Візитні картки - сутність, зміст інформації карток, випадки користування

У сучасній практиці використовуються ділові, особисті і сімейні візитні картки. Зустрічаються випадки і комбінованих візитних карток, що містять як службові, так і особисті дані про її власника.

Як правило, візитна картка (англійською - business card)- це прямокутний шматок білого напівцупкого картону гарної якості, на якому типографським способом чітко і красиво відбиті прізвище, ім'я і (як правило) по батькові поряд з іншими відомостями, що хоче про себе повідомити її власник. Чітких правил стосовно розмірів візитних карток немає, але звичайно в чоловіків вони можуть бути дещо більші, ніж у жінок - скажімо, 90 х 50 мм і 80 х 40 мм (у Великобританії візитні картки жінок більше, ніж у чоловіків). Візитна картка молодої дівчини може бути ще меншою - як правило 70 х 35 мм. Візитні картки великих розмірів поступово виходять із практики із поширенням спеціальних альбомів для їхнього збереження. Варто подумати про те, щоб і ваша картка мала стандартний розмір, і її не довелося підгинати або підрізати.

Загальні вимоги до шрифту візитних карток полягають у тому, що він повинен бути чітким. Ім'я, як правило, виділяється напівжирним шрифтом злегка більшого розміру. Не рекомендується використовувати складні готичні або декоративні шрифти. Будьте обережні з використанням курсивного накреслення шрифтів, особливо, якщо у вас рідкісне або важке для вимови прізвище або ж мова йде про картку на іноземній мові.

Як правило, візитна картка повинна мати чорний текст на білому фоні, надрукований поперек картки без будь-яких рамок або завитушок. Останнім часом друкарні пропонують широку гаму кольорових карток, карток на пластмасі або навіть на шкірі, але норми суворого етикету не рекомендують далеко відходити від чорно-білої гами. Краще надати перевагу вибору відмінної якості паперу, що може бути злегка тонованим, мати сатиновану поверхню. Намагайтеся уникати і глянсової поверхні карток. Кольорові і незвичні картки поки що залишаються справою художників, типографів, а також комівояжерів, робітників служб сервісу і рекламних агентів. Чорна рамка на візитній картці допускається в знак трауру.

В Україні та в багатьох інших двомовних країнах широко застосовуються двосторонні картки - із текстом на двох мовах. Якщо притримуватися суворих протокольних норм, то це не зовсім вірно. Адже зворотний бік призначений для того, щоб на ній можна було зробити якийсь запис. Якщо у вас є можливість, постарайтеся замовити окремі картки українською, російською й іноземною мовами. Але проте двосторонні картки цілком припустимі - головне дотримуватися правила написання карток на іноземній мові.

Особиста візитна картка може містити ваші прізвище й ім'я, може бути зазначено по батькові або ініціали - у залежності від вашого іміджу, віку, національних і культурних традицій. На особистій візитній картці можна дати також ті додаткові відомості, які ви хочете про себе повідомити (адресу, телефон(и), номер пейджера, адреса електронної пошти тощо). Варто подумати, які мінімальні дані ви хотіли б повідомляти про себе- номер телефону завжди можна приписати від руки. Додаткові дані, як правило, друкуються більш дрібним шрифтом у правому нижньому кутку. Особиста картка може містити і дані про ваше звання або учений ступінь (професор, доктор, генерал-майор, кандидат технічних наук і т. п.)- ці відомості вказуються під ім'ям. Не дивуйтеся, якщо на особистій картці вашого закордонного знайомого ви знайдете не його домашню адресу, а адресу його клуба (буває, що вказується як клубна адреса - у лівому нижньому кутку, так і домашня - в правому нижньому кутку). Жінки звичайно не вказують ніяких додаткових даних на своїй особистій візитній картці - тільки ім'я, по батькові і прізвище. Всі інші дані можуть бути внесені від руки.

Різновидом особистої картки є сімейна візитна картка. Вона використовується при знайомстві, направленні поздоровлень друзям сім'ї, додається до подарунків. Необхідно пам'ятати, що ім'я дружини ставиться перед ім'ям чоловіка. Адреса на сімейній візитці може не вказуватися.

Ділові візитні картки - це невід'ємний атрибут сучасного ділового спілкування. Перше уявлення, як правило, починається з обміну візитними картками. Особливе значення вони мають при спілкуванні з іноземцями, людьми, що не говорять вашою рідною мовою. На діловій візитній картці повинні бути чітко позначені ваші прізвище й ім'я (по батькові), назва вашої фірми або організації і ваша посада, повна поштова адреса й інші дані. Також на ній цілком доречно використання логотипа вашої фірми або організації. У державних чиновників, депутатів на візитній картці може знаходитися зображення державного прапора або герба.

Ділова візитка може містити вказівки на ваше звання або титул, сферу відповідальності в рамках вашої організації, номера телефону (телефонів), факсу, телекса, електронної пошти. Якщо у вас замінився телефон, то ви можете акуратно вписати новий номер, закресливши старий. Закреслювати і вписувати нове найменування посади вважається дурним тоном - варто подбати про те, щоб якомога швидше замовити нові візитні картки.

Ділова візитна картка без адреси також не відповідає нормам етикету (виняток складають дипломати і вищі державні посадові особи). Якщо у вас змінюється адреса, і ви ще не знаєте своїх нових телефонів, те краще зазначити офіційну адресу вашої організації, телефон секретаріату або канцелярії.

У випадку, якщо організація має декілька філій, то на ділових візитних картках її представників можуть бути зазначені декілька адрес.

Ділові візитні картки співробітників магазинів, підприємств сфери послуг і т. д. за своїм оформленням можуть відходити від суворих норм етикету - по суті справи це не тільки інформаційна, але і рекламна продукція. На таких картках на звороті може бути поміщена невеличка схема місцевості, на такій картці можна зустріти фотографію її власника, барвистий символ, девіз фірми.

Різновидом ділової й особистої візитки є комбінована візитна картка, де поряд із службовою адресою (у лівому нижньому кутку) вказується і домашня адреса (у правому нижньому кутку). Такі картки доречні для наукових і творчих працівників, що часто працюють удома. Жінки, як правило, не вказують на таких картках свою домашню адреса, обмежившись номером телефону.