Генетика ознак пшениці

Першими у пшениці були вивчені морфологічні ознаки, до яких відносяться особливості зернівки, кореня, стебла (соломини), листків, колоса. Їх використовують при описі видів і класифікації в середині виду. Також можливо застосовувати морфологічні ознаки в якості генетичних маркерів при доборах. Наприклад, червоний колір зернівки пшениці пов'язаний з більш тривалим періодом післязбирального покою і меншою схильністю до проростання на пні, а розовий колір колеоптеле – із стійкістю рослин до кореневих гнилей та ін.

Успішно використовували добір форм ярої пшениці з опушеним листям в селекції на стійкість до червоногрудої п’явиці і шведської мухи.

За допомогою моно- і нулісомного аналізу пшениця м'яка стала одним з найбільш вивчених культурних рослин. Гексаплоїдна природа пшениці м'якої дозволяє їй зберігати високу життєздатність в моносомному і також нулісомному стані. Видаляючи будь-яку хромосому отримуємо моносомик, або пару гомологічних хромосом нулісомик і спостерігаючи за фенотиповими змінами, які пов’язані з цією елімінацією дослідник отримує можливість свідчити про те, які ознаки контролюють гени локалізовані на виділених хромосомах. Сучасні методи хромосомної інженерії дозволяють замінити пару гомологічних хромосом в певному сорті, переведеному в моносомний або нулісомний стан, на хромосоми із набору іншого сорту, або навіть іншого спорідненого виду (може бути замінена і одна хромосома), додаючи пару чужорідних хромосом до хромосомного набору пшениці, а також повний набір хромосом іншого виду. Ці методи розширили можливість генетичного аналізу пшениці, що дає можливість не тільки визначати локалізацію генів в хромосомі, вивчати ефект дози_гена, експресію_гена в новому генотиповому_середовищі, а також проводити картування вимірюючи генетичну відстань між локусом і центромерою, і між різними локусами.

Перша моносомна (а потім і нулісомна) серія була створена американським генетиком Сірсом у сорту Чайнз Спрінг. Він отримав 21 лінію цього сорту у кожної із яких в парі хромосом одна хромосома була відсутня (або у випадку нулісомної серії була відсутня пара хромосом).

Завдяки використанню моносомного і інших видів анеуплоїдного аналізу, а також телоцентриків і заміщених ліній вдалося з різною точністю локалізувати близько 150 генів, що обумовлюють різні ознаки. Це має істотне значення для селекційних програм пов’язаних із введенням тих чи інших генів в генотип сорту. При перевірці якості гібридизації важливо знати, яка із альтернативних ознак домінує.