Визначення поняття „екосистема”. Типи екосистем

Екосистема - сукупність популяцій організмів різних видів, які взаємодіють між собою і з неживою природою таким чином, що всередині такої системи виникають потоки енергії і колообіг речовин. Види екосистем: 1)- за розмірами: мікроекосистеми (трухлявий пень, мурашник, мертві стовбури дерев); мезоекосистеми, або біогеоценози (ділянка лісу, озеро, водосховище); макроекосистеми, або глобальні екосистеми (екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, морські екосистеми, а також біосфера нашої планети); 2)- за ступенем трансформації людською діяльністю: природні - у промислове розвинутих країнах екосистем не захоплених людською діяльністю майже не залишилося, хіба що в заповідниках; антропогенно-природні - лісові насадження, луки, ниви хоча й складаються, майже, виключно з природних компонентів, але створені і регулюються людьми; антропогенні - переважають штучно створені антропогенні об'єкти і крім людей можуть існувати лише окремі види організмів, що пристосувалися до цих специфічних умов (міста, промислові вузли, села в межах забудови).

31 .Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) – це взаємовідносини між організмами під час перенесення енергії їжі від її джерела (наприклад, зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні. Залежно від початкової ланки розрізняють два типи ланцюгів живлення: Перший ланцюг живлення - розпочинається з рослин: рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи; рослини – зайці – лисиці – вовки; планктонні водорості — планктонні тварини — риби — рибоїдні птахи. Другий тип ланцюгів живлення - від рослинних і тваринних решток, екскрементів: коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки. рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує цілісність і динамічність біоценозу. Продуценти - автотрофні організми, здатні синтезувати (продукувати) органічні речовини з неорганічних, акумулюючи при цьому сонячну енергію. Як компоненти екосистеми вони накопичують рослинну біомасу. У цю групу входять також зелені рослини, їх на Землі налічується близько 350 тис. видів. Консументи - організми, які живляться готовими органічними речовинами, створеними видами продуцентами. У цю групу входять також зелені рослини, їх на Землі налічується близько 350 тис. видів. Це всі тварини, людина, частина мікроорганізмів, паразитичні і комахоїдні рослини. Консументи першого порядку живляться рослинною їжею - олень, сіра куріпка, сарана (у цьому розумінні вони займають однакову екологічну позицію). Консументи другого (третього і т. д.) порядку живляться тваринною їжею - основними представниками цієї екологічної групи є хижаки та тварини, що живляться мертвими організмами. Редуценти — гетеротрофні організми (у грунті - різні дрібні черв’яки та личинки комах), які у процесі життєдіяльності перетворюють органічні залишки у вигляді рослинного опаду та відмерлих тварин в найпростіші органічні та неорганічні речовини. Редуценти є завершальною ланкою у кругообігу речовин, утворюючи неорганічні речовини для включення їх у новий цикл. Їх на Землі близько 75 тис. видів. Екологічна піраміда: Кож­на з ланок ланцюга живлення може використати лише 5-15 % енергії харчів для побудови речовини свого ті­ла. Внаслідок неминучої втрати енергії кількість утво­рюваної органічної речовини в кожній наступній ланці зменшується. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок. Правило екологічної піра­міди (закон піраміди енергій) - вна­слідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступ­ної трофічної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню.

32.Характеристики біоценозу: екологічна ніша. Екологічна ніша: Екологічна ніша - це сукупність характеристик, що вказують на положення виду в екосистемі. Екологічна ніша даного виду визначається не тільки місцем, де він живе, але і його вимогами до навколишнього середовища (температура, вологість і т.д.), а також взаємовідносинами з іншими видами при здобуванні їжі. Вбудь-якій зрілій екосистемі еконіші дуже тісно упаковані.Наочною демонстрацією двох груп тварин, що ведуть схожий спосіб життя, але займають різні екологічні ніші, можуть бути кроти та сліпаки. Ті й інші ведуть підземний спосіб життя, ареали їх частково перекриваються. Але про те, що ці тварини займають різні екологічні ніші, свідчить характер їх живлення. Кроти - комахоїдні, живляться тваринною їжею, сліпаки - рослиноїдні, їдять, переважно, корені рослин. Тому ці види, хоча й мають ряд схожих рис в будові тіла, є строго спеціалізованими, як в морфологічному, так і в екологічному відношеннях.

