Характеристика пасовищних біогеоценозів

Пасовищні біогеоценози. Пасовища – джерело дешевого зеленого корму. З біогеоценологічної точки зору пасовищне тваринництво базується на раціональному використанні біологічної продуктивності (травостою) трав'яних біогеоценозів. Серед них особливе місце займають луки як

найбільш продуктивні пасовища. Нераціональна експлуатація пасовищних біогеоценозів часто є причиною незаразних та інфекційних хвороб

популяцій тварин. Крім того, сільськогосподарська діяльність людини призвела до зникнення в деяких місцях Земної кулі окремих видів рослин і

тварин, ерозії ґрунтів, деградації пасовищ, забруднення довкілля. 26Несприятливі зміни у взаємозв'язках організмів різних видів призвели до

поширення небажаних рослин (бур'яни) і тварин (паразити).

14. Причини деградації пасовищ. Деградація пасовищ виникає у тих випадках, коли в результаті інтенсивного використання їх порушується процес відновлення рослинного покриву. При випасанні тварин можливість відновлення рослинності зберігається тільки за умови, що видалення наземних пагонів рослин, які ростуть, не перевищує певної межі. Ця межа у трав’яних біогеоценозах різних природно-географічних зон неоднакова. Вона мінімальна в тундрах, напівпустелях, максимальна у лісових та степових зонах. Якщо допустиме для пасовищ навантаження перевищується, то виникає небезпека надлишкового виїдання рослинного покриву. Перевантаження пасовищ пов’язане з рядом факторів і, зокрема, з інстинктом стадності, сильно розвинутим у сільськогосподарських тварин у процесі їх одомашнення та селекції. При випасанні домашні тварини зосереджуються в щільні стада. І пастухи, не обізнані у законах функціонування пасовищних біогеоценозів, нерідко йшли шляхом зосередження великих стад на обмежених ділянках пасовищ. Це було пов’язано з їх прагненням на меншій території угідь прогодувати більшу кількість тварин і, таким чином, з мінімальними затратами отримати більше м’яса, молока, шерсті та іншої тваринної продукції. Однак подібна практика випасання звичайно приводила до прямо протилежного результату. При надлишковому навантаженні на пасовище тварини поїдали молоді рослини значно швидше, ніж завершувався нормальний цикл їх відновлення, внаслідок чого біологічна продуктивність пасовищ знижувалась. У деградації пасовищ чималу роль мають небажані зміни ботанічного складу травостою. Це значною мірою пов’язане з тим, що у трав’яних біогеоценозах, які використовуються для випасу, різноманітна дика фауна, що сформувалась у процесі еволюції, замінюється відносно невеликою кількістю видів домашніх тварин. На пасовищах звичайно випасають велику рогату худобу, овець, кіз, коней, рідше свиней і домашню птицю. Для кожного виду тварин властиве своєрідне поїдання рослинності та свої особливості смаку. У несприятливих змінах пасовищної рослинності значну роль має витоптування або вибивання пасовищ копитами тварин у місцях їх найбільшої концентрації. Наслідки витоптування в різних трав’яних біогеоценозах неоднакові. На сухих луках витоптування веде до загибелі рослин та розрихлення верхнього шару ґрунту, котрий потім зазнає вітрової та водяної ерозії. На вологих та сирих луках дернина вдавлюється копитами тварин і легко руйнується. В результаті цього місцями утворюється грязеподібна маса, місцями – скотобійні горбики. Внаслідок ущільнення верхнього шару ґрунту, зниження його вологоємності та водопроникності витоптування може стати причиною заболочування пасовищ. У місцях концентрації тварин, особливо у стійлах, грунт забруднюється екскрементами (фекаліями, сечею). Накопичення великих кількостей сечі обумовлює лужність ґрунтів та вигорання травостою, а під шаром фекальних мас рослини гинуть від “задухи”. Деградація пасовищ, а це погіршення травостою, ерозія ґрунтів, забруднення середовища екскрементами і т.д., несприятливо відбивається на стані здоров’я тварин, що випасаються. Внаслідок недоїдання, забруднення шлунково-кишкового тракту часточками ґрунту та піску нерідко розвивається загальна дистрофія, гіпотонія передшлунків, переповнення рубця, запалення шлунка, кишечнику, пісочні кольки та інші хвороби. Нераціональне використання пасовищ може стати однією з причин отруєння тварин отруйними рослинами.

