Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Обов’язки діловода служби частини





Діловод (старший писар, писар) служб частини відповідає: за стан обліку матеріальних засобів по службах (службі) та особового складу, що стоїть на забезпеченні; за зберігання документів та бланків суворого обліку; за правильність виписування матеріальних засобів зі складів; за своєчасність оприбуткування за книгами обліку матеріальних засобів, що надійшли до складів.

Він підпорядкований відповідному заступнику командира (начальнику служби) частини.

Діловод (старший писар, писар) служби частини повинен:

· проводити облік матеріальних засобів по службах (службі) частини;

· проводити облік руху особового складу, що перебуває на забезпеченні, та щоденно звіряти його з даними обліку особового складу штабу частини;

· регулярно проводити звіряння записів залишків матеріальних засобів, які значаться на обліку, з даними обліку складу та підрозділів;

· вести облік бланків поіменного обліку, штампів та печаток;

· готувати дані для звітності по службах (службі) до встановленого терміну;

· виписувати прибуткові та видаткові документи згідно зі вказівками начальників служб.

· Обов'язки посадових осіб батальйону щодо організації та ведення військового господарства.

· Підготовка, розміщення і переміщення тилу.

 

4. Підготовка, розміщення, переміщення тилу

Для успішного ведення бойових дій поряд з підготовкою військ виконуються заходи завчасної та безпосередньої підготовки їх тилу. Підготовку тилу організовують заступники командирів з'єднань (частин) по тилу через начальників служб тилу і командирів частин (підрозділів)

Завчасна підготовка військового тилу включає: його розвиток; прийняття рішень на і забезпечень я частин (підрозділів) з початком бойових дій та його планування, накопичення і постійне утримання встановлених запасів матеріальних засобів; всебічну підготовку та підтримання частин (підрозділів) тилу у високій бойовій та мобілізаційній готовності; виховну роботу в тилу; виконання заходів з організації забезпечення частин (підрозділів) з початком бойових дій; організацію управління тилом.

Безпосередня підготовка тилу до забезпечення частин (підрозділів) у ході бойових дій включає; переведення його з мирного на воєнний стан, уточнення планів тилового забезпечення та завершення підготовки тилу до забезпечення частин (підрозділів) у ході бойових дій.

Розвиток військового тилу здійснюється на підставі загальних принципів розвитку Тилу Збройних Сил. При цьому особлива увага приділяється: визначенню оптимального складу частин (підрозділів) тилу на мирний і воєнний час; удосконаленню їх організаційно-штатної структури та технічного оснащення, порядку комплектування їх особовим складом і технікою, всебічній підготовці частин (підрозділів) тилу: розвитку принципів тилового забезпечення частин і підрозділів з використанням територіальної системи тилового забезпечення.

Переведення тилу з мирного на воєнний стан включає приведення його у вищі ступені бойової готовності та відмобілізування частин (підрозділів) тилу. Приведення тилу у вищі ступені бойової готовності здійснюється у встановленому порядку. При цьому, після проведення передбачених підготовчих заходів, органи управління Тилом, частини (підрозділи) тилу виходять з постійної дислокації у призначені райони або відмобілізовуються (приводяться у бойову готовність) у пунктах постійної дислокації; розгортається система зв'язку гилу; здійснюється доукомплектування частин (підрозділів) тилу до штатів воєнного часу; приводяться в готовність до застосування у ході бойових дій всі види техніки тилу; передається за призначенням казармений і - димкові запаси матеріальних засобів та майно; посилюється охорона, оборона та маскування тилу, радіаційне та хімічне спостереження. В результаті проведення цих та інших заходів військовий тил повинен бути повністю готовий виконання завдань щодо забезпечення частин (підрозділів) в ході бойових дій.