33.Головні типи динаміки екосистем: - сукцесія; - флуктуації; - трансформація. Сукцесія - послідовна зміна одних угруповань організмів іншими, внаслідок чогоформуються нові біоценози, що найбільшою мірою відповідають умовам даного середовища.Наприклад, на глибині непроточної водойми внаслідок відсутності кисню частина органічних речовин залишається недоокисненою і не використовується в подальшому колообігу речовин. Нагромаджується мул, водойма міліє, це посилюється також відкладанням глини й піску, які надходять з водозбірної площі. Сукцесії завжди відбуваються в одному напрямку, тобто біоценоз через деякий час у процесі розвитку не може повернутися до свого попереднього стану. Під час сукцесії зростає видова різноманітність організмів, розгалужується трофічна мережа.Процес сукцесії триває до досягнення біогеоценозом значної різноманітності, яка забезпечує стабільність колообігу речовин та енергії). 2 Флуктуації – циклічні зміни в екосистемах під впливом циклічних процесів(періодів доби, сезонів року, фаз Місяця тощо). Кожна екосистема, залишаючись собою, має зовсім інший вигляд в різні пори року, часто і у різний час доби тощо. Трансформація - зміни екосистем під впливом діяльності людини або іншого потужного чинника впливу. Тому це, здебільшого, деградаційні зміни, що супроводжуються руйнацією екосистем, розбалансуванням внутрішньосистемних процесів. Типовими взірцями трансформованих екосистем є урбанізовані території.

10.Кислотні дощі - дощ (сніг), підкислений (РН нижче 5,6) за рахунок сполучення атмосферної вологи з промисловими викидами оксидів й хлоридів. Найбільш небезпечною рисою кислотних дощів є те, що зазвичай вони випадають за сотні, а іноді і тисячі кілометрів від місця джерел забруднення повітря. ПРИЧИНИ: діоксид сірки і різні оксиди азоту, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні краплинки сірчаної та азотної кислоти, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на Землю у вигляді кислотних дощів чи снігу; небезпечні речовини викидаються в атмосферу автомобільним транспортом, у результаті діяльності металургійних підприємств і електростанцій, а також при спалюванні вугілля і деревини; щорічно при спалюванні палива в атмосферу надходить до 1,5 млн. т. двоокису сірки; природними джерелами надходження діоксиду сірки в атмосферу є головним чином вулкани і лісові пожежі. НАСЛІДКИ: знижується врожайність більшості сільськогосподарських культур через ушкодження листя кислотами; з грунту вимиваються кальцій, калій і магній, що призводить до деградації рослинності й, як наслідок, збіднення тваринного світу; отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба і численні види комах (у Швеції 18 тисяч озер отруєно цими дощами, а у 9 тисяч з них риба вже частково вимерла, а в 4 тисячах – зникла зовсім); під дією кислот з гірських порід і мінералів вивільнюється алюміній, а також ртуть і свинець, що потім попадають у поверхневі і грунтові води; кислоти порушують захисний восковий покрив листів, роблячи рослини більш уразливими для комах, грибів і інших патогенних мікроорганізмів; зникнення лісів у гірських районах зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селів; різко прискорюється руйнування пам’яток архітектури, споруд, особливо тих, що побудовані з вапняку, оздоблені мармуром; прискорюється корозія металів; вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричиняє захворюванню дихальних шляхів, подразненню очей тощо;

11.Смог – сукупність частинок пилу і крапель туману. Виглядає як синюватий прозорий туман, що має неприємний запах. Інтенсивний смог викликає алергічні реакції, подразнення слизової оболонки, приступи бронхіальної астми, пошкодження рослинності, будівель, споруд. ПРИЧИНи,типи: фотохімічний - смог виникає внаслідок складних фотохімічних реакцій у повітрі, забрудненому вуглеводнями, пилом, сажею та оксидами азоту під дією сонячного світла, підвищеної температури нижніх шарів повітря й великої кількості озону, який утворюється у парах несповна згорілого автомобільного палива; вологий (лондонського типу) – виникає через спалення великої кількості вугілля і утворюється із оксиду сірки та крапель води. НАСЛІДКИ ДІЇ СМОГУ: катастрофічний смог у Лондоні 1952 року за 5 днів спричинив загибель близько 5 тис. мешканців; викликає алергічні реакції, подразнення очей, горла, задишку, спричинює розвиток бронхіальної астми, емфіземи легень тощо; листя на деревах в’яне, стає плямистим, жовклим; набагато прискорюється корозія металів, руйнування мармуру, фарб, гуми, швидко псується одяг, взуття, порушується робота транспорту.

