Судова й арбітражна практика

Судова й арбітражна практика є джерелом приватного права лише тоді, коли ця практика існує в системі прецидентного права. Сам прецедент не є джерелом права, джерелом є лише норма, яка закріплена у цьому прецеденті. За останніми дослідженнями у Франції судова практика вище першої інстанції є джерелом міжнародного публічного права. В Україні "de jure” практика не є джерелом права, а "de facto” – залишається під питанням.

Арбітражна практика – в публічному праві, це рішення арбітражного суду (справа ведеться таємно). Арбітражна практика є джерелом права за двох умов:

· вона кодифікується (арбітражний регламент UNCITRAL або спочатку існує як рекомендація, а потім стає міжнародним договором);

· місцевий або локальний (здійснюють постійно діючі арбітражні суди).

Міжнародний звичай. - В Україні звичай не є джерелом права. У статті 7 нового Цивільного Кодексу звичай, записаний як джерело права лише у одному випадку – звичай ділового обороту. Звичай – правила поведінки, які не передбачені актами законодавства, але є усталеним, тобто такими, що широко застосовуються у певній сфері підприємництва.

Звичай може бути джерелом права за таких умов:

· звичай повинен бути кодифікованим під егідою певної міжнародної організації;

· ця кодифікація повинна бути офіційно надрукованою міжнародною організацією – повинна бути видана з реєстраційним номером цієї організації;

· офіційна кодифікація повинна вводитися в дію на території відповідної держави певним правовим актом.

Остання редакція правил Інкотермс від 1990 року. Указом президента №567 від 4 жовтня 1994 року правила Інкотермс уведені на території України і є обов’язковими для підприємців усіх форм власності.

Правила щодо загального права від 1865 року, у редакції 1994 року.

Варшавсько-Оксфордські правила щодо угод CIF від 1932 року.