Залежність розвитку статі у рудих мурашок від температури, при якій відкладено яйця

При сімейному способі життя помітно посилюються звязки і взаємовідносини між батьками і їх потомством: турбота про відкладені яйця, пташенят, їх охорона. Розрізняють сімї батьківського, материнського і змішаного типів. При сімейному способі життя помітно проявляється територіальна поведінка тварин, коли за допомогою різноманітних сигналів, маркуванням забезпечується володіння ділянкою, яка необхідна для вирощування потомства.

2.Генетична структура популяції - це співвідношення в ній різних генотипів і алельних генів. Популяції відрізняються між собою частотою зустрічальності різних поєднань алельних генів. Сукупність усіх генів та їхніх алелей особин певної популяції називають генофондом. За законами генетики в популяції підтримується рівновага генетичного фонду. За ідеальних умов (велика популяція, відсутність мутацій, міграцій і добору) співвідношення генотипів і алельних генів у всіх поколіннях постійне. Однак, у природі діють різні фактори, які порушують таку рівновагу і стабільність. До них належить мутаційні процеси, за рахунок яких створюється резерв спадкової інформації. Домінантні мутації виникають рідко, виявляються вже в першому поколінні і зазнають добору. Рецесивні мутації в гетерозиготних особин фенотипово не проявляються, але при схрещуванні генофонд насичується рецесивними генами, іноді небезпечними і небажаними для популяції. Резерв спадкової інформації створюється також за рахунок комбінативної мінливості. Приховані мутації фенотипово виявляються лише в наступних поколіннях, коли переходять у гомозиготний стан. Це дуже важливий момент, на який повинні звертати особливу увагу селекціонери і лікарі при вивчені спадкових захворювань. У більш-менш постійних умовах середовища під дією стабілізуючого природного добору, що є добором на користь норми ознаки, невідповідні умовам приховані мутації усуваються. Під впливом факторів середовища в організмів можуть з’являтися нові гени, які можуть внести корисні або шкідливі зміни в генофонд популяції. Взаємодія генів у численних комбінаціях лежить в основі адаптації живих організмів до умов середовища, тому з популяції починається еволюційний шлях розвитку органічного світу.

Генофонд популяції поповнюється і за рахунок міграції генів (генного потоку), що зумовлюється міграцією особин з інших популяцій, які приносять нові гени. їхня дія при схрещуваннях проявляється не відразу, а в наступних поколіннях особин. Однією з причин зміни співвідношення домінантних і рецесивних алельних генів є дрейф генів. Це випадкова нецілеспрямована зміна розподілу частоти алелей генів у популяції, що зумовлюється періодичними популяційними хвилями її росту.

Найчастіше дрейф генів зустрічається в малочисельних популяціях, існування яких підтримується за рахунок надходження особин з інших популяцій. Генетична унікальність кожної локальної популяції зумовлена особливістю статевого розмноження організмів. їхні генотипи продукують адаптовані до конкретних умов фенотипи. Опинившись в інших популяціях, такі особини часто гинуть. Множинна дія генів, зміни в структурі хромосом зумовлюють поліморфізм популяції. Чим більше число генотипів в одній популяції, тим більша вірогідність її виживання в умовах різких змін середовища.

3. Під динамікою популяції розуміють зміни її чисельності і щільності, вікової структури і темпів росту, які відбуваються в часі та в просторі.

об’єктивним параметром оцінки динаміки чисельності є темп росту чисельності популяції, що визначається як середній приріст числа особин (∆N), властивий даній популяції за рік чи інший період часу (∆t), встановлений на основі кількарічних спостережень. Експериментальні дослідження росту чисельності особин у популяції дали змогу виділити три фази: а) росту; б) спаду; в) рівноваги.

Фаза росту популяції характеризується приростом загальної чисельності популяції в часових межах.
Фаза спаду популяції характеризується зниженням чисельності особин в досліджуваних часових межах.
Фаза рівноваги популяції обіймає часові межі, коли середня чисельність популяції залишається на одному рівні.