12.Проблема чистої питної води. ПРИРОДНІ СКЛАДОВІ ПРОБЛЕМИ ЧИСТОЇ ПРІСНОЇ ВОДИ прісна вода становить усього 2% її загальної кількості на планеті; 70% прісної води зосереджено в льодовиках, близько 30% - підземні води і лише 0,02% припадає на річки і озера; в більшості регіонів Землі природний баланс води (скільки випало осадків і скільки вологи випаровується) від’ємний, що сприяє появі пустель, напівпустель, сухих степів тощо; природне забруднення прісних водойм - накопичення в воді нерозчинних домішок (піску, глини, мулу), також обмежує можливості споживання прісної води; В Україні дуже гостро стоїть проблема питної води. Домінуюча кількість українців п?ють воду з брудних річок. На сьогоднішній день непридатну для споживання воду вживають більше 65% українців. Існує чимало причин, чому якість питної води така низька. Такими причинами є старі водогони, які вже давно потребують реконструкції, забруднення річок, з яких вода потрапляє до наших осель, застарілі методи її очищення, та найбільшою проблемою є те, що нинішні норми не дозволяють контролювати якість питної води на міжнародному рівні. Нині в Україні дійсно діють ще радянські стандарти якості води, а сучасні українські стандарти, на жаль, ще в стадії розробки.

14.МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ОЧИЩЕННЯ ПРІСНИХ ВОДОЙМ. США – у стічних канавах розводять водорість хлорелу, яку потім використовують при вигодовуванні крупної рогатої худоби. Хлорела виробляє бактерицидні речовини, які вбивають хвороботворні бактерії, чим сприяє природному очищенню води; Франція – фабрикам дозволено забирати воду з річки тільки нижче того місця, де вони виводить свої стоки; Німеччина – з 1961 р. діє закон о забороні виробництва миючих засобів, які містять біологічні елементи, що не розщеплюються; на початку тисячоліття більшість країн прийняли «Декларацію тисячоліття ООН” – до 2015 року скоротити в двічі долю населення Землі, що не має доступу до безпечної питної води. Ця програма оцінюється у 10 млрд. доларів на рік.

15.Проблеми Світового океану. Нафтове забруднення (причини, наслідки, шляхи вирішення проблеми). нафтове забруднення: головним чином в результаті втрат при добуванні з морських родовищ, аварій танкерів, берегового стоку тощо в моря та океани щорічно потрапляє 6 – 15 млн. т нафти та нафтопродуктів; від 2 до 4% водяної поверхні Тихого й Атлантичного океанів постійно покрито нафтовою плівкою (за деякими даними – до 30%); з нафтової плівки з часом виникають грудочки важкої фракції нафти, що здатні довго плавати на поверхні моря. До грудочок мазуту, що плавають, прикріплюються різні дрібні тварини, якими охоче харчуються риби і вусаті кити. Разом з ними вони заковтують і нафту. Одні риби від цього гинуть, інші наскрізь просочуються нафтою і стають неприпридатні для вживання в їжу через неприємний запах і смак; в 1989 р. танкер „Валіз” компанії „Ексон” затонув біля узбережжя Аляски. Тоді загинуло від дії нафтової плівки майже 1 млн. птахів та 95% всіх тюленів. Ліквідація наслідків катастрофи обійшлася в 2 млрд. доларів.; нафтова плівка на поверхні океанів - це також зменшення кількості кисню в атмосфері в результаті забруднення і загибелі планктону; через нафтову плівку також створюються умови, що стимулюють гігантське розмноження деяких водоростей, які подвоюються у розмірах менш ніж за добу. Біля берегів Скандинавії спостерігали такі "червоні припливи" висотою у 2 м та шириною до 50 км. Ці гігантські колонії водоростей інтенсивно споживають кисень, що призводить до задухи і загибелі всієї морської флори та фауни; ліквідація нафти поверхнево-активними речовинами екологічно не має сенсу, оскільки вони отрутніше за нафту; радіоактивне забруднення: за 10 років з 1967 по 1977 рр. у водах Світового океану було поховано 46 тис. т радіоактивних відходів; до 1992 р. СРСР затопив 15 реакторів з атомних підводних човнів – з 6 навіть не відвантажили ядерне паливо; контейнер з ядерним реактором з атомоходу „Ленін”, який не тонув, було розстріляно з кулеметів;

