Правові проблеми охорони та використання тваринного світу в Україні

Не належать до тваринного світу сільськогосподарські та інші домашні тварини, а також ті, що утримуються в неволі або напіввільних умовах для господарських, культурних, нау­кових, естетичних цілей.

Отже, природоохоронне законодавство розповсюджується лише на диких тварин, що перебувають у стані природної во­лі. Тварини, які втратили цей стан по волі людини і знахо­дяться, наприклад, у зоопарках чи тваринницьких господар­ствах, охороняються правом не як об'єкти природи, а як майно, що належить певним власникам.

Охороні підлягають не тільки тварини, а й середовище їх перебування: нори, хатки, лігва, мурашники, гнізда птахів, боброві загатки та інше житло і споруди.

Тваринний світ суттєво впливає на весь кругообіг речо­вин у природному середовищі. З ним тісно пов'язане життя рослин. Так, комахи-опилювачі сприяють формуванню рос­линного світу. Завдяки птахам, які розносять насіння на дуже велику відстань, відбувається розповсюдження багатьох рос­лин на великих площах.Існує взаємна залежність і пристосування в самому тва­ринному світі, між його багатьма видами. Хижаки «регу­люють» його кількість і якість. Вони поїдають загиблих, хво­рих і слабших тварин. Хижі птахи знищують дрібних гризунів. Різні види птахів знищують шкідливих комах, їхні яйця і ли­чинки.

Тваринний світ має величезне значення для сільського і лісового господарства. Він відіграє важливу роль в утворенні і підвищенні родючості ґрунтів. Черв'яки, мурашки, комахи розкладають рослинний спад, розпушують землю на велику глибину і цим самим сприяють надходженню повітря і вологи у грунт, поліпшують його якість. Все це позитивно впливає на врожайність сільськогосподарських культур.

Зростанню врожайності сприяють комахи, які запилюють більше 80 відсотків рослин. Птахи допомагають людині боро­тися зі шкідниками сільського і лісового господарства. Сіра сова з'їдає за літо близько тисячі мишей і зберігає таким чи­ном не менше 0,5 т зерна.

Тваринний світ має велике екологічне значення. Він іс­тотно впливає на різні об'єкти природи: ґрунт, рослинність, біологічну властивість води, адже переважна більшість тварин е природними санітарами. Треба, щоб і екологія, яка регу­люється людиною, була більш сприятливою для тваринного світу.

Різке зменшення тваринного світу негативно впливає на сільськогосподарське виробництво. Головна причина в тому, що від отрутохімікатів у масовій кількості гинуть комахи-опи­лювачі сільськогосподарських культур. Кількість тварин змен­шується в Україні не тільки внаслідок прямого знищення, а й через погіршення екологічних умов.

Законодавець відгукнувся на потребу збереження тварин­ного світу від екологічних негараздів і у відповідному законі передбачив норму про врахування вимог охорони тваринного світу при встановленні екологічних нормативів. Завдання по­лягає в тому, щоб ця норма права була втілена в життя.

Тваринний світ широко використовується в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. Таке вико­ристання здійснюється підприємствами, установами, організа­ціями та громадянами безкоштовно і без відповідних дозво­лів, якщо при цьому об'єкти тваринного світу не вилучаються (в тому числі тимчасово) з природного середовища, тваринам та середовищу їх перебування не завдається шкоди, не по­рушуються права власників та інших користувачів природних ресурсів.

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у стані неволі чи напіввільних умовах, може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їх перебування.

Вилучення об'єктів тваринного світу з природного середо­вища із зазначеною метою допускається тільки за спеціаль­ними дозволами, які видаються згідно з правилами, що встановлюються Міністерством екології та природних ресурсів України.

У разі необхідності це Міністерство та його органи на міс­цях можуть встановлювати обмеження, а також постійну чи тимчасову заборону використання об'єктів тваринного світу або їх вилучення в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях.

З метою охорони, раціонального використання та відтво­рення тваринного світу можуть обмежуватися права власни­ків і користувачів землі, лісів та інших природних ресурсів, на них можуть покладатися відповідні обов'язки.

Тваринний світ є також об'єктом мисливства і рибальства. Мисливством вважається добування диких звірів і птахів, що перебувають у стані природної волі в межах мисливських угідь, з метою задоволення матеріальних, рекреаційних та ін­ших потреб громадян і народного господарства. Закон Украї­ни «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лю­того 2000 р. визначає правові, економічні та організаційні за­сади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мислив­ського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського гос­подарства, організації охорони, використання та відтворення тваринного світу.

Державне регулювання у галузі мисливського господар­ства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Ра­да міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі мисливського господарства та по­лювання, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, а також їх місцеві органи.

Мисливство здійснюється шляхом промислового добуван­ня та аматорського і спортивного полювання на диких звірів і птахів. З метою організації та ведення мисливського госпо­дарства юридичним і фізичним особам надаються у користу­вання (на строк не менше 15 років) спеціально визначені для цього мисливські угіддя.

