Лікувально-профілактичні заходи і їх вплив на біогеохімічні ланцюги живлення

42. Природоохоронні концепції. Нині під охороною природи розуміють систему наукових знань та

практичних підходів до раціонального використання природних ресурсів,

захисту природного середовища від антропогенної деградації та

збереження видів флори та фауни від знищення.

Стратегія охорони природи складається із:

а) збереження біологічного різноманіття в природних біомах;

б) вирощування рослин та розведення тварин у ботанічних садах та

зоопарках;

в) реінтродукцію рослин та тварин у місцях їх попереднього

мешкання;

г) тривале збереження генетичної інформації у формі кріобанків –

глибоко заморожених статевих та соматичних клітин.

Швидка антропогенна зміна природного середовища призвела до

необхідності збереження її "еталонів", по можливості ще незайманих

такими впливами. Сформувалась система створення заповідних територій

різних рангів. Новим підходом в охороні природи є створення так званих

"місць помешкання видів". Це раціональний метод, оскільки в багатьох 35

випадках види вимирають не в результаті прямого знищення людиною, а в

результаті руйнування їх місць помешкання.

43. Екологічна експертиза та екологічні паспорти. Закон України про охорону навколишнього природного середовища

передбачає проведення екологічних експертиз як діючих промислових та

сільськогосподарських підприємств, так і тих, що проектуються, а також

окремих територій.

Завершується екологічна експертиза оформленням екологічного

паспорта. Сучасний екологічний паспорт – це документ, що відображає

стан даного підприємства або ділянки території з погляду їх дії на

навколишнє природне середовище. Тут дається розгорнута характеристика

технології виробництва з розкриттям матеріальних та енергетичних витрат,

детально характеризуються всі викиди та відходи виробництва із

зазначенням їх токсичності; описується продукція, що випускається, та

дається оцінка ступеня її можливої екологічної шкідливості.

44. Екологічна конверсія – актуальна проблема цивілізованого світу. Екологічна конверсія — актуальна проблема цивілізованого людства. Екологічна криза XX століття засвідчує, що біосфера та її компоненти є досить крихкими структурами. Вони почали інтенсивно руйнуватися під впливом глобального антропогенезу та втрачати сприятливі для людини властивості. Оскільки якість життя людини визначається сукупністю не лише матеріальних, духовних, соціальних, демографічних, але й екологічних компонентів, то в умовах екологічної кризи вона почала знижуватися. В інтересах збереження людської цивілізації виникла необхідність у перегляді традиційно прийнятих у виробництві пріоритетів.

Усі види виробництва для пом’якшення їхньої несприятливої дії на навколишнє середовище необхідно екологізувати. Екологізація — це поширення екологічних принципів та підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси та соціальні явища. У сфері матеріального виробництва, на думку м. Пура, екологізація природокористування включає в себе три компоненти:

а) максимальну ефективність користування ресурсами;

б) відтворення ресурсів та їхня охорона від виснаження;

в) найбільш доцільні способи використання ресурсів.

Конкретних можливостей екологізації досить багато. В галузі виробництва — це перехід на безвідходні технології, бережливе використання невідновлюваних ресурсів, економія енергії, відновлення лісів, повне знешкодження всіх видів відходів до їхнього надходження до навколишнього середовища. Така зміна виробництва отримала назву екологічної конверсії. Екологічна конверсія є умовою забезпечення невід’ємного права кожної людини на використання екологічно чистого навколишнього середовища.