Відмобілізування тилу здійснюється за раніше розробленими планами. Заступники командирів з'єднань (частин) по тилу та начальники служб тилу безпосередньо керують відмобілізування підпорядкованих їм частин (підрозділів). З цих питань вони підтримують тісну взаємодію з штабами своїх з'єднань (частин), а також з відповідними військовими комісаріатами та місцевої влади. Одночасно з відмобілізуванням проводиться бойове злагодження частин (підрозділів) тилу з метою вивчення особовим складом табельного озброєння та техніки, відпрацювання функціональних обов'язків та дій у складі своїх частин і підрозділів.

Напередодні чи з початком воєнного конфлікту здійснюється (завершується) безпосередня підготовка бойових дій, у тому числі і їх тилове забезпечення. При цьому уточнюються (приймаються) у відповідності з конкретною обстановкою, яка склалася, рішення на тилове забезпечення частин підрозділів) і уточнюються усі документи з його планування, доводяться до уточнені завдання, здійснюється розгортання тилу: заняттям частинами (підрозділами) тилу призначених їм районів, уточнюється організація тилового забезпечення частин (підрозділів) і тилу, проводяться заходи з безпосередньої підготовки тилу до забезпечення частин в) у ході бойових дій, з його захисту, охорони, оборони та маскування, організується тилом та здійснюються інші заходи.

Висування органів тилу у призначені райони та їх розгортання для забезпечення частин (підрозділів) у ході бойових дій здійснюється, як правило, одночасно з висуванням та розгортанням відповідних з'єднань частин) під керівництвом заступників командирів по тилу. Порядок висування та розгортання встановлюється командирами з'єднань (частин).

Розгортання та дії частин (підрозділів) тилу здійснюються, як правило, в межах смут бойових дій тих з'єднань (частин, підрозділів), до складу яких вони входять.

В обороні механізованим, танковим та аеромобільним дивізіям першого ешелону для тилу та виконання ним завдань, а також для встановлення відповідальності за частин (підрозділів) тилу, частин підрозділів) медичного та технічного забезпечення, за шляхів підвозу і евакуації, об’єктів місцевої промислово-економічної бази а за підтримання порядку у прифронтових районах призначаються тилові смуги.

Ліворуч і праворуч вони обмежуються розмежувальними лініями з сусідами, з тилу - тиловими межами. Глибина тилових смуг дивізій встановлюється в залежності від їх завдань, бойових та побудови оборони, характеру місцевості, наявності та стану доріг, інших умов конкретної обстановки. Вона може досягати 35-40 км віт переднього краю оборони, а при маневреній обороні - до 50-60 км.

Якщо за умовами обстановки частини (підрозділи) тилу необхідно розмістити за межами смуги (району) цій з'єднань (частин), райони (місця) їх розміщення призначаються старшим начальником.

За необхідності наближення сил та засобів тилу до частин і підрозділів, які забезпечують виведення їх з під ударів противника та в інших випадках здійснюється переміщенням частин (підрозділів) ти у та запасів матеріальних засобів. Воно повинне організовуватися так, щоб забезпечувались безперервність підвозу частинам (підрозділам) матеріальних засобів та виконання інших завдань тилу.

Порядок та строки переміщення частин (підрозділів) дивізійного, бригадного (полкового) тилу заступником командира з'єднання (частини) по тилу згідно з вказівками командира, переміщення тилу у повиті район заступник командира по тилу доповідає командиру чи начальнику штабу з'єднання (частини), вищестоящому заступнику командувача (командира) по тилу, а також інформує заступника командира дивізії (бригади, полку) по озброєнню, начальників родів служб з'єднання (частини) та нижчестоящих заступників командирів по тилу (командирів батальйонів, дивізіонів).

З метою забезпечення підвозу матеріальних засобів і усіх видів евакуації у з'єднаннях (частинах) призначаються та готуються шляхи підвозу та евакуації:

- дивізійні - від районів розміщення окремих батальйонів матеріального забезпечення дивізій до рот матеріального забезпечення полків, вогневих (стартових) позицій дивізійної артилерії (ракетних частин) та медичних пунктів полків;

- бригадні (полкові) - від районів розміщення рот матеріальною забезпечення бригад (полків) до взводів матеріального забезпечення, взводів забезпечення батальйонів (дивізіонів), вогневих бригадної (полкової, батальйонної) артилерії та медичних пунктів батальйонів (дивізіонів), (підрозділи) підсилення, як правило, використовують шляхи підвозу та евакуації з’єднань яким вони придані або яких підтримують.

