Генетичне Екосистемне

між особинами всередині виду між типами екосистем (середовищами існування)

Видове

між видами живих організмів

Усі типи біорізноманіття пов'язані між собою: генетичне різноманіття є основою видового різноманіття. Різноманіття екосистем створює умови для утворення нових видів. Підвищення видового різноманіття збільшує загаль­ний генетичний потенціал живих організмів біосфери.

Елімінація (знищення видів) може відбуватися у двох напрямках: пряме винищення (полювання, промисли) і непряме (руй­нування середовища існування, порушення трофічних зв'язків).

Відмічено прояви девастації (знищення) та синантропізації екосистем (зміни поведінки, генети­ки, фізіології живих організмів під впливом діяльності людини). Це загрожує втратою гено-, цено- та екофонду та формує соціально-екологічний диском­форт населення.

Причини деградації біорізноманіття

✑ Руйнування природного середовища життя Це заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє.

✑ Чужорідні види Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам. Іноді чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.

✑ Надмірна експлуатація природних ресурсів

✑ Швидке зростання населення Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше три­воги.

✑ Загроза глобального потепління

За даними досліджень, підвищення температури води — одна з при­чин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських ор­ганізмів. Деякі вчені вважають, що глобальне потеплін­ня викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою.

15.03.2012 (16.03.2012)

Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі

Під впливом антропогенних факторів відбувається швидке скорочення кількості видів живих організмів. Перед людством стає проблема збережен­ня біологічного різноманіття, оскільки воно:

• задовольняє потреби людства (їжа, матеріали, ліки тощо);

• виконує регулюючу функцію у здійсненні біогеохімічних, кліматичних та інших процесів на Землі;

• виконує провідну роль у забезпеченні стабільності екосистеми і біосфе­ри в цілому;

• має етичний та естетичний аспекти.

Одним із найдієвіших заходів збереження біорізноманіття є створення природоохоронних територій.

Природно-заповідний фонд — це ділянки суші і водного простору, при­родні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження при­родної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення моніторингу навколишнього природного середовища.

Екологічна мережа — це єдина територіальна система, створена з ме­тою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля.

Складові екологічної мережі:

• ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття;

• екокоридори (сполучні території) поєднують між собою ключові терито­рії, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу;

• буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів;

• відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану.

Червона книга України є офіційним державним документом, який міс­тить перелік рідкісних видів тваринного і рослинного світу, що перебувають під загрозою зникнення в межах території України, та заходи щодо їх збере­ження і відтворення.

Зелена книга України — це документ, до якого заносять рідкісні й ти­пові для певної місцевості рослинні угруповання, які потребують особливого режиму використання. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних угруповань.

Тема. Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України.

Мета роботи: провести аналіз особливостей розвитку заповідній мережі України.

Обладнання й матеріали: карти для практичної роботи з данними по заповідній мережі України, робочий зошит.

Текст картка для практичної роботи

Станом на 01.01.2009 природно-заповідний фонд складається з 7424територій та об’єктів 11 категорій, загальна площа його становить 3,04 млн га або 5,04 % від площі України.

Частка площ територій об’єктів окремих категорій у природно-заповідно-му фонді становить: природних заповідників – 5,3 %, біосферних заповід-ників - 7,3 %, національних природних парків – 24,6 %, заказників – 38,2 %, пам’яток природи – 0,8 %, регіональних ландшафтних парків – 20,1 %, заповідних урочищ – 3,1 %, ботанічних садів – 0,1 %, зоологічних парків – 0,01 %, дендрологічних парків – 0,05 %, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва – 0,44%.)

Хід роботи

1 Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути співвідношення різних типів об’єктів природно - заповідного фонду й розташувати їх у порядку зменьшення загальної площі.

2 Зробити висновок у якому пояснити, чому певні типи природоохоронних територій переважають у екомережі України.