1.Природні ресурси — це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей. Природні ресурси не можуть існувати і використовуватися поза природними умовами, що є їх природно-історичною базою: для виникнення і розвитку ресурсів необхідні певні природні умови. Через це природні ресурси виражають собою соціальну значимість і корисність природи, її здатність задовольняти потреби людини, представляють складну сукупність матеріальних елементів і процесів, що знаходяться в постійному розвитку у часі та просторі, будучи точкою стику людського суспільства і природи, сферою прикладання його розуму і сил. ресурси поділяються на такі групи: 1) за ознакою належності до природних систем: космічні (проміння, метеорити), планетарні (геліоенергія, гравітаційна енер­гія), ресурси Землі (атмосфера, гідросфера, літосфера);2) за відношенням до природних систем: елементи природних систем (мінерали, ґрунти, види рослин і тварин тощо) та результати їх функціонування (поліпшення родючості ґрунтів, приріст біологіч­ної маси, зростання поголів’я та маси тварин тощо). Проте останні важко віднести до чисто природної класифікації, оскільки вони показують результати взаємодії природи з суспільством;3) за видом і тривалістю кругообігу: у довготривалому кругообігу (космічний, геологічний) і в короткотривалому (біологічний кругообіг води);4) за характером розміщення на поверхні землі: відносно рів­номірно розподілені (атмосфера, біосфера) та зосереджені (гідросфера, літосфера та їх елементи);5) за можливістю переміщення по території: такі природні ресурси, що переміщуються природно (повітряні маси, вода, тварини), та такі, що не переміщуються (рослинні);6) за видами: мінеральні, кліматичні, водні, земельні, лісові, рекреаційні тощо.. Основним видом їх є господарська.

2.Ресурсозабезпечення. З часу набуття Україною незалежності проблема відходів є постійно актуальною. Вона носить системний, міжгалузевий і загальнодержавний характер. Зволікання з її розв'язанням несе загрозу для навколишнього природного середовища та здоров'я людей, негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни. Високу енерго- та ресурсоємність вітчизняної продукції зумовлюють не тільки власне виробничі процеси, а й те, що частина ресурсного і енергетичного потенціалу консервується у відходах, а відповідні витрати лягають саме на продукцію. Наявна в Україні господарська практика не забезпечує раціонального керування як поводженням з відходами, так і ресурсоспоживанням загалом. Це особливо проявляється у відсутності комплексного підходу до керування ресурсами й відходами в їх єдності. Саме він є основою високого рівня узгодженості екологічних і соціальних питань, розвитку ефективної підприємницької діяльності, раціонального використання, збереження і відновлення природних ресурсів, що є запорукою сталого розвитку. Рада ЄС у своїй директиві (2008/98/ЄС) пропонує п'ятиступеневу ієрархію пріоритетів керування відходами, яка має бути втілена державами-членами в межах їх національної політики: 1) попередження виникнення відходів (найбажаніший варіант); 2) повторне використання; 3) переробка (рециклінг); 4) інша утилізація (в тому числі енергетичне відновлення); 5) безпечне розміщення або захоронення як крайній випадок.

5.Деградація атмосфери. Початок XXI ст. — теж надзвичайно складний, вирішальний період в історії людства — період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації посилення низки негативних факторів, до яких передовсім належать:– занепад людської моралі;– зростання бідності, злочинності;– підвищення агресивності;– поширення хвороб (особливо СНІДу й злоякісних пухлин);– деградація природи; загострення до критичного рівня конфлікту між техносферою та біосферою. Атмосферне повітря є життєво важливим компонентом природного довкілля. Від його якісного стану залежать як умови життя на Землі, так і саме життя. В даний час негативна антропогенна дія на цей природний компонент привела до істотного погіршення його якості, що відбилося і на здоров’ї населення, і на стані довкілля в цілому. Атмосферне повітря забруднюється різними газами, дрібними часточками і рідкими речовинами, які негативно впливають на живі істоти, погіршуючи умови їх існування. Джерела його забруднення можуть бути природними і штучними (антропогенними) 1. До природного забруднення відносять:· пилові бурі;· вулканізм;· лісові пожежі;· вивітрювання;· розкладання живих організмів.2. До штучного забруднення:· промислові підприємства;· транспорт; · теплоенергетика;· опалювання житла;· сільське господарство. Деградація земель — природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.