Білет №25

25.1. Право власності на природні ресурси. Право власності на природні ресурси - система юридичних норм та інших правових засобів, які регулюють правовідносини на землю, надра, ліси, рослинний і тваринний світ, об’єкти природно-заповідного фонду та забезпечують реалізацію повноважень власників і користувачів щодо володіння, користування та розпорядження цими ресурсами.Розрізняють: Об’єктивне право власності на природні ресурси – система правових норм земельного, гірничого, водного, лісового, фауністичного, природно-заповідного з-ва тощо, які регламентують правовідносини на природні ресурси. Суб’єктивне право власності на природні ресурси -сукупність повноважень різних суб’єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами (земельними, корисними копалинами, лісовими, водними, тваринного та рослинного світу, природно-заповідного фонду):а) виникає у зв’язку з передачею чи придбанням у власність відповідних природних ресурсів;б) посвідчується державним актом на право власності або цивільно-правовою угодою про придбання (купівлю, продаж, обмін тощо);в) носить абсолютний характер, тобто виключна належність повноважень щодо володіння, користування і розпорядження природними ресурсами їх власнику і загальна обов’язковість всіх інших утримуватися від їх порушень. Право власності на природні ресурси має специфічні особливості, пов’язані з екологічним змістом останніх: • право власності не є всеосяжним, бо не всі природні ресурси за своїми властивостями можуть знаходитись у власності, а тільки ті з них, що є відносно стабільними, що підлягають індивідуалізації (земля, її надра, води, ліси та тваринний світ).

25.2 Правова охорона НПС на транспорті. Основними напрямками охорони НПС на транспорті є зниження токсичності та нейтралізація шкідливих речовин, які містяться у викидах та скидах транспортних засобів, а також поступовий перехід на нові види енергії та пального. Ці напрямки посідають певне місце в чинному законодавстві. Відповідно до закону «Про охорону НПС» (ст. 56) на підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, покладені певні обов’язки щодо забезпечення екологічної безпеки транспортних засобів. Так, вони зобов’язані розробляти та здійснювати заходи по знищенню токсичності та знешкодженню шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у НПС забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів. При експлуатації транспортних засобів в атмосферне повітря викидаються відпрацьовані гази, що містять забруднюючі речовини, а також відбувається шкідливий вплив їх фізичних факторів. З метою охорони НПС від забруднення та шкідливого впливу фізичних факторів транспортних засобів для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території Укр., встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу їх факторів.

25.3 Охорона права власності на природні ресурси. Охорона права власності на природні ресурси здійснюється шляхом встановлення відповідних правових норм і застосування санкцій до осіб, що не виконують їх вимог. Порушення права власності являють собою порушення суб’єктивних прав, правомочностей власника, перешкоджання їх здійсненню. Характерним при цьому є застосування примусових заходів щодо правопорушників, настання юрид. в-ті. Саме юрид. в-ть складає зміст охорони права власності на природні ресурси. Охорона права власності на той чи інший природний об’єкт є відповідною реакцією на порушення даного права, які можуть бути найрізноманітнішими і за формою, і за змістом. Найбільш поширеним видом в-ті за порушення Е з-ва є адміністративно-правова в-ть, що настає за наявності в діях винних осіб адміністративних проступків, докладний перелік яких міститься в чинному екологічному і адміністративному законодавстві. Так, розділ 6 КпАП Укр. передбачає підстави і порядок притягнення винних осіб за вчинення проступків, що порушують право власності на відповідні природні об’єкти. Винні посадові особи і громадяни підлягають штрафу, що накладається компетентними органами у встановленому ЗУ порядку.Цивільно-правова в-ть за порушення права власності на природні ресурси настає звичайно за наявності факту заподіяння майнової шкоди. Збитки підлягають відшкодуванню власником у повному обсязі за правилами і нормативами, встановленими чинним екологічним з-вом. Крім відшкодування прямих збитків власник природного об’єкта має право на компенсацію упущеної користі і неодержаних доходів.