Користування мисливськими угіддями є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мислив­ських угідь та власником або постійним користувачем зе­мельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя.

Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.

Право на полювання в межах визначених для цього мис­ливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річ-ного віку, одержали в установленому порядку дозвіл на добу­вання мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому поряд­ку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право корис­тування цією зброєю.

Умови організації та здійснення полювання іноземцями, розмір плати за надані послуги і добуту продукцію, визнача­ються відповідними договорами, що укладаються між інозем­цями або юридичними особами, які організовують для них полювання, та користувачами мисливських угідь.

З метою охорони мисливських угідь їх користувачі ство­рюють єгерську службу з розрахунку не менш як один єгер на 7 тисяч гектарів лісових і 10 тисяч гектарів польових чи водно-болотних мисливських угідь.

Рибальством вважається промислове добування риби, водних безхребетних і морських ссавців, а також аматорське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних у рибогосподарських водоймах.

Правила й об'єкти рибальства, порядок надання в корис­тування рибогосподарських водойм, а також вимоги щодо ве­дення рибного господарства визначаються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу підприємствам, установам, організаціям і громадянам надається право ведення промислового рибальства та про­мислу водних безхребетних і морських ссавців на промисло­вих ділянках рибогосподарських водойм, до яких належать усі поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, які вико­ристовуються (можуть використовуватися) для промислового добування риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для відтворення їх запасів, а також у ви­ключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України.

У порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам дозволяється безоплатне аматорське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних для особистого споживання у визначених для цих цілей водоймах загального користування і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. З метою посилен­ня охорони і відтворення водних живих ресурсів Кабінет Мі­ністрів України 18 липня 1998 р. затвердив «Порядок здій­снення любительського і спортивного рибальства».

В інших випадках зазначене рибальство та добування водних безхребетних здійснюється на праві спеціального ви­користання об'єктів тваринного світу в порядку, встановлено­му Кабінетом Міністрів України. «Тимчасовий порядок веден­ня рибного господарства і здійснення рибальства», затвер­джений Кабінетом Міністрів України 28 вересня 1996 р., ре­гулює відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства. Він передбачає, зокрема, основні ви­моги щодо ведення рибного господарства та здійснення ри­бальства; права та обов'язки користувачів водних живих ре­сурсів; охорону водних живих ресурсів; відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони використання і відтворення водних живих ресурсів.

Тварини відіграють у житті людини не тільки позитивну, а й негативну роль. Багато тварин є носіями або збудниками хвороб рослин і тварин, а також хвороб, небезпечних для са­мої людини. Тому відповідні служби повинні постійно прово­дити роботу, аби зменшити ризик захворювань.

Дикі тварини можуть належати як до природних ресурсів загальнодержавного значення, так і перебувати в колективній або приватній власності. До природних ресурсів загальнодер­жавного значення належать дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об'єкти тваринного світу, що перебувають у межах територіальних і внутрішніх мор­ських вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, водойм, що знаходяться на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, територій природно-заповідного фонду України і лісів державного зна­чення.

Суб'єктом права загальнодержавної власності на тварин­ний світ є держава в особі Верховної Ради України. Вона мо­же делегувати свої окремі повноваження власника тваринно­го світу органам державної виконавчої влади в галузі охоро­ни, використання і відтворення тваринного світу.

Дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, які вилучені зі стану природної волі або природного середовища, розведе­ні (отримані) в неволі чи напіввільних умовах або набуті ін­шим дозволеним законодавством шляхом, можуть перебувати у колективній або приватній власності.

Законність набуття в колективну або приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального користування) повинна бути підтверджена відповідними доку­ментами. Форма документа та перелік видів тварин, що мо­жуть перебувати на праві колективної чи приватної власності, визначаються Міністерством екології та природних ресурсів України за погодженням із зацікавленими державними орга­нами, які видають ці документи.

У передбаченому законодавчими актами порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть обмежуватися в інтересах охорони цих об'єктів.

Не можуть передаватися в колективну та приватну влас­ність об'єкти тваринного світу, що становлять особливу при­родоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види тварин, занесені до Червоної книги України.

Право колективної та приватної власності на об'єкти тва­ринного світу припиняється в разі:

а) жорстокого поводження з дикими тваринами;

б) встановлення законодавчими актами України заборони відносно перебування в колективній або приватній власності окремих об'єктів тваринного світу;

в) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Припинення права власності на об'єкти тваринного світу у випадках жорстокого поводження з дикими тваринами про­водиться в судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

Кожний громадянин України має право: на загальне І спеціальне використання тваринного світу; утримувати в ко­лективній або приватній власності окремі об'єкти тваринного світу; на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.

Громадяни України зобов'язані: охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу; подавати допомогу диким тваринам у разі виникнення стихійного лиха та надзви­чайних екологічних ситуацій, які загрожують існуванню тварин.

