Білет 21

21.1. Поняття, сутність та законодавча база земельної реформи в Укр.. Земельна реформа — це комплекс заходів — правових, соціально-економічних, технічних та організаційних, — направлених на перебудову земельних відносин через роздержавлення земель, утвердження різних форм власності на неї та розвиток нових організаційних форм господарювання на селі, що функціонують на приватній власності. Земельна реформа в Укр. пройшла ряд етапів. Перший з них бере свій початок з прийняття Земельного кодексу Української РСР (1990 р.), Другий етап земельної реформи започаткований у січні 1992 р. Нормативно-правові акти, що регулюють земельну реформу Укр.: Земельний кодекс Укр., Указ Президента Укр. «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (10 листопада 1994 р.), «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (8 серпня 1995 р.), «Про оренду землі» (23 квітня 1997 р.), «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» (21 квітня 1998 р.) та «Про фіксований сільськогосподарський податок» (18 червня 1998 р.).

21.2. Державне управління в галузі екології здійснюють:Президент Укр.: є гарантом національної, у тому числі екологічної, безпеки; приймає в разі необхідності рішення про введення в Укр. або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості Укр. зонами надзвичайної екологічної ситуації з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою Укр.. Верховна Рада Укр.: визначає засади внутрішньої й зовнішньої екологічної політики; розробляє і приймає нормативно-правові акти, призначені для охорони НПС і здоров’я населення, а також для регулювання екологічних правовідносин; визначає засади використання природних ресурсів виняткової (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку; визначає територіальний устрій Укр., основи організації, діяльності та повноважень суб’єктів управління ДСЕУ; затверджує нормативно-правові акти міжнародного Е права (конвенції, договори, угоди, резолюції міжнародних організацій), загальнодержавні Е програми; затверджує укази Президента Укр. про оголошення окремих місцевостей Укр. зонами надзвичайної екологічної ситуації та визначає їхній правовий режим.
21.3. Види в-ті за Е правопоруш. Вчинення Е правопоруш. — фактично єдина підстава юрид. в-ті. Але неодмінною умовою для цього повинна бути також наявність у законі прямої вказівки про застосування відповідних заходів впливу до правопорушника, тобто правовою підставою в-ті є правові норми, які закріплюють у галузі екології санкції за недотримання або порушення цих обов’язків. Проти юридичних осіб — суб’єктів еколого-правової (превентивної) в-ті — застосовуються такі санкції: 1) обмеження діяльності; 2) зупинення діяльності; 3) припинення діяльності. Правопоруш. по окремих галузях і інститутах Е з-ва поділяються на: 1) порушення у сфері права власності на природні ресурси; 2) порушення у сфері права природокористування; 3) правопоруш. у сфері відтворення природних ресурсів; 4) правопоруш. у сфері екологічної експертизи; 5) Е правопоруш. у сфері застосовування економічних важелів щодо використання природних ресурсів і охорони НПС; 6) порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишні природне середовище; 7) порушення норм екологічної безпеки; 8) порушення екологічних прав громадян (на повну і достовірну інформацію та ін.); 9) Е правопоруш. у сфері управління і контролю.