Білет №20

20.1. Поняття та сутність права природокористування. Право природокористування – система юридичних норм і засобів, спрямованих на врегулювання відносин щодо ефективного використання, відновлення й охорони природних ресурсів, забезпечення багатогранних матеріальних, економічних і соціальних інтересів та законних прав суб’єктів природокористування. Таким чином, під правом природокористування мається на увазі інститут загальної частини Е права, в якому Об’єднано норми, що визначають спільні положення для права користування всіма видами природних об’єктів, включаючи і норми, які регулюють їх комплексне використання. Зміст права природокористування – сукупність прав і обов’язків суб’єктів права природокористування (природокористувачів), обумовлених нормами чинного з-ва чи відповідною угодою на користування природними ресурсами (договором оренди тимчасового, короткострокового чи довгострокового користування).Право природокористування ділиться на загальне та спеціальне.Право загального природокористування означає гарантовану ЗУ можливість усіх громадян користуватися здоровим навколишнім природним середовищем та їх обов’язковим виконанням встановлених правил його охорони.Право спеціального природокористування встановлюється та регулюється державою в інтересах цільового використання природних ресурсів у процесі їх господарської експлуатації та рекреаційного використання. Воно включає право землекористування, лісокористування та ін

20.2. Співвідношення Е права з іншими галузями Основу розвитку Е права як галузі права становить Конституція. Е право тісно пов’язане з адміністративним правом. Підставами виникнення, зміни та припинення екологічних правовідносин є найчастіше виконавчо-розпорядчі акти органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Так, наприклад, висновок державної екологічної експертизи стверджує Федеральна служба з Е, технологічного і атомного нагляду. Суміжних інститутом Е та адміністративного права є сукупність норм, що регулюють організацію і діяльність органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління у сфері охорони і використання навколишнього середовища. Адміністративне право регулює порядок діяльності цих органів, встановлює їх компетенцію щодо здійснення відповідних функцій управління. Е право, на відміну від адміністративного, визначає зміст діяльності виконавчих органів державної влади у сфері охорони навколишнього середовища. Крім того, специфіка екологічних відносин визначає здійснення особливих функцій управління, наприклад, таких як державна Е експертиза, моніторинг навколишнього середовища.Е право має також деякі суміжні предмети регулювання з цивільним правом. Так, цивільне з-во встановлює основи права власності і майнового обороту землі та інших природних ресурсів.Відповідно до п. 3 ст. 129 ЦК та п. 3 ст. 3 ЗК земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в тій мірі, в якій їх обіг допускається законами про землю та інших природних ресурсах.

20.3. Юрид. в-ть за порушення лісового з-ва. Під порушенням лісового з-ва слід розуміти протиправну дію або бездіяльність, яка завдає шкоди лісам або земель-ним ділянкам лісового фонду чи не завдає такої шкоди, але направ-лена проти встановленого порядку користування лісами, а також земельними ділянками лісового фонду і передбачає юрид. в-ть винної в цьому особи. Порушення лісового з-ва тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну в-ть відповідно до закону. В-ть за порушення лісового з-ва несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушенні інших вимог пожежної безпеки в лісах; знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу; самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби на лісових ділянках; порушенні правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо; невиконанні приписів державної лісової охорони та органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням з-ва у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.