Міжнародні договори

За Віденською Конвенцією про право міжнародних договорів (1986): "договір означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування”.

Договори укладаються суб’єктами міжнародного публічного права.

Теорія трансформації:

· міжнародно-правова норма отримує юридичну силу у національній сфері лише внаслідок її трансформації у норму внутрішньодержавного права;

· ця трансформація здійснюється у різних правових формах, шляхом видання відповідних внутрішньодержавних актів;

· вибір конкретної правової форми трансформації залежить як від змісту міжнародного договору, так і від характеру відносин, які у даному випадку регулюються;

· норма національного права, яка є наслідком трансформації застосовується як норма "lex specialis” щодо будь-яких інших внутрішньодержавних норм, зокрема, частини правил, що стосуються її тлумачення. У випадку колізії загальної й спеціальної норми завжди застосовується спеціальна норма. Тлумачення норм "lex specialis” у національному законодавстві забороняється;

· ця норма має певну автономію у системі внутрішньо-національних норм, внаслідок чого не втрачає свого первісного характеру;

· трансформація не повинна впливати на міжнародний договір, на якому вона засновується – за це наступає міжнародно-правова відповідальність.

Галузеве регулювання міжнародних договорів:

· міжнародна торгівля – Конвенція ООН щодо права, яке застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів (1955), ратифікувало 98 країн; Конвенція щодо однакового закону про міжнародну купівлю-продаж товарів (1964);

· промисловість – Паризька Конвенція про охорону промислової власності (20 березня 1883); Вашингтонський договір про патентну кооперацію (1970);

· авторські й суміжні права – Бернська Конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886). Україна є членом; Женевська Конвенція про охорону авторських прав (1952);

· сімейне право – з 32 Гаазьких Конвенцій – 10 із сімейного права. Україна жодну не ратифікувала;

· спадкове право – Вашингтонська Конвенція про форму заповіту (1973), Гаазька Конвенція про цивільний процес (1954).

В Україні не існує повного переліку міжнародних договорів, які є для неї обов’язковими. В Україні ратифікація йде шляхом імплементації.

Регіональні міжнародні договори. Регіональні договори повинні бути трансформовані у національне законодавство. Регіони: Європа й СНД. Конвенція про створення СНД (1993).

Двосторонні міжнародні договори. Види договорів:

· договори про взаємно-правову допомогу;

· консульські Конвенції (в Україні більше 30);

· торгівельні договори;

· угоди щодо товарообігу й платежів;

· договори про уникнення випадків подвійного громадянства;

· договори про уникнення випадків подвійного оподаткування;

· договори про міжнародні перевезення;

· договори, присвячені науково-технічному співробітництву.

Акти міжнародних організацій. 16 спеціалізованих установ ООН, які видають акти, а також МАГАТЕ й СОТ.

Дія міжнародних договорів у національному законодавстві України.

Стаття 9 Конституції. В 1992 році Законом України прийнята згода на обов’язковість договорів, за яким уряду України надані повноваження розробити настанови до вступу до таких міжнародних організацій як Світовий банк, БАГІ, Міжнародна корпорація розвитку, МВФ.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.