Укладання

Принаймні того, як негативні наслідки порушення екологічної рівноваги стали набувати універсальному характері, виникла потреба створення екологічного руху. У створення таких можливостей включилися й потужні приватні підприємці, намагаючись узгодити вимогами з захисту природи із захистом права отримання прибутків і можливостей його здійснення. Ці вимоги намагаються реалізувати двома шляхами: орієнтацією виробництва створення коштів виробництва та проведенням робіт з метою захисту довкілля й обмеженням господарського зростання.

Останніми роками монополісти дедалі частіше кажуть про виробництві з метою захисту довкілля. Монополії виборюють верховенство над екологічним рухом, оскільки захисту середовища – нова галузь, Витрати яку тягнуть у себе підвищення цін чи прямі громадські вклади, тобто. з бюджету чи через різкі послаблення (пільги). Власне, сам механізм ринкових відносин при капіталістичному виробництві дозволяє підприємствам навіть внесок у захисту довкілля використовуватиме отримання постійно дедалі більшого прибутку.

Нарешті, підприємства, забруднюючі довкілля і тому зобов'язані вносити великий внесок у її оборону, намагаються підвищувати ціну за свої товари. Але це непросто здійснити, бо всі інші підприємства, забруднюючі довкілля (виробники цементу, металу тощо.), також хочуть продати дорожче своєї продукції кінцевим виробникам. Облік екологічних вимог щодо фіналі матиме такого результату: виникає тенденція до зростання цін швидше, ніж плата робочим (орендної плати), купівельна здатність народу зменшується, а справи буду розвиватися в такий спосіб, що Витрати захист середовища зазнає кількість грошей, яким люди мають на купівлю товарів. Але бо тоді на цю кількість грошей зменшиться, з'явиться тенденція стагнації чи зменшення обсягу виробництва товарів. Очевидна тенденція регресу або ж кризи. Таке уповільнення промислового розвитку і стагнація обсягу виробництва, у певної інший системі міг би нести позитивний аспект (менше машин, шуму, більше повітря, коротше робочого дня тощо.). але за інтенсивно розвиненому виробництві це може мати негативний ефект: товари, виробництво яких пов'язане з забрудненням середовища, стануть люксовыми, недоступними масам, а будуть доступні лише привілейованим членам суспільства, нерівність поглиблюватиметься – бідні стануть ще біднішими, а багаті – ще багатшими. Так підприємці, чий спосіб виробництва спричиняє порушення екологічного рівноваги, захищаючи довкілля, створюють можливість і далі присвоювати прибуток, беручи участь у рішенні екологічних проблем.

Аби вирішити сучасних екологічних проблем необхідно зміна індустріальної цивілізації й створення нової основи суспільства, де провідним мотивом виробництва буде задоволення істотних людських потреб, рівномірний і гуманне розподіл природних і створених працею багатств. (Про неправильному розподілі, наприклад, їжі в сучасному розподілі свідчить той факт: США для годівлі свійських тварин витрачається стільки протеїну, як його витрачається харчування населення Індії.). Створення нової цивілізації навряд може статися без якісної зміни носія соціальної сили.

Задля збереження екологічного рівноваги, «примирення суспільства із дикою природою», недостатньо ліквідувати приватну власність і введення громадську коштом виробництва. Необхідно, щоб технологічне розвиток розглядалося як частину культурного розвитку на широкому значенні, мета якого – створення умов реалізації людину, як найвищої цінності, а чи не підміна цього створенням тих матеріальних цінностей. За такої ставлення до технічному розвитку можна зрозуміти, що технологія стане розвивати нічого для будь-якого виробництва процеси раціонального використання сировини й енергії й у навколишньому середовищі ні виникати небажані і загрозливі наслідки. Досягнення цього було би, логічно орієнтувати науку розробці альтернативних виробничих процесів, які відповідали б вимозі раціонального використання сировини й енергії і замкнутості процесу у межах цеху при простаті, які забезпечують рівні витрати чи менші проти брудними технологіями. Таке ставлення до технологічного розвитку потребує уважного й нової концепції суспільних потреб. Вона має відрізнятиметься від концепції суспільства споживання, мати гуманістичну орієнтацію, охоплювати потреби, задоволення яких збагачує здібності чоловіки й допомагає йому самовиразитися, що суспільству найціннішим. Радикальне відновлення системи потреб дасть більше простору у розвиток істинних людських цінностей, замість кількісного збільшення товарів виникне умова задля встановлення тривалого динамічного відповідності між людиною і природою, між людиною та її життєвої середовищем.

Для встановлення тривалого динамічного відносини між суспільством, і природою, людиною та її середовищем, для правильного освоєння природи у процесі діяльності, існують об'єктивні передумови у розвиток продуктивних сил, особливо що виникають у умовах НТР. Але, щоб продуктивні було використовуватимуться освоєння природи відповідним чином, слід розвивати соціально-економічні відносини, у яких мета виробництва нічого очікувати більше й дешевше, аніж за виробництві, не що враховує негативні наслідки для екології. А соціально-економічні відносини що неспроможні існувати без людини, який знаходить і раціонально розподіляє ресурси, максимально захищає довкілля від забруднень та перспективи подальшої деградації, максимально піклується про поступ і душевному здоров'ї людей; без людини, який одночасно удосконалює себе… Основу громадському дії поруч із іншим створює наразі і усвідомлення дедалі більшою кількістю людей ірраціональності системи, у якій гонитва за багатством по крайньої лінії надмірності оплачується відкиданням істотніших речей, наприклад, гуманного темпу життя, творчої праці, необезличенных громадських відносин. Людство дедалі більше розуміє те, що часто растрачиваемые ресурси занадто дороге оплачуються тими ресурсами, яких стає дедалі більше, - чистої водою, чисте повітря тощо.

Сьогодні захист середовища людини від деградації цілком узгоджується з вимогою поліпшення якості життя і забезпечення якості середовища. Це взаємозв'язок вимог (і громадських організацій дій) захист середовища чоловіки й поліпшення його якості є поліпшення якості життя, що знаходить свій відбиток у теоретичних осмыслениях відносин чоловіки й природи й в зіткненнях ідеї, супроводжуючих це осмислення.