15. Причини пасовищних хвороб. Причиною заразних хвороб тварин, які виникають на пасовищах, є деякі організми, що входять до складу біоценозу пасовища і можуть бути збудниками або переносниками інфекційних та інвазійних захворювань тварин. Причиною масових захворювань тварин можуть стати негативні зміни пасовищних біогеоценозів, які порушуються в результаті збільшення стада, коли тварини поїдають траву швидше, ніж завершується цикл її відновлення. Іншою причиною пасовищних хвороб популяцій тварин є

несприятливі зміни видового складу лукових трав при неправильному використанні пасовищ.

16. Пасовищна хвороба – переповнення рубця. Переповнення рубця

Хвороба, що характеризується накопиченням у передшлунках

великих кількостей кормових мас. Один з факторів, які обумовлюють

захворювання, – випас тварин на пасовищах з багатим травостоєм.

Виникненню хвороби сприяють попереднє стійлове утримання,

протягом котрого тварини отримували бідний сухий корм.

Відмічені масові захворювання овець при випасі їх на

пшеничній та житній стерні, особливо в тих випадках, коли на полі

залишається велика кількість свіжого, недозрілого або пророслого

зерна.

Клінічно у тварин спостерігають ознаки нездужання і загальної

слабкості. Тварини вигинають спину, погляд у них стає нерухомим.

Поряд з цим, нерідко виникають приступи кольок: тварини

оглядаються на живіт, б’ють по ньому задніми ногами або рогами,

обмахуються хвостом, стогнуть, часто лягають. Апетит пригнічений.

Жуйка відсутня. Може бути слинотеча і блювота. Об’єм живота

збільшується, особливо з лівого боку.

17. Отруєння отруйними рослинами на пасовищах. Отруєння внаслідок поїдання отруйних рослин

Отруєння тварин виникають при поїданні отруйних трав.

Випадки захворювання частішають при несприятливих перетвореннях

видового складу рослин внаслідок неправильного випасу.

Клінічні прояви кормових отруєнь залежать від багатьох

факторів і, в першу чергу, від особливостей отрут, що містяться в

отруйних рослинах.

При отруєннях рослинами, що містять атропін, атропамін,

скопаламін, ефедрин, цикутотоксин, переважають симптоми

збудження нервової системи. У тварин відмічають неспокій,

нестримний рух вперед, судоми. Погляд стає напруженим, зіниці

розширюються. Іноді спостерігаються ознаки буйства, закидання шиї та голови назад. Дихання напружене, серцебиття прискорене.

Розвивається гіпотонія або атонія передшлунків і кишечнику, нерідко

кольки, тимпанія рубця. Подібні прояви хвороби відмічаються при

поїданні красавки, блекоти, дурману. Однак слід мати на увазі, що при

отруєннях цими рослинами слідом за збудженням часто настає

пригнічення і навіть параліч нервової системи.

При отруєннях пижмом, полином, лютиком збудження нервової

системи супроводжується симптомами тяжкого враження органів

травлення, серця і нирок.

Багато отруйних рослин викликають клінічну картину

пригнічення нервової системи, враження органів травлення і

кровотворення. До них належать чемериця, болиголов та багато

інших.

18. Пасовищна хвороба – застійна дистонія передшлунків. Застійна дистонія передшлунків

Захворювання характеризується розладом рухової функції

передшлунків, що пов’язано з порушенням фізико-хімічних та

мікробіологічних процесів травлення і затримкою переміщення

кормових мас.

Хвороба виникає внаслідок несприятливої зміни складу

травостою, порушення режиму випасання, поїдання пасовищного

корму, забрудненого землею і піском при ерозії пасовищ. У цьому

випадку у рубці корів може накопичуватись до 60 кг піску.

При неповноцінній годівлі та засміченні передшлунків піском,

підтримання оптимального кількісного та якісного складу і активності

мікроорганізмів та інфузорій в передшлунках порушується. Інфузорії

втрачають активність, а потім гинуть. Порушуються мікробіологічні

процеси. Утворення в рубці нормальних продуктів ферментації корму

затримується. У передшлунках утворюється значна кількість

шкідливих продуктів, розвивається інтоксикація організму.

Порушується збудливість, скоротливість та евакуаторна здатність

передшлунків, секреторна і моторна функції сичуга і кишечнику.

