Новий– від меншого за вмістом іона до більшого. У цьому випадку будемо мати: вода хлорідно-гідрокарбонатна натрієво-кальцієва

Як бачимо, у першому випадку приводиться безперервний перелік катіонів і аніонів, у другому - аніони і катіони даються окремо.

Для наукового і короткого виразу хімічного складу води використовується формула Курлова. У ній кількісний вміст головних елементів виражено у відсотках-еквівалентах. Причому, головні аніони записуються у чисельнику, а головні катіони - у знаменнику. У цій формулі показано ті іони, вміст яких у воді більш 10%-екв. Літера "М" визначає мінералізацію вграмах на дм³ в лівій частині виразу. Приведений вище аналіз води може бути поданий як формула Курлова таким чином:

(1.1.3)

Рекомендується також показувати у формулі газовий склад та специфічні компоненти (залізо, бром, йод та ін.) ліворуч від мінералізації. Наприкінці формули можна вказати температуру води і дебіт свердловини або джерела.

4. За кількістю мг·екв аніонів (катіонів) можна приблизно судити про мінералізацію води у міліграмах на дм³. Виходячи з того, що 15,0 мг·екв аніонів або катіонів приблизно відповідає мінералізації 1000 мг/дм³, тобто 1 мг·екв аніонів (катіонів) відповідає мінералізації 70 мг/дм³. Звідки формула для визначення мінералізації води має такий вигляд:

ΣrА·70 = М, мг/дм³ (1.1.4)

або

ΣrК·70 = М, мг/дм³, (1.1.5)

де r – значок, який показує, що вміст аніонів (А) або катіонів (К) виражено у міліграмах - еквівалентах.

5. Еквівалентна форма дає можливість виражати жорсткість води у мг·екв (сучасна форма виразу жорсткості). Загальна жорсткість дорівнює кількості міліграмів-еквівалентів кальцію і магнію, які містяться в 1 дм³ води, тобто

загальна жорсткість = rСа + rМg. (1.1.6)

У даному прикладі загальна жорсткість дорівнює 6,43 мг·екв.

Одним із важливих властивостей води є її мінералізація, яка являє собою загальний вміст у воді мінеральних речовин, органічних сполук і колоїдів. Величину мінералізації звичайно визначають при хімічних аналізах води як суму всіх відшуканих твердих компонентів, які містяться у розчиненому стані у даній воді. Про величину мінералізації можна судити за сухим залишком, який отримують після випарювання води. При цьому слід пам'ятати, що величина сухого залишку може значно відрізнятися від мінералізації обчисленної за сумою іонів і молекул. Це розходження викликається звітрюванням двоокису вуглецю і води із гідрокарбонатів при випарюванні

12+32=44 2+16=18

Са(НСО₃)₂ = СаСО₃↑ + СО₂↑ + Н₂О↑ (1.1.7)

(1 + 12+48)2=122 12+48=60 62

Із цієї схеми бачимо, що у сухому залишку знаходиться тільки половина, що містить у воді іонів НСО₃^-. У наведеному раніше прикладі аналізу води мінералізація складає 673,4мг/дм³, у той час як сухий залишок має бути рівним

76,6 + 24,4 + 88,6 + 12,45 + 83,0 + 276,3/2 = 535,2 мг/дм³

(тобто на 138,2 мг/дм³ менше).