Державний нагляд і контроль як гарантії права громадян на екологічну безпеку

Ефективність функціонально-процедурного забезпечення значною мірою залежить від результативності одного із центральних функціональних важелів забезпечення дотримання вимог, норм і нормативів екологічної безпеки шляхом здійснення державного нагляду і контролю у сфері екологічно небезпечної діяльності.

Так, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 28 червня 1991 року передбачає загальні засади здійснення екологічного контролю, зокрема за дотриманням вимог, норм і нормативів екологічної безпеки.

Відповідно до цього закону передбачаються такі різновиди екологічного контролю:

а) державний контроль, у тому числі в пунктах пропуску через державний контроль та експортних партій брухту чорних і кольорових металів;

б) прокурорський нагляд;

в) громадський контроль.

Державний контроль у зазначеній сфері здійснюється відповідними радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством екології та природних ресурсів України, його органами на місцях, іншими спеціально уповноваженими органами.

Визначаючи повноваження спеціально уповноваженого органу в галузі екології, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (ст. 20), закон наголошує, що на нього покладається також здійснення державного контролю, зокрема за додержанням норм екологічної безпеки.

Забезпечення додержання цієї вимоги стосується всіх державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадян (ст. 34).

Для здійснення державного екологічного контролю у системі Міністерства екології та природних ресурсів України створено Державну екологічну інспекцію, яка включає систему регіональних і територіальних органів виконавчої влади, що організовують і здійснюють контроль у цій сфері, яка діє на підставі Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 року № 244 (зі змінами та доповненнями) [1].

Серед основних завдань Державної екологічної інспекції є здійснення державного екологічного контролю за:

— додержанням норм екологічної безпеки;

— додержанням нормативів екологічної безпеки;

— додержанням вимог екологічної безпеки у процесі зберігання, трансформування, використання, знешкодження та захоро-нення (складування) хімічних засобів, рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів.

Зокрема, Державна екологічна інспекція здійснює державний контроль за додержанням стандартів, нормативів екологічної безпеки в процесі проведення наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, а також на військових та оборонних об'єктах, об'єктах органів внутрішніх справ, служби безпеки та прикордонних військ, у тому числі під час передислокації військових частин, проведення військових навчань, маневрів, переміщення військ і військової техніки.

З метою виконання зазначених завдань Державна екологічна інстанція наділяється повноваженнями, які можна поділити на такі напрями:

1) інспекційні (перевірчі);

2) розпорядчі;

3) організаційні;

4) аналітично-інформаційні;

5) правозахисні;

6) юрисдикційні.

До першої групи можна віднести такі повноваження:

а) обстеження діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, видів господарської та іншої діяльності у будь-який час з метою перевірки додержання вимог екологічної безпеки;

б) складання актів перевірок і протоколів про відповідні правопорушення;

в) виклик посадових осіб та громадян для отримання свідчень і пояснень у зв'язку з порушенням ними вимог екологічної безпеки;

г) зупинення транспортних засобів, у тому числі плавучих, та перевірка дотримання їх власниками нормативів екологічної безпеки;

д) здійснення перевірки правильності реєстрації у суднових документах операцій з небезпечними речовинами та документів, що засвідчують право таких осіб на проведення небезпечних робіт.

Друга група повноважень може включати:

а) висунення підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, громадянам, іноземним фізичним і юридичному особам вимог щодо здійснення відповідних заходів, надання їм обов'язкових для виконання приписів у цій сфері;

б) внесення обов'язкових для виконання подань про припинення дії або анулювання дозволів на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, вивезення їх з України та ввезення до України відходів, які можуть негативно вплинути на стан довкілля, або інших дій, що порушують законодавство у цій сфері, норми, правила і вимоги екологічної безпеки;

в) призначення громадських екологічних інспекторів за поданням відповідних установ;

г)зупинення, огляд та затримання будь-яких суден, у тому числі військових кораблів та інших плавучих об'єктів, що перебувають у внутрішніх і територіальних водах та економічній зоні України незалежно від їх володільців та видів діяльності для з'ясування причин та обставин скидання або втрат речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів водних об'єктів.

3. Організаційні повноваження передбачають:

а) залучення за погодженням з керівниками підприємств, установ, організацій фахівців для виконання аналізів та участі у проведенні перевірок виконання заходів щодо ліквідації аварійних викидів і скидів забруднювальних речовин;

б) проведення обов'язкового соціального страхування державних інспекторів у порядку та на умовах, що встановлюються чинним законодавством України.

