Принцип правового забезпе­чення цільового використання природних об'єктів

Він об'єднує два основні чинники: а) об'єктивну необхідність задоволення вимог суспільства, колективів людей та індивідів у продуктах харчування, сировині, естетичних, господарських та інших вимог за рахунок ви­користання природних об'єктів; б) необхідність підтримання еко­логічної системи (природного середовища) у нормальному стані.

Цільове використання природних об'єктів визначається державою у правових нормах земельного, водного, лісового, гірничого, фауніс­тичного, атмосфероповітряного, природно-заповідного та іншого за­конодавства. Невиконання вимог щодо цільового призначення при­родного ресурсу розглядається як фактичне використання природного об'єкта, яке не відповідає його цільовому призначенню, встановлено­му при передачі природного об'єкта у власність чи в користування, в тому числі в оренду, невиконання вимог щодо режиму його викорис­тання. За порушення цього принципу законодавством передбачені заходи правового впливу до винних осіб. Не виключається можливість припинення права власності та природокористування природним об'єктом, використання якого здійснюється з порушенням цього принципу.

Не менш важливу роль відіграє

6)принцип правового забезпечен­ня стимулювання власників і користувачів природних об'єктів щодо належного використання природних ресурсів, їх відтворення та охо­рони^. Він виражається в юридичному закріпленні сукупності еко­номічних заходів стимулювання за належне виконання суб'єктами своїх прав та обов'язків, проведенні необхідних екологічних заходів, у застосуванні санкцій за порушення екологічних вимог і законодав­ства. Стимулювання слід розуміти у двох аспектах — використання заохочувальних заходів і застосування санкцій¹. Стимулювання оз­начає спонукання суб'єктів права до здійснення позитивних дій. Це в повному обсязі стосується і сфери екології. Тому в екологічному за­конодавстві закріплено систему заходів як заохочення, так і засто­сування відповідних видів майнової, адміністративної, дисциплінар­ної, кримінальної відповідальності, що передбачено чинним законо­давством. У поресурсовому законодавстві встановлено різні форми економічного стимулювання власників і користувачів природних ре­сурсів. Названі два аспекти стимулювання набули загального визнан­ня й широко застосовуються на практиці.

7)Принцип правового забезпечення стабільного (тривалого) викори­стання природних ресурсів полягає в тому, що їх власники і користувачі можуть бути позбавлені права власності і права користування тільки з підстав, передбачених законодавством та договорами у встановленому порядку. Законодавство дає вичерпний перелік таких підстав. Правозастосовчі органи не вправі на свій розсуд установлювати підстави або обмеження вказаних прав. У законодавстві встановлено різноманітні форми захисту порушених прав власників і користувачів природних ре­сурсів. Цей принцип забезпечує сумлінне ставлення суб'єктів права до використання останніх, стимулює проведення заходів, що сприяють поліпшенню якості природного середовища та його окремих елементів.

8)Принцип правового забезпечення комплексного підходу до ви­користання й відтворення природних ресурсів, а також до охоро­ни навколишнього природного середовища відкриває можливості використовувати в єдності як основні природні об'єкти, так і су­провідні природні компоненти.

У законах про відповідні природні ресурси вимоги комплексного підходу конкретизуються з урахуванням особливостей кожного природ­ного об'єкта. Необхідність комплексного вирішення питань обумовлена тим, що екологічна система складається з декількох екологічних еле­ментів. Тому комплексний підхід визначається певними об'єктивними екологічними чинниками. Особливого значення набуває єдність при здійсненні всіх екологічних заходів по охороні природного середовища, необхідний перелік яких передбачається в державних, міждержавних, регіональних, міських та інших екологічних програмах (ст. 6 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»).