Агротехнічний метод

Агротехнічний метод, будучи одним з основних в інтегрованих системах захисту, раціонально поєднує вимоги захисту рослин і охорони навколишнього середовища. Провідне значення цього методу підкреслювалося багатьма вченими (Курдюмов Н.В., Щеголев В.Н., Поляков І.Я., Павлов І.Ф., Гриванов К.П., Дядечко М.П., Сусідко П.І. та інші).

Застосування цього методу ґрунтується на взаємовідносинах між рослинами, шкідниками і зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна створити несприятливі умови для розвитку і розмноження шкідливих видів і сприятливі умови для росту й розвитку пошкоджених ними рослин, а також для корисних видів тварин. За допомогою селекції виводять форми рослин, стійкі до шкідників, або такі, що не пошкоджуються ними.

Більшість агротехнічних заходів мають профілактичний характер, запобігають розмноженню шкідливих комах. Однак деякими атроприйомами можна безпосередньо знищити шкідників.

Інтенсивність розмноження шкідливих комах та їх шкідливість у значній мірі залежать від багатьох факторів навколишнього середовища, серед яких найбільш суттєвими є наявність їжі (кормових рослин) і кліматичні, особливо мікрокліматичні, умови проживання. За допомогою відповідних прийомів агротехніки та селекції можна змінити умови живлення і мікроклімату, місця проживання комах у несприятливий для них бік. Раціонально побудований комплекс агротехнічних заходів на тривалий строк запобігає масовому розмноженню багатьох шкідливих комах і різко зменшує їх шкідливість.

Останнім часом усе більше дослідників вказують на біоценотичну роль агротехнічних прийомів, що означає можливість підвищення активності природних популяцій ентомофагів.

Найбільше значення з точки зору захисту рослин мають такі заходи: сівозміна, система обробітку ґрунту, система добрив, очищення і сортування насіння, строки і способи сівби, боротьба з бур'янами, а також строки і способи збирання врожаю.

Сівозміна. Чергування культур у сівозміні може бути таким, що погіршує живлення шкідників і розвиток хвороб. Особливо ефективна сівозміна для зниження чисельності і шкоди шкідників (монофагів), наприклад, горохової зернівки та хлібної жужелиці.

Вплив сівозміни треба враховувати і щодо багатоїдних шкідників (дротяники, несправжні дротяники тощо), причому протягом 2 – 3 років з урахуванням біології цих шкідників. На збудників хвороб (сажка кукурудзи, кореневі гнилі зернових та ін.) суттєво впливає чергування культур. Правильне чергування культур забезпечує максимальне пригнічення всіх біотипів бур'янів, зниження шкідливості спеціалізованих видів шкідників і хвороб.

Проведені досліди показали, якщо середня забур'яненість одного поля сівозміни з чотирма полями озимої пшениці й одним полем чорного пару умовно становить понад 100 %, то в сівозміні без чорного пару вона зростає на 30,2 – 65,8 %. Заміна в 10-пільній сівозміні (без чорного пару) двох з чотирьох полів озимої пшениці кукурудзою на зерно збільшила середню забур'яненість посівів у розрахунку на одне поле на 5,9 шт./м² бур'янів. Аналогічно проявляється висока шкідливість повитиці в посівах соняшнику при поверненні його на попереднє поле раніше, як через 7 – 8 років. Отже, шляхом правильного підбору в сівозмінах питомої ваги культур з високою конкурентною здатністю та чорного пару можна ефективно боротися з бур'янами без застосування гербіцидів або при їх мінімальних витратах.

Добрива. За їх допомогою можна значно зменшити або підвищити стійкість рослин до шкідливих організмів, посилити регенераційну здатність рослин. Вони прямо діють на деяких шкідників і збудників хвороб.