4. Аналітично-інформаційні повноваження спрямовані на отримання безкоштовно у міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій, громадян, іноземних фізичних і юридичних осіб статистичних, довідкових та інформаційних матеріалів, пояснень, необхідних для визначення стану довкілля та повідомлення про його аварійні забруднення і природні катастрофи.

5. Правозахисні (охоронні) повноваження:

а) направлення матеріалів про порушення вимог екологічної безпеки у відповідні правоохоронні органи для вирішення питань про притягнення винних осіб до адміністративної, кримінальної та іншої юридичної відповідальності;

б) подання позовів до судових органів про відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог, норм і нормативів екологічної безпеки юридичними і фізичними особами.

6. Юрисдикційні повноваження реалізуються шляхом:

а) обмеження, припинення будівництва, реконструкції, розширення об'єктів промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, іншого призначення, проведення різних робіт, що здійснюються з порушенням вимог екологічної безпеки та обмеження чи зупинення діяльності промислових та інших екологічно небезпечних об'єктів;

б) зупинення або заборона проведення робіт на територіях, що особливо охороняються, та інших місцевостях, не передбачених режимом їх охорони, а також екологічно небезпечних робіт, які можуть спричинити негативний вплив на такі об'єкти;

в) розгляду справ про адміністративну відповідальність за порушення законодавства щодо екологічної безпеки.

Загальний порядок здійснення державного екологічного контролю за дотриманням вимог, норм і нормативів екологічної безпеки має визначитися спеціальним актом законодавства України.

Так, Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" здійснення цих форм державного контролю покладається на спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади, до відання яких віднесені питання у такій послідовності:

— охорони праці;

— забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища;

— захисту населення і територій від надзвичайних екологічних ситуацій;

— пожежної безпеки;

— санітарно-епідемічної безпеки;

— містобудування.

Порядок здійснення окремих видів екологічного контролю регламентується спеціальними актами законодавства України.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон від 20 березня 1995 року № 198 (із наступними змінами та доповненнями) [6] Державній екологічній інспекції Мінекоресурсів України доручено забезпечити проведення контролю таких об'єктів:

а) транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, військових кораблів;

б) вантажів, які містять:

— промислову сировину;

— відходи виробництва;

— хімічні сполуки;

— токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для здоров'я і довкілля речовини;

— засоби захисту рослин, стимулятори їхнього росту;

— добрива;

в) риб усіх видів;

г) диких тварин, рослин;

д) зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій;

е) мисливських трофеїв.

Екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць здійснюється держекоінспекторами шляхом чергування, які зобов'язані забезпечити:

а) перевірку на підконтрольних об'єктах таких документів:

б) зовнішній огляд підконтрольних об'єктів;

в) радіаційний контроль транспортних засобів та вантажів;

г) виявлення безпечності або небезпечності вантажу згідно з вимогами Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та Державного стандарту 19433-88 "Вантажі небезпечні. Класифікація і маркування";

д) інструментальний контроль токсичності й димності відпрацьованих газів двигунів транспортних засобів;

е) відбір зразків зі складанням відповідного акта для проведення лабораторних аналізів на відповідність складу вантажу наявній документації у разі потреби при здійсненні екологічного контролю в зоні діяльності регіональних митниць і митниць;

є) експрес-аналіз речовин у разі необхідності для їх ідентифікації та встановлення ступеня токсичності;

ж) складання актів перевірок і протоколів про порушення екологічного законодавства та зокрема, норм, правил і вимог екологічної безпеки та радіаційної безпеки;

з) проставляння відповідних штампів про здійснення екологічного контролю та розрахунок суми збору, що підлягає сплаті, на товаротранспортних та товаросупровідних документах;

й) реєстрацію у відповідному журналі підконтрольних об'єктів і результатів екологічного контролю;

і) розгляд справ і винесення постанови про адміністративні правопорушення в галузі охорони довкілля, зокрема екологічної безпеки, відповідно до законодавства України.

Нормативно-правовим порядком визначені деякі особливості здійснення окремих видів екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон, зокрема:

а) радіаційного контролю;

б) хіміко-аналітичного контролю речовин;

в) контролю транспортних засобів;

г) контролю небезпечних вантажів;

д) контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів;

е) контролю в зоні діяльності регіональних митниць і митниць.

Громадський контроль у галузі екологічної безпеки здійснюється громадськими екологічними інспекторами відповідно до Положення про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, затвердженого наказом Мін-екоресурсів від 5 липня 1999 р. № 150 (зареєстровано у Міністерстві юстиції 5 вересня 1999 року, № 502). Організація та координація їхньої діяльності здійснюється органами Державної екологічної інспекції Мінекоресурсів України щодо здійснення громадського екологічного контролю.