Характер змін популяції залежить від коливань показників, що їх визначають, та біологічних властивостей виду. Нерівномірний хід динаміки популяції відображає її сезонні і багаторічні зміни. Виділяють три основні типи динаміки популяції, які стосуються, в основному, змін чисельності як найважливішої ознаки. 1. Відносно спокійний тип Характеризується невеликим діапазоном коливань чисельності популяції в різні роки. Він властивий видам з високою здатністю до виживання, низькою плодючістю, великою тривалістю життя, складною віковою структурою, розвиненою турботою про потомство. Така повільна динаміка спостерігається у великих ссавців і птахів та багатьох видів безхребетних. 2. Сезонний тип динаміки популяції Проявляється у щорічній закономірній сезонній зміні чисельності. Загальна чисельність її зростає з весни до середини літа. Взимку чисельність таких популяцій різко зменшується або ріст її зовсім припиняється. Найбільше сезонні зміни чисельності вираженні у видів з коротким життєвим циклом або з сезонними міграціями.

3. Багаторічний тип динаміки популяції зі спалахами розмноження характеризується великим розмахом коливань чисельності особин у різні роки. Так, непарний шовкопряд в північній межі свого ареалу, де він зустрічається рідко, в окремі роки розмножується надзвичайно масово.

Популяція будь-якого виду потенціально здатна до необмеженого зростання чисельності в ідеальних умовах. Швидкість її зростання за цих умов буде залежати лише від біотичного потенціалу особин даного виду. В природі, як уже наголошувалося, біотичний потенціал популяції повністю не реалізується. Загальні зміни чисельності залежно від дії різних факторів відображені в чотирьох її типах: показниковий, логістичний, циклічний і стабільний.

Важливим фактором, що викликає коливання чисельності популяції є народжуваність. Її вплив на чисельність популяції залежить від наявності особин, здатних до розмноження, їх плодючості, частоти генерацій, виживання молоді, співвідношення періоду розмноження до загальної тривалості життя особин виду. Відомо, що одні види дають за рік одну генерацію нащадків. їх називають моновольтинними. Види, що дають кілька генерацій за рік, називають полівольтинними. Чисельність популяції може змінюватись за рахунок міграції особин з іншої популяції та розселення. Міграція здійснюється шляхом вселення або виселення особин з однієї популяції в іншу. Коли народжуваність і смертність майже зрівнюються, чисельність стабілізується, в популяції спрацьовують механізми регуляції чисельності, відповідно до ємності середовища і підтримання стану гомеостазу.

Гомеостазом популяції називають стан підтримання певної чисельності та її саморегуляції.

Загальні зміни популяції залежать, в основному, віл народжуваності, смертності, статевої та вікової структур і ємності середовища, що спонукають до міграції особин. Динаміка чисельності популяцій має важливе значення для методів збереження рідкісних та малочисельних видів

Питання для самоконтролю

1.Що таке статева структура популяції та від яких факторів вона залежить?

2.Що таке полігамія та моногамія?

3..Що таке генофонд популяцій? Які причини призводять до генетичної різноманітності популяцій?

4.Що таке динаміка популяції?

5.Що визначає швидкість зростання популяції?

6. Які види називають моновольтинними, полівольтинними?

7. Які фактори найбільше впливають на чисельність популяції?

8.У чому суть міграції? Як вона відбувається?

9.Що таке гомеостаз і яке його значення для популяції і виду?

10. Для якої властивості популяції справедливе наступне твердження – середнє число особин на одиницю площі чи об’єму:

А. Темп росту Б. Щільність В. Чисельність

11. Установіть відповідність між груповими характеристиками популяцій та їхніми назвами:

1 певна кількість особин;

2 займає певну площу або об’єм у біоценозі;

3 певна середня кількість особин і їхня маса (біомаса) на одиницю площі чи об’єму (для гідробіонтів);

4 кількість особин, що народилися за одиницю часу;

5 кількість особин, що загинули за одиницю часу.

А смертність; Б густота; В ареал; Г чисельність; Д народжуваність

12. Гомеостазом популяції називають здатність:

А. Підтримувати певну щільність незалежно від змін середовища

Б. Змінювати щільність без зв’язку зі змінами середовища

В. Підтримувати динамічну рівновагу з середовищем