Методи навчання

1. Проведення лекційних занять

Традиції викладання матеріалу через лекцію, готують і проводять відповідно до основних дидактичних принципів: науковості; системності і систематичності; наочності; формування пізнавальної активності слухачів; групового й індивідуального підходу; навчання на високому рівні складності; міцності оволодіння знаннями, навичками і вміннями.

Дидактична роль лекції полягає в тому, щоб ознайомити студентів з наукою, з основними категоріями й закономірностями дисциплін, їхніми методологічними основами, а також сформувати орієнтовну базу для подальшого засвоєння навчального матеріалу. Таким чином формується зміст і характер подальшої роботи студента з цій галузі науки, розвивається його пізнавальний інтерес і вміння логічно мислити.

2. Проведення семінарських занять

Семінар – це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо.

Семінар використовуються наступні форми навчання:

2.1. Семінар - розгорнута бесіда. Передбачає ґрунтовну підготовку студентів з питань, що розглядаються. Активізує аудиторію. Проводиться на молодших та середніх курсах.

2.2. Семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням.

2.3. Семінар - дискусія.

2.4. Семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку.

2.5. Семінар - конференція.

2.6. Семінар - вирішення проблемних завдань.

2.7. Семінар - "мозкова атака". Семінар може готуватись і проходити у формі "потоку ідей". Його мета ініціювати максимум ідей для розв'язання проблем.

3. Визначення завдань самостійної роботи студента

Згідно з Положенням "Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних завдань.

Доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці і дії, будуть насправді міцні. В процесі викладання навчального матеріалу засвоюється 15 відсотків інформації, що сприймається на слух, 65 відсотків - слух і зір.

Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації.

Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, формування у студентів навиків самостійної творчої роботи.

4.Визначення тематики та завдання індивідуальної роботи

Індивідуальна робота - форма організації навчального процесу, яка забезпечує реалізацію творчих можливостей студента через індивідуально спрямований розвиток здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.

Індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача у встановленому порядку (регламентований час, розклад) з урахуванням потреб і можливостей студента. Завдання викладача під час таких занять полягає не лише в перевірці та оцінюванні вивченого студентом, а й коригуванні його дій, допомозі організувати процес самостійного оволодіння знаннями. Індивідуальні заняття здійснюються в процесі консультацій із навчальних питань, творчих контактів, під час ліквідації академзаборгованості, виконання індивідуальних завдань тощо.

5. Проведення консультаційної роботи

Консультація - форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Обсяг часу, відведений викладачу для проведення консультацій з конкретної дисципліни, визначається навчальним планом.

6.Виконання структурно-логічних схем

Структурно-логічні схеми наочності відображають зв'язок між предметами і явищами; ставлення цілого до його складових частин; відображають кількісні співвідношення (діаграми), послідовність та одночасність протікання суспільних процесів, розкривають системи різних словесних визначень, просторових і часових відносин, сприяють розумовим діям які допомагають зрозуміти ті чи інші природні явища.

7. Написання тестів

Тестування — це метод вимірювання певного рівня знань екзаменованого. Тест складається із сукупності тестових завдань, підібраних за викладеним темами. Структура та зміст тесту відповідає наступним характерним ознакам, як короткостроковість, тобто не вимагати великих затрат часу;

однозначність, тобто не допускати довільного тлумачення тестового завдання; правильність, тобто виключати можливість формулювання багатозначних відповідей; краткість, що потребують стислих відповідей;

інформаційність, тобто такими, які забезпечують можливість співвіднесення кількісної оцінки за виконання тесту з порядкової або навіть інтервального шкалою вимірювань; стандартність, тобто придатними для широкого практичного використання - вимірювання рівня навченості можливо більш широких контингентів студентів, оволодівають однаковим об'ємом знань на одному й тому ж рівні навчання.

8. Підготовка доповідей

Доповідь — один із видів монологічного мовлення: публічне, розгорнуте, офіційне повідомлення з певного питання, засноване на залученні документальних даних. Вміст доповіді — це представлена інформація, що відображає суть питання або дослідження щодо даної ситуації.

Доповіді можуть включати в себе такі елементи як рекомендації, пропозиції або інші мотиваційні пропозиції.

Наукова доповідь — це доповідь, у якій інформується про наукові спостереження, досліди, їх результати, нові відкриття, зроблено узагальнення наукових даних. Звісно, що такі доповіді заслуховуються в наукових установах, на різних зібраннях учених конференціях, симпозіумах тощо. Наукова доповідь, зроблена на основі критичного огляду і вивчення ряду публікацій, називається рефератом.