Міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень

В історії міжнародних відносин відомі деякі політико-територіальні утворення зі спеціальним міжнародно-правовим статусом, що визначався у міжнародному договорі. Оскільки такі угоди надавали певні права й обов'язки цим утворенням, останні обґрунтовано вважаються суб'єктами міжнародного права. Суть їх міжнародної правосуб'єктності полягає в тому, що вони мають можливість самостійно здійснювати надані їм юридичні права і нести міжнародні обов'язки. До цієї категорії суб'єктів міжнародного права належать "вільні міста", Західний Берлін (свого часу), Ватикан.

"Вільні міста" у минулому мали спеціальний міжнародно-правовий статус, що визначався відповідним договором. Одним із таких договорів був Віденський трактат 1815 р., який закріпив за Краковом статус "вільного, незалежного й абсолютно нейтралізованого" міста. Краків мав цей статус до 1846 р, За Версальським мирним договором 1919 р. Данциг (Гданськ) отримав особливий статус "вільної держави", який мав верховенство на власній території, міг бути позивачем і відповідачем у міжнародних судових інстанціях. Цей статус Данцига проіснував до 1939 р. Створення "Вільної території Трієст" було передбачено Мирним договором з Італією 1947 р. Фактично вона не була утворена, а її частини увійшли до складу Італії та Югославії.

У 1971 р. була укладена Чотиристороння угода стосовно Західного Берліна між Великою Британією, СРСР, США і Францією, яка визначила статус цього утворення в центрі НДР. У цій угоді було зафіксовано, що Західний Берлін не є ні частиною ФРН, ні частиною НДР, а є самостійним суб'єктом міжнародного права. При цьому Західний Берлін перебував під окупаційним режимом трьох західних держав. Нормативно-правові акти палати депутатів Західного Берліна (законодавчого органу) і сенату на чолі з правлячим бургомістром (виконавчого органу) не повинні були суперечити актам окупаційної влади. Пізніше Чотиристороння угода 1971 р. була доповнена низкою угод між НДР, сенатом Західного Берліна і ФРН з конкретних питань. У 1991 р. у зв'язку з об'єднанням Німеччини дія Чотиристоронньої угоди 1971р. була припинена.

Ватикан - єдине державоподібне утворення на міжнародній арені. Незважаючи на те, що Ватикан володіє всіма атрибутами суверенної держави (власна територія, населення, система органів влади), у міжнародних відносинах він правомірно вважається вторинним суб'єктом міжнародного права. Пояснюється це тим, що в XX ст. Ватикан конституювався як суб'єкт міжнародного права через міжнародну угоду, укладену між самим Святим престолом (так Ватикан офіційно іменується в міжнародних актах) та Італійською монархією в 1929 р. (Латеранські угоди). В1984 р. між Ватиканом та Італійською Республікою була укладена нова угода (конкордат) про статус Святого престолу, яка підтвердила принципові положення Латеранських угод 1929 р. Угода 1984 р. діє дотепер.

Ватикан як суб'єкт міжнародного права підтримує активні зовнішні зв'язки з багатьма державами світу, особливо з тими, де великий вплив католицької церкви. Сам Святий престол має статус спостерігача в ООН, МОП, ЮНБСКО й інших міжнародних організаціях; є членом Всесвітнього поштового союзу, Міжнародного агентства з атомної енергії (MATATE), Міжнародного союзу електрозв'язку та ін.; бере участь у роботі багатьох міжнародних конференцій; укладає двосторонні й багатосторонні угоди, тим самим реалізуючи свою міжнародну правосуб'єктність.

У літературі трапляються твердження, що державоподібним утворенням є і Мальтійський орден, створений у період хрестових походів як військова і медична організація. Орден управляв Родосом з 1309 по 1522 р., а в 1530 р. був переданий Мальті за договором з Карлом V як володіння Сицилійського королівства. Цей статус був утрачений у 1798 р. У1834 р. Мальтійський орден було трансформовано у філантропічну організацію з місцезнаходженням у Римі. Він не має ні своєї території, ні населення, тому навряд чи можна визнавати за ним міжнародну правосуб'єктність як державоподібного утворення, незважаючи на те, що він підтримує дипломатичні відносини більше, ніж із 40 державами.