Розділ І. Загальні норми

Стаття 1. Діяльністю цивільного захисту вважаються заходи, які є спрямовані на прогнозування і запобігання різних ризиків природного, екологічного, техногенного та воєнного характеру, прогнозування і запобігання різних сценаріїв небезпеки, що пов'язані з вищенаведеними ризиками, надання цивільному населенню допомоги, на порятунок цивільного населення і сільськогосподарських та домашніх тварин у випадках стихійного лиха чи будь-яких інших надзвичайних подій та всі інші заходи, які є необхідними та невідкладними (ургентними) для порятунку життя громадян, захисту навколишнього природного середовища і сільськогосподарських та домашніх тварин як у мирний так і у воєнний час.

Ст аття 2. Для здійснення цих діяльностей, створюється Національна Служба Цивільного Захисту України (- надалі НСЦЗ). Ця служба водночас є і державною системою, до якої належать різні суб'єкти, як державні так і приватні, які здійснюють свою діяльність за принципом субсидіарності, тобто у відповідності до виконання заходів, які є покладені на них в залежності від тяжкості певної надзвичайної події, яка може трапитись або трапилась, а також для допомоги центральному та місцевим органам державної влади у реалізації конституційних прав громадян на захист та безпеку з боку держави, надання населенню допомоги чи порятунку у звичайний період або у випадках будь-якої надзвичайної події. Схема структури міністерства цивільного захисту України (-надалі МЦЗ України) якому підпорядкована НСЦЗ України та схема структури НСЦЗ України знаходяться у Додатку «А» до цього закону (див. Додаток).

Стаття 3. НСЦЗ України є цивільною інституцією. Вона є юридичною особою публічного права. НСЦЗ України участь у всіх заходах, які є необхідними для захисту цілісності життя та майна громадян, охорони навколишнього природного середовища та захисту сільськогосподарських і домашніх тварин від ризику збитків або збитків, які громадяни, навколишнє природне середовище та ці тварини можуть зазнати або зазнали в наслідок стихійних лих, катастроф чи будь-яких інших надзвичайних подій.

Стаття 4. Промоція культури цивільного захисту серед цивільного населення є покладена на Кабінет Міністрів України. Оперативною координацією всіх суб'єктів, які належать до НСЦЗ, займається Оперативний Відділ Управління Надзвичайними Ситуаціями (- надалі ОВУНС) МЦЗ України, який у надзвичайних ситуаціях очолює міністр цивільного захисту України у співпраці з директором ОВУНС. У мирний час його очолює директор ОВУНС МЦЗ України. У випадку надзвичайних подій (ситуацій), НСЦЗ України отримує надзвичайні повноваження, а також всі найнеобхідніші знаряддя та засоби, в тому числі і фінансові, які їй є необхідними для виконання запобіжних чи рятівних заходів, а також заходів, які спрямовані на відновлення нормальних умов життя населення у пост-емергентний період.

Стаття 5. НСЦЗ України є державною системою, яка включає в собі органи центральної влади, органи місцевого самоврядування, а також і громадянське суспільство, яке приймає в ній свою активну участь у повній мірі через приналежність до асоціацій волонтерів цивільного захисту.

Стаття 6. Надавати допомогу, здійснювати запобіжні та рятівні заходи, ліквідовувати наслідки надзвичайних подій та відновлювати нормальні умови життя населення у пост-емергентний період уповноважені лише ті асоціації волонтерів цивільного захисту, які за своїм статутом є асоціаціями цивільного захисту, здійснюють свою діяльність виключно у сферіцивільного захисту, внесені до єдиного міністерського реєстру, який знаходиться при всіх Регіональних Агенствах Цивільного Захисту Міністерства Цивільного Захисту України (див. ст. 4 розділ Х даного закону), а їх члени, тобто волонтери порятунку, мають відповідний вишкіл, атестат та присвоєну кваліфікацію для здійснення тих чи інших заходів. Відповідна заява про внесення асоціації волонтерів цивільного захисту до єдиного міністерського реєстру МЦЗ України асоціацій волонтерів цивільного захисту, знаходиться у Додатку «Б» до цього закону (див. Додаток).

Стаття 7. Створення асоціацій волонтерів цивільного захисту здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про громадські об’єднання» та цього закону. Їх діяльність регламентується положеннями даного Закону, власного Статуту і Внутрішнього Правильника.