Тема 4: Синтез мікроорганізмами біологічно – активних речовин. Характеристика антибіотиків отриманих з окремих видів грибів, актиноміцетів, бактерій, вищих рослин та тварин

Мета заняття:

· Ознайомитись з історичними аспектами вчення явища антагонізму та вкладом вчених у розвиток вчення про антибіотики.

· Проаналізувати вимоги до продуцентів антибіотиків грибного та актиноміцетного походження.

· Ознайомитись з антибіотиками, які мають бактеріальне походження.

· Проаналізувати можливості отримання антибіотичних речовин з вищих рослин та тварин.

· Проаналізувати аспекти використання антибіотиків у тваринництві та ветеринарній практиці.

Перелік питань, які підлягають самостійному опрацюванню:

1. Відкриття явища антагонізму, та здатності мікроорганізмів синтезувати антибіотичні речовини. Внесок А. Флемінга,

З.В. Єрмолаєвої, З.А. Лаксмона, Б.П. Фокіна у розвиток вчення про антибіотики.

2. Характеристика антибіотиків грибного та актиноміцетного походження.

3. Характеристика антибіотиків отриманих з бактерій та бацил.

4. Характеристика фітонцидів та антибіотиків тваринного походження.

5. Значення антибіотиків для ефективного ведення сучасного тваринництва.

Основні мікробіологічні терміни та інші ключові слова, на які треба звернути увагу під час засвоєння матеріалу:

· Антагоністичний тип взаємовідносин між мікроорганізмами, походження терміну «антибіотик», загальна схема мікробіологічних досліджень при одержанні антибіотичних речовин. Хімічний склад та основні вимоги до антибіотиків, роботи І.І. Мечнікова з вивчені антагонізму молочно – кислих та гнилісних бактерій, відкриття А. Флємінгом антибіотичних властивостей зеленої цвілі, отримання З.В.Єрмольєвою антибіотика пеніциліну, біциліну, інтерферону, отримання

З. А. Ваксманом стрептоміцину.

· Антибіотики грибного походження отримані з пеніцилів, базидіоміцетів, та інших представників, загальна класифікація та загальний хімічний склад. Особливості хімічного складу, механізму дії та використання пеніциліну. Гриб – продуцент цефалоспорину, характеристика мікроцину, гризеофульвіну та фумагиліну.

· Актиноміцети найбільші продуценти різних класів хімічних сполук. Стрептоміцин, лікування туберкульозу, стрептоміциностійкі штами бактерії. Гентаміцин, його походження та використання при лікуванні гнійно – септичних процесів. Відкриття тетрациклінів, хімічний склад, вплив на різні групи бактерій, характеристика вібраміцину хлор тетрацикліну, вітацикліну, синтез та застосування ністатину.

· Антибіотики роду бациллюс, відкриття, хімічний склад та використання граміцидіну С, бацитрацину, поліміцину, субтиліну, мікобациліну. Пробіотики, як нова форма використання явища антагонізму, бактерин–СЛ, протосубтилін, ацидофілін.

· Фітонциди, їхні властивості, склад, механізм дії на мікроорганізми, антимікробна, антивірусна та фунгіцидна дія. Походження, хімічний склад та можливості використання аліцину, аренаріну, новоіманіну та сальвіну. Антибіотики, що утворюються тваринним організмом, хімічний склад походження та використання лізоциму, екмоліну та інтерферону.

· Лікувальне та профілактичне застосування антибіотиків при годівлі тварин, кормові антибіотики, збагаченні вітамінами каротиноїдами та іншими біологічно активними речовинами. Технологія отримання та можливості застосування біоміцину, біовіту – 40, біовіту-80, кормогризину, флавоміцину для підвищення продуктивності тварин та профілактики шлунково – кишкових захворювань.

Тема 5: Екологія мікроорганізмів: екологічна система і біогеоценоз. Перетворення мікроорганізмами сполук небезпечних в екологічному плані.

Мета заняття:

· Ознайомитися з поширенням мікроорганізмів у біосфері, визначитись з поняттям про екосистему та вченням про біогеоценоз.

· Проаналізувати чисельний та видовий склад мікрофлори різних видів ґрунтів, наявність збудників ґрунтових інфекцій.

· Проаналізувати чисельний та видовий склад мікрофлори відкритих та підземних джерел води, визначитись з санітарною оцінкою їх якості.

· Ознайомитись з чисельним та видовим складом мікрофлори повітря, визначитись з санітарними нормативами його забруднення.

Перелік питань, які підлягають самостійному опрацюванню:

1. Поняття про екосистему вчення про біогеоценози екологічну нішу та консорції.

2. Мікрофлора грунту кількісний та якісний склад, типові грунтові патогени.

3. Характеристика мікрофлори відкритих та закритих водоймищ, екологічне значення, наявність у збудників водних інфекцій.

4. Характеристика мікрофлори повітря особливості видового складу мікроорганізмів в населених пунктах, тваринницьких приміщеннях, аерогенні інфекції.

Основні мікробіологічні терміни та інші ключові слова, на які треба звернути увагу під час засвоєння матеріалу:

· Поняття про екосистему, продуценти, консументи, редуценти, визначення В.М.Сукачова поняття про біогеоценоз, фітоценоз, мікробоциноз та зооценоз, видова насиченість екосистем, чисельність видів, розподіл, ступінь домінування, трофічна структура екосистеми, екологічна ніша, консорції.

· Грунт як резервуар для мікроорганізмів, способи підрахунку загальної кількості, визначення якісного складу, значень для життя рослинного світу, ризосферні та епіфітні види мікробів, симбіоз та інші форми співіснування, участь у процесах амоніфікації, нітрифікації, азотфіксації. Наявність у грунті патогенних мікроорганізмів. Грунтові анаероби, бацили, не спорові форми збудників ґрунтових інфекцій, цвільові гриби та збудники мікотоксикозів.

· Автохтонна та алохтона мікрофлора води, екологічна класифікація водних організмів, вертикальні та горизонтальні зони розміщення мікрофлори у водоймі, забруднення водойм антропогенного впливу, кішкова мікрофлора та збудники водних інфекцій. Санітарна оцінка якості води за мікробіологічними показниками, мікробне число, колі-титр, колі-індекс.

· Шляхи надходження мікроорганізмів у повітря, кількісний склад в різних шарах повітря, залежність від пори року, погоди, швидкості вітру, густоти населення. Мікрофлора закритих приміщень тваринницьких ферм, залежність кількості мікробів від показників мікроклімату, санітарні нормативи кількості мікрофлори для різних видів тварин та типів приміщень, методи визначення мікрофлори повітря. Швидкість розповсюдження інфекцій повітрянно - крапельним шляхом, аерогенні інфекції.