Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів України

Відомо, що для більшості людських потреб придатна не будь-яка вода, а прісна з вмістом мінеральних солей до 1 г/л. В основному, запас прісної води зосереджений у льодовиках, але теоретично доступною є лише вода прісноводних озер, водосховищ, річок та підземних горизонтів у зонах активного водообміну. Ресурси прісних вод належать до відновлювальних завдяки глобальному кругообігу, що охоплює атмосферу, поверхню Землі і літосферу. Забезпеченість річковою водою України дуже мала і сягає:

– сумарний стік річок, тис.км3– 50;

– стік на 1 душу населення – більше 1,0 тис, м3/рік (наприклад, у Пд. Америці – 51,5 тис.м3/рік на душу населення).

Цей дефіцит річкової води доводиться надолужувати використанням підземних вод, яких у нашій країні чималі запаси. З її надр щорічно добувається більше 5 км³ води. У 77 містах України водопостачання здійснюється практично лише за рахунок підземних ресурсів підземних вод. Головним споживачем води в Україні є сільське господарство, житлово-комунальне господарство та промисловість.

До найбільш небезпечних видів негативного антропогенного впливу на гідроресурси належить забруднення та засмічення поверхневих та підземних вод відходами господарської діяльності. Бездумне осушування боліт, надудобрення сільгоспугідь, штучне затоплення земель родючих та рівнинних (на Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі), зміна напрямку течій річок, видобуток та збагачення корисних копалин, викиди підприємств, робота АЕС, ГЕС, транспорту, застосування отрутохімікатів (пестицидів) в сільському господарстві, тваринницькі комплекси і ферми, побутові комунальні стоки, сплав лісу розсипом – ось лише невеликий перелік, що веде до зміни стану водотоків та водоймищ, скорочує кількість цінних видів флори і фауни гідросфери.

Раціональне використання водних ресурсів повинне базуватися на трьох основних принципах: сувора економія водовитрат, ефективне очищення стічних вод; санітарна охорона поверхневих і підземних вод від забруднення та виснаження.

Дуже перспективним є створення в територіально-виробничих комплексах замкнених систем водокористування. Відповідно до Водного кодексу України, водні об’єкти (води) становлять водний фонд, до якого входять ріки, озера, водосховища, інші поверхневі водойми та водні джерела, води каналів та стоків, підземні води, внутрішні моря та інші морські води, територіальні води. Водні об’єкти надаються у користування при дотриманні встановлених законом вимог і умов для задоволення питтєвих, побутових, лікувальних, курортних, оздоровчих та інших потреб населення. З метою охорони вод законодавство обмежує скидання у водні об’єкти виробничих і побутових відходів, встановлює забороняє забруднення вод отрутохімікатами та міндобривами, передбачає необхідність встановлення округів і зон санітарної охорони та проведення інших водоохоронних заходів. Водне законодавство забороняв введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств та інших об’єктів, не забезпечених очисними пристроями, які попереджають забруднення і засмічення вод та шкідливу дію їх. За порушення Водного законодавства може наступати адміністративна, кримінальна або цивільна відповідальність.