У цілому значення добрив у боротьбі з шкідливими організмами таке: використання добрив для безпосереднього знищення шкідників, погіршення умов живлення шкідливих організмів на рослинах, зміна темпів росту і розвитку рослин, підвищення стійкості рослин до пошкодження й ураження хворобами. Наприклад, незбаланеованість норм добрив, особливо азоту, є однією із суттєвих причин підвищення чисельності злакових попелиць і ураженості озимої пшениці кореневими гнилями та борошнистою росою (одним з прикладів може бути збільшення ураженості парової озимини борошнистою росою при внесенні безводного аміаку в парове поле), кукурудзи – кореневими і стебловими гнилями, а соняшнику – білою і сірою гнилями тощо. Тому суворе дотримання рекомендованих норм добрив є важливим фактором у вирішенні питання захисту цих культур від вказаних шкідливих організмів без додаткового застосування пестицидів.

Обробіток ґрунту. Система обробітку ґрунту – один із суттєвих агротехнічних заходів боротьби з багатьма шкідливими організмами. Обробітком ґрунту можна добитися як безпосередньої загибелі ґрунтових шкідників, так і різкого зниження їх розмноження, виживання, зменшення чисельності та шкоди.

Підготовка насіння. Очисткою і сортуванням насіння домагаються значного зменшення шкідників, які розвиваються всередині насіння (горохова зернівка, люцернова товстоніжка та ін.), а також ряду збудників хвороб (біла гниль соняшника, хвороби насіння кукурудзи тощо).

Найбільш екологічно обґрунтованим є метод токсикації сходів інсектицидами, який дає можливість більш як у 5 разів зменшити витрату препаратів.

Уже тепер цей метод добре відпрацьований і дає практичні результати при захисті цукрових буряків, озимої пшениці та кукурудзи. В останні роки різко зростає інтерес до захисту озимини від цикадок і рекомендується навіть дві обробки метафосом: у фазу 2 – 3 листків та осіннього кущіння. За нашими даними, обидві ці обробки можна виключити, якщо провести передпосівну обробку насіння фосфамідом (2 кг/т) разом з гуматом натрію і РКД. При цьому в природу потрапляє у 5 разів менше пестицидів при практично однаковій їх токсичності для шкідників.

Зменшенню норм витрати протруювачів і захисту навколишнього середовища та людини сприяє метод інкрустації насіння, який інтенсивно впроваджується у виробництво (протруювання з плівкоутворюючими полімерами). При великих обсягах обробки зернових колосових цілком технологічним і більш доступним є застосування РКД.

Оптимальні строки проведення робіт. Поліпшенню фітосанітарного стану посівів сприяє виконання основних робіт у кращі агротехнічні строки.

Порушення оптимальних строків проведення основних робіт у рільництві значно знижує бур'яноочищувальну та фітосанітарну ефективність агротехнічних прийомів і створює передумови збільшення обсягів застосування пестицидів. Так, при проведенні досходового боронування посівів кукурудзи у фазі „білої нитки” знищується 90 – 95 %, у фазі 1 – 2 листки – 65 – 75%, 3 – 5 листків і більше – тільки 15 – 20 % бур'янів.

Запізнення з проведенням першого міжрядного обробітку в посівах кукурудзи на 1 – 2 тижні знижує врожайність її зерна на 2,1 – 3,5 ц/га.

Проведення міжрядного обробітку на 3 тижні пізніше супроводжується недобором більше 5 ц/га зерна цієї культури порівняно з оптимальним строком (фаза 5 – 6 листків).

Недотримання строків сівби озимої пшениці призводить до підвищення шкідливості злакових мух, цикадок і злакових попелиць, а також пов'язаних з ними вірусних хвороб; кукурудзи – до підвищення загибелі сходів від ґрунтових шкідників, пліснявіння насіння, шведської мухи, озимої совки. Так, за багаторічними даними, пошкодженість озимої пшениці злаковими мухами при висіві її в оптимальні строки в Степу становить – 3,6 – 7,0 %, тоді як у ранні строки – до 30,8 – 42,6 %; у роки масового розвитку цикадок пошкодженість рослин по цих строках буває 11,6 і 86,7 % відповідно. Виключення цього фактору дає змогу відмовитися від застосування інсектицидів.