Добування та використання диких тварин, які зазнають лиха, забороняється.

Громадяни України мають й інші права та обов'язки в га­лузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Використання об'єктів тваринного світу здійснюється на праві власності і праві користування. Згідно з діючим законо­давством громадянам гарантується право загального вико­ристання тваринного світу для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо) без­коштовно.

З метою збереження, охорони та відтворення рідкісних видів тварин і тварин, що перебувають під загрозою зникнен­ня, їх розведення може дозволятися в неволі. Дозволи на право займатися розведенням у неволі зазначених видів тва­рин видає Міністерство екології та природних ресурсів Украї­ни.

Для забезпечення охорони здоров'я і безпеки населення, запобігання захворюванням сільськогосподарських та свій­ських тварин, відвернення заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу і народному господарству вживають­ся заходи, спрямовані на регулювання чисельності окремих видів диких тварин.

Види диких тварин, чисельність яких підлягає регулюван­ню, і порядок проведення відповідних заходів визначаються органами Міністерства екології та природних ресурсів з ура­хуванням висновків наукових організацій та зацікавлених державних органів.

Відносини в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природ­ної волі, у неволі чи напіввільних умовах, на суші, у воді та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулю­ються Законами України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р., «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р., «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., постановами Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу» від 25 листопада 1994 р„ «Про затверджен­ня Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання» від 20 липня 1996 р. (з внесеними змінами і доповненнями від 19 березня 1997 р. та від 6 лип­ня 1998 р.) та іншими актами законодавства України і Авто­номної Республіки Крим.

Відносини в галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських, свійських та інших тварин, що вико­ристовуються для господарських, наукових, культурно-освіт­ніх, виховних, естетичних та інших цілей, регулюються від­повідним законодавством України і Автономної Республіки Крим.

Завданням законодавства України про охорону, викорис­тання і відтворення тваринного світу е, крім того, збереження і поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпе­чення умов постійного існування всього їх різноманіття у ста­ні природної волі, неволі чи напіввільних умовах.

За роки незалежності прийнято низку законів і постанов, що є суттєвим кроком на шляху створення юридичних засад з метою припинення подальшої деградації рослинного і тваринного світів України та сприяння його відтворенню:

— Закон України "Про мисливське господарство та полювання" від 22 лютого 2000 p.;

— Закон України "Про рибу, інші водні живі ресурси і харчову продукцію з них" від 6 березня 2003 p.;

— Закон України "Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року" від 19 лютого 2004 p.;

— Закон України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 10 лютого 2000 p.;

— Закон України "Про захист рослин" від 14 жовтня 1998 p.;

— Постанова Верховної Ради України "Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні" від 22 вересня 1994 р.

Ще у 1948 р. Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (організація, яка очолює роботу з охорони природи та є консультативним органом ООН із питань охорони природи) створив постійну Комісію з рідкісних та зникаючих видів, список яких у 1970 р. був оформлений у спеціальну Червону книгу, в якій зазначалися найостанніші відомості про стан тварин, що перебували під загрозою зникнення та потребували охорони в міжнародному масштабі. Рідкісні та зникаючі види у Червоній книзі поділяли на п'ять категорій:

— зникаючі види, для врятування яких необхідні спеціальні заходи з охорони;

— рідкісні види, котрі ще не вимерли, але через деякий час могли зникнути;

— види, чисельність яких швидко зменшувалася;

— невизначені види, їх біологія мало відома, але вони перебували під загрозою вимирання;

— види, що відновилися за допомогою проведених заходів. У Міжнародну червону книгу внесено 292 види і підвиди ссавців, 341 — птахів, 36 — земноводних, 119 видів плазунів. Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зростала майже пропорційно збільшенню чисельності населення і досягла максимальних значень за останні 100 років. Загалом за історію людства вимерло понад 150 видів та підвидів птахів, 110 видів ссавців.

У 2002 р. (раніше у 1982 та 1992 pp.) в Україні прийняли Закон "Про Червону книгу України". Червона книга України — офіційний державний документ, в якому міститься перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу та морської економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів та заходи щодо їх збереження і відтворення. Об'єкти Червоної книги України належать до природних ресурсів загальнодержавного значення й особливо охороняються на всій території країни. Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання Червоної книги не рідше одного разу на 10 років*152.

Рідкісні та зникаючі види у Червоній книзі України поділяються на 7 категорій залежно від стану й ступеня загрози їх зникнення:

— зниклі — це види, про які після неодноразових пошуків у типових місцях їх поширення немає жодної інформації про наявність їх у природі або спеціально створених умовах;

— зниклі в природі — види, що зникли в природі, але збереглися в спеціально створених умовах;

— зникаючі види перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

— вразливі, котрі в майбутньому можуть належати до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, які негативно впливають на стан їх популяцій;

— рідкісні види — їх популяції невеликі та їм загрожує небезпека.