У хворих тварин знижується апетит, або вони відмовляються від

корму. Розладжуються жуйка та відрижка. У більшості тварин

виникає пригнічення, іноді відмічається збуджений стан.

19. Пасовищна хвороба – кормова токсична дистонія рубця. Кормова токсична дистонія (ацидоз) рубця

Це захворювання спостерігається переважно у великої рогатої

худоби та овець у пасовищний період і характеризується розладом

функцій передшлунків та загальною інтоксикацією.

Хвороба частіше виникає при різкому переході від мало

концентрованого типу годівлі до одностороннього згодовування

великих кількостей зеленої кукурудзи, жита, вівса та ін.

У рубці активізуються бродильні процеси і вуглеводи, що

містяться в кукурудзі (крохмаль, цукор), під впливом молочнокислої

мікрофлори, яка починає бурхливо розвиватись, перетворюються на

молочну кислоту. Поряд з молочною кислотою в рубці утворюються

паракетазол, фенол, індол, скатол, сірководень та інші токсичні

продукти. Токсичні речовини, впливаючи на слизову оболонку рубця,

можуть викликати її запалення, а всмоктуючись у кров, обумовлюють

ацидоз і загальну інтоксикацію організму. Розвивається токсична

дистрофія печінки, нирок і серця.

Хвороба супроводжується зменшенням і втратою апетиту,

слинотечею, загальним пригніченням, стогоном, скреготінням зубів,

іноді спрагою.

20. Пасовищна хвороба – піщані кольки. Пісочні кольки

Випас на деградованих піщаних пасовищах може стати

причиною пісочних кольок у коней. При цьому звичайно відмічають

накопичення землі та піску у шлункоподібному розширенні, тазовому

вигині і в правому нижньому стовпі ободової кишки. Нерідкими є

випадки, коли значне накопичення ґрунту і піску виявляють у головці

сліпої кишки і навіть у шлунку.

Хвороба розвивається повільно. Спочатку з’являються ознаки

запалення слизових оболонок шлунка і кишечнику, а через декілька

днів або тижнів – кольки. Тварини поводяться неспокійно, б’ють

ногами, падають, качаються, заспокоюються, а потім через певний

проміжок часу напади неспокою повторюються. Надалі кольки стають

все більш тривалими і сильними.

21. Пасовищна хвороба – загальна дистрофія тварин. Загальна дистрофія

(загальне виснаження як наслідок голодування)

Основні причини дистрофії такі: низька біологічна

продуктивність пасовищ та незбалансованість рівня годівлі тварин

при їх випасі на пасовищах, бідних за видовим складом трав.

Відомо, що по мірі виїдання рослинності та зниження її запасів

зменшується кількість корму, який збирається тваринами. При

неправильному використанні пасовищ у перші три дні випасу корови

збирають по 50–60 кг свіжої трави, в наступні три дні – 30–40 кг, а

через 6–9 днів – тільки 20 кг. При подальшому збідненні рослинності

та деградації пасовищ недоїдання у тварин стає більш вираженим. Дефіцит поживних речовин у кормовому раціоні веде до порушення

обміну речовин в їх організмі. Відбувається перехід від екзогенного

живлення до ендогенного. У цьому разі використовуються

енергетичні запаси організму: жири, вуглеводи та білки. Крім того,

порушується асиміляція і дисиміляція, функції шлунково-кишкового

тракту, печінки, знижується нервово-м’язовий тонус. Розвивається

ацидоз і токсикоз. Ослаблюється гемопоез і виникає анемія.

У тварин знижується вгодованість, продуктивність та

репродуктивна здатність. На початку хвороби апетит підвищується, а

потім при порушенні обміну речовин стає мінливим і навіть

спотвореним. Тварини можуть поїдати незвичайні для них корми. При

прогресуючому виснаженні температура тіла знижується,

порушується серцева діяльність, функція шлунково-кишкового

тракту. Вражається опорно-руховий апарат. Кісткова тканина зазнає

дистрофії. В крові знижується кількість гемоглобіну та еритроцитів.

Тварини часто стають безплідними, а народжене потомство

недорозвиненим (гіпотрофія). Як дорослі тварини, так і їх потомство

сприйнятливі до інфекційних та інвазійних хвороб. Внаслідок

зниження їх резистентності вони частіше гинуть від вторинних

захворювань.