Важливо провести в оптимальні строки і лущення стерні. Так, раннє лущення слідом за збиранням озимини забезпечує загибель на поверхні ґрунту і його верхньому шарі майже половини хлібних клопів, хлібної жужелиці, злакових мух, хлібних пильщиків, трипсів. Затримання з проведенням цього заходу на 12 – 14 днів різко знижує його фітосанітарне значення.

Збільшення періоду збирання кукурудзи понад 30 – 35 днів підвищує втрати врожаю до 17 – 22 % внаслідок вилягання рослин, пошкодження кукурудзяним метеликом або ураження стебловими і кореневими гнилями.

Знищення бур'янів. Бур'яни сприяють посиленому розмноженню багатьох шкідників і розвитку хвороб. Прикладом можуть бути хрестоцвітні блішки, капустяна попелиця, злакові мухи, озима совка, лучний метелик.

Однією з причин високої забур'яненості полів, що потребує застосування гербіцидів, є недотримання технології зберігання гною. Відомо, що в 1 т підстилкового гною великої рогатої худоби буває до 7 млн. шт. насіння бур'янів. При використанні такого гною на кожний гектар, що удобрюється, додатково вноситься від 0,15 до 350 млн. шт. насіння бур'янів. Відзначимо, що хорошим за чистотою вважається гній, який містить менше 100 тис. насінин бур'янів. До такого стану його можна довести тільки при щільному способі зберігання протягом 3 – 4 місяців у весняно-літній період і 5 – 6 місяців в осінньо-зимовий. Дослідження Інституту кукурудзи УААН свідчать, що при 6-місячному зберіганні гною у невкритих польових буртах кількість життєздатного насіння бур'янів у ньому зменшилося в середньому за 4 роки на 76,6 %, а в укритих соломою шаром 20 – 30 см – на 94,3 %. Різко знизити кількість життєздатного насіння в рідкому і напіврідкому гної можна при обробці його аміачною водою з розрахунку 10 л на 1 т.

Збирання врожаю поточним способом і проведення комплексу агротехнічних прийомів боротьби з бур'янами шляхом дво- чи триразового лущення стерні й застосування диференційованого основного обробітку ґрунту знижують забур'яненість посівного шару ґрунту на 40 – 60 %

Найважливішою ланкою проблеми різкого зменшення обсягів застосування гербіцидів на просапних культурах є також суворе дотримання технології обробітку ґрунту після попередньої культури, залежно від типу забур'яненості ґрунту, по типу напівпару.

Неухильним правилом при підготовці ґрунту під посів слабоконкурентних до бур'янів овочевих культур є його обробіток по типу напівпару.

Просторова ізоляція. Різко зменшити пошкодженість ряду культур шкідниками можна за допомогою просторової ізоляції їх від територій, де відбувається нагромадження і розмноження шкідливих організмів.

Використання стійких сортів і гібридів сільськогосподарських культур сприяє зменшенню затрат на захист рослин. Прикладів успішного використання стійких сортів небагато, але вони є. Це панцирні сорти соняшнику (проти соняшникової вогнівки), тверді сорти пшениці (не пошкоджуються гесенською мухою), сорти пшениці, що не мають порожнини всередині соломини (проти хлібних пильщиків) тощо.

У цілому ж виведення таких сортів культурних рослин, які за біохімічним станом, анатомо-морфологічними особливостями або біологічними властивостями непридатні для харчування і проживання шкідливих організмів при одночасному збереженні всіх позитивних властивостей – головний напрям захисту рослин, що сприяє повній ліквідації втрат, яких завдають сільському господарству шкідники та хвороби.

