Результати аналізу різних моделей організації менеджмен­ту свідчать про те, що між малим бізнесом, який переважає у

Нашій країні, та малим бізнесом, який існує за кордоном, є суттєва розбіжність: за кордоном малий бізнес існує і функціонує як одна з форм економічної системи, а в нашій країні він тільки народжується і робить свої перші кроки в умовах переходу економіки до ринкових відносин. У зв'язку з цим, якщо наукові дослідження менеджменту в малому бізнесі за кордоном спрямовані на його удосконалення, то дослідження аналогічних проблем в Україні мають бути спрямовані на створення власних моделей менеджменту в малому бізнесі та розробку конкретних шляхів їх впровадження в практику підприємницької діяльності.

На етапі переходу України до ринкової економіки у підприємців виникає нагальна потреба у використанні ме­неджменту як системи умінь домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви інших людей. Вихо­дячи з цього, підприємець змушений поєднувати в своїй діяль­ності функції, притаманні менеджеру, тому в подальшому мо­ва піде про підприємця-менеджера.

Перша і найбільш важлива сфера діяльності підприємця-менеджера - це робота з людьми. Людина - це не робот, не комп'ютерний механізм. її не можна запрограмувати на вико­нання певних команд. Кожна людина - це неповторна індивідуальність, якій притаманна власна система поглядів, відносин, потреб і інтересів.

Крім того, відмінною особливістю людини як особи, у порівнянні з суперсучасними людинороботами, є здатність емоційного реагування на події, які відбуваються, факти і яви­ща, які вона спостерігає. Вимоги високої продуктивності і ефективності управлінської праці не завжди відповідають по­чуттям і бажанням робітників, їх психологічному настрою. Та почуття не можуть і не повинні визначати продуктивність та ефективність адміністративної машини, оскільки логіка самої ефективності і світ почуттів далеко не завжди знаходяться в одній площині.

Підприємець-менеджер працює з людьми щодобово, при цьому основною формою їх взаємодії є спілкування. Звідси знання механізмів спілкування, розвиток навичок досягнення взаєморозуміння в процесі спілкування, уміння слухати і в по­вному обсязі використовувати інформаційно-регулятивну функцію спілкування надає можливість менеджеру не тільки управляти поведінкою людей, а й стимулювати їхні дії і вчинки. Це досягається шляхом професійного використання мотиваційної спрямованості працівників, зумовленої, особистою зацікав­леністю кожного робітника чи службовця.

До другої сфери, яка сприяє забезпеченню ефективності діяльності підприємця-менеджера, слід віднести його знання ви­робництва. Адже він не може управляти підприємством, особли­вості функціонування якого він не знає і не розуміє. Йому важ­ко, а інколи взагалі неможливо приймати ефективні рішення. Та це не означає, що підприємець-менеджер обов'язково повинен бути на сто відсотків інженером, технологом. Йому достатньо розуміти головні особливості характеру діяльності підприємства чи фірми, орієнтуватися в умовах, створення яких позитивно впливатиме на оптимальне здійснення розроблених стратегій, а також ретельно вивчити фактори, які визначають продук­тивність праці робітників. У разі, якщо виникає проблема, яка стосується складних технічних чи технологічних аспектів, мене­джер завжди може звернутися за допомогою до фахівців, кон­сультантів, експертів для прийняття необхідного рішення. Сис­тема спеціальних знань менеджера, пов'язаних з виробничим процесом, повинна бути такою, щоб він зміг визначити, чи вико­нує робітник своє завдання на необхідному рівні і що треба для стимулювання його діяльності, спрямованої на підвищення про­дуктивності праці.

Третя область умінь, необхідних підприємцю-менеджеру, -це концептуалізація або створення ідей. Виконання такого ти­пу завдань безпосередньо пов'язане з особливостями розумової діяльності менеджера. Якщо виходити з сутності функціонального призначення менеджменту, то він передба­чає велику кількість взаємозв'язків як у самій організації, так і в зовнішньому оточенні. Перехід України до ринкової еко­номіки створює для підприємців зовсім нове зовнішнє середовище. Такі зміни потребують переорієнтації при прий­нятті підприємцем-менеджером управлінських рішень.