Білет 6

6.1. Право водокористування — це сукупність правових норм, які регулюють порядок та умови раціонального й безпечного використання водних об’єктів. Водні об’єкти можуть мати загальнодержавне і місцеве значення. До водних об’єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водо­постачання;поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали),шо знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об’єкти в межах територій природно-заповідногофонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об’єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централі­зованого водопостачання.

6.2. З-вом передбачені деякі особливості виникнення прав користувачів об’єктами природно-заповідного фонду. Вони полягають у тому, що природні об’єкти та комплекси природно-заповідного фонду можуть надаватись у спеціальне використання або в оренду підприємствам, установам, організаціям і громадянам на підставі дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених з-вом, — на пільгових умовах. Такі дозволи надаються органами Міністерства екології та природних ресурсів Укр. на використання природних об’єктів, розташованих у межах територій природно-заповідного фонду республіканського (загальнодержавного) значення, або органами місцевої влади та управління стосовно природних об’єктів на територіях заповідного фонду місцевого значення.Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів — це офіційний документ, що посвідчує право природокористувачів на спеціальне використання природних об’єктів у межах затверджених лімітів. Надання дозволів відбувається на підставі клопотань природокористувачів з обґрунтуванням потреби в природних об’єктах, узгоджених з власниками або підприємствами, установами, організаціями, у віданні яких перебувають території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

6.3. Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, зобов’язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у відпрацьованих газах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів. Виробництво і експлуатація транспортних та інших пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається.