільного захисту, можливість проходження ним професійного вишколу або виконання різних заходів у випадку надзвичайних подій терміном на 30 (тридцять) днів поспіль і 90 (дев'яносто) днів протягом цілого року;

є) забезпечуються харчуванням під час проходження професійного вишколу або виконання різних заходів у випадку надзвичайних подій.

Стаття 6. Оплата заробітньої плати волонтеру цивільного захисту за пропущені ним робочі дні, здійснюється на основі подання ним відповідної заяви. Волонтеру цивільного захисту виплачується еквівалент заробітку, який він отримує на робочому місці у якості працівника. Приватні підприємці малого та середнього бізнесу, які є волонтерами цивільного захисту, звільняються від сплати ПДВ за пропущені ними робочі дні і отримують мінімальну соціальну допомогу у розмірі....... грн./день, що визначена чинним законодавством України. Заява направляється Регіональним Агенством ЦЗ МЦЗ України до місцевого представництва Національного Інституту Соціального Забезпечення України, який здійснює оплату. Зразок відповідної заяви є частиною цього закону і знаходиться у Додатку «В» (див. Додаток).