Застосування спеціальних агротехнічних прийомів. Поряд із наведеними загальними агротехнічними методами зниження чисельності та шкідливості хвороб і бур'янів нині розроблені спеціальні агротехнічні прийоми, їх мета – підстрахувати слабкі у фітосанітарному відношенні ланки інтенсивних технологій. Наприклад, широкий розвиток зрошення загострив проблему захисту кукурудзи від ґрунтових шкідників і кукурудзяного метелика. Виникла потреба в розробці спеціальних агротехнічних прийомів по зниженню їх чисельності.

Однією з них є розпушення масивів багаторічних трав (як майбутнього, через 2 – 3 роки, попередника кукурудзи) голчастою бороною БІГ-3, особливо після першого укосу люцерни на зелений корм, що збігається з міграцією і яйцекладкою основних видів коваликів. Цей прийом забезпечує завчасне зниження чисельності личинок у посівах кукурудзи більше як у 3 рази.

Основними прийомами зменшення чисельності зимуючих гусениць кукурудзяного метелика є своєчасне, на низькому зрізі (8 – 10 см), збирання врожаю, при якому видаляється з поля до 80 % кількості шкідників, і подрібнення рослинних решток, якісне виконання якого дає можливість знищити до 92 % гусениць.

Останнім часом з'явилася можливість зниження пошкодженості посівів кукурудзи стебловим метеликом при сівбі її смугами з соєю. За нашими даними, при такій сівбі (8 рядків кукурудзи і 8 рядків сої) пошкоджених рослин нараховувалося 34,2 %, а при сівбі за схемою 6 + 6 – 22,7 %, тоді як при звичайній рядковій сівбі кукурудзи цей показник становив 41 %.

Проблемними у фітосанітарному відношенні є й інтенсивно впроваджувані спеціалізовані кукурудзяні сівозміни. При їх введенні підвищується загроза пошкодження рослин летючою сажкою, стебловими і кореневими гнилями. Так, за даними Інституту кукурудзи УААН, до кінця другої ротації чотирипільної сівозміни з трьома полями кукурудзи пошкодженість рослин була в 2 – 3 рази вищою, ніж у сівозмінах з одним полем. У беззмінних посівах кукурудзи через 5 років пошкодженість рослин досягала 42,8 – 55,2 %. Ефективним фітосанітарним прийомом виявилося при цьому введення культур-переривачів – вівса, ячменю або озимої пшениці, які забезпечують біологічне очищення ґрунту від збудників хвороб. Як правило, ураженість кукурудзи хворобами після цих попередників у 1,5 раза нижча, ніж після зернобобових культур.

Рекомендована науково обґрунтована структура посівних площ у Степу не завжди забезпечує одержання запланованого врожаю зерна озимої пшениці, що викликає необхідність розміщення частини посівів озимих після стерньових попередників. Це завжди обумовлює підвищення чисельності й шкідливості хлібної жужелиці та викликає необхідність різкого підвищення рівня застосування інсектицидів. Чи існують агротехнічні заходи по боротьбі з хлібною жужелицею при сівбі після стерньових попередників? Нині такі прийоми є – це першочергове збирання врожаю з подрібненням і вивезенням соломи з поля, на якому планується повторне розміщення озимої пшениці; дворазове лущення стерні, основний обробіток ґрунту (краще мілка оранка); одна-дві культивації для знищення сходів падалиці; сівба в кінці оптимальних строків. Якщо ж провести сівбу насінням, обробленим фосфамідом (2 кг/т) разом з гуматом натрію (1 кг/т) з використанням РКД як прилипача (3 л/т), то не потребується обробок інсектицидами по сходах. Таким чином, ми практично позбавляємося від небезпечного шкідника проведенням спеціального комплексу агротехнічних заходів з використанням (в роки, особливо небезпечні для розвитку жужелиці) мінімальної кількості (0,4 кг/га) інсектициду замість 6 – 8 кг/га пестицидів, які застосовують для боротьби із жужелицею.