 

 

5. Організація захисту, охорони та оборони

У період ведення дій автомобільна служба організує оборону й охорону особового складу і засобів служби з метою не допустити впливу супротивника або максимально послабити його результати, зберегти тим самим працездатність особового складу і забезпечити успішне виконання поставлених задач.

Захист, оборона й охорона особового складу і засобів АС пови­нні бути організовані у будь-яких умовах обстановки і включати за­хист від ядерної, хімічної, бактеріологічної і запальної зброї, оборону від повітряного і наземного супротивника, безпосередня охорона при розташуванні на місці і переміщенні, заходи щодо маскування, а та­кож протипожежні заходи.

Захист, оборону й охорону ремонтних евакуаційних підрозділів і складу АМ організують по єдиному плану захисту, оборони й охоро­ни тилових і технічних підрозділів, який розроблюється заступником командира частини по тилу. Для рішення питань захисту, оборони й охорони залучають, як правило, весь особовий склад підрозділів слу­жби і водіїв машин, що ремонтуються. Відповідальність за організа­цію захисту, оборони й охорони підрозділів і засобів служби поклада­ється на начальника автомобільної служби (заступника командира підрозділу з озброєння).

Безпосередньо організують захист, оборону й охорону команди­ри підрозділів, начальники майстерень.

6.ЗАХОДИ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬСЯ НАЧАЛЬНИКОМ СЛУЖБИ ТИЛУ, ЩО ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХИСТУ ОХОРОНИ І ОБОРОНИ ОБ’ЄКТІВ СЛУЖБИ.

Організовуючи захист, як при підготовці до наступального бою так і в ході його, підрозділи тилу необхідно розмішувати розосереджено в сполученні з вмілим використанням захисних та маскувальних властивостей місцевості та укриттів, які раніше займали наші війська, або противник. При цьому споруди противника можливо займати тільки після проведення ретельного та всебічного їх дослідження на зараженість і мінування.

В першу чергу, готуються укриття для особового складу, обладнуються щілини для особового складу та окопи для оборони, виконуються заходи по маскуванню. В подальшому обладнуються бліндажі для особового складу, укриття для техніки та запасів матеріальних засобів.

Підрозділи тилу повинні знаходитись завжди в постійній готовності до відбиття нападу і знищення противника та розміщатись таким чином, щоб мати можливість вести узгоджену оборону.

Для безпосередньої охорони підрозділів тилу виставляються дво-, трьох змінні пости та парні патрулі.

Оборона організовується на загальних підставах, але особлива увага приділяється інженерному обладнанню районів розміщення, протиповітряній і протитанковій обороні рзаб,готовності до локалізації, гасіння пожеж і проведення інших заходів щодо ліквідації па тилових об'єктах і під час застосування противником ЗМУ та РСЗВ.

Протиповітряна оборона тилу організовується за єдиним планом в масштабі батальйону і бригади.

Протитанкова оборона тилу досягається розміщенням їх в недоступних для танків районах та їх ретельним маскуванням.

Органами охорони при розташуванні батальйону на місці є:

· сторожові застави;

· сторожові пости;

· секрети;

· спостережні пости (спостерігачі).

Крім цього, виконання задач охорони розташування може покладатися на :

· блок-пости (стаціонарні, тимчасові або рухомі);

· контрольно – перепускні пункти;

· чергові сили (CШР) і вогневі засоби, які знаходяться в готовності до застосування;

· чергові підрозділи артилерії і мобільні ударно-вогневі групи;

· рухомі патрулі.

Охорона тилу здійснюється шляхом виставлення постів і виділення парних патрулів. Патрулювання звичайно здійснюється по периметру районів розміщення підрозділів тилу. У нічний час охорона посилюється шляхом виділення додаткових патрулів і нічних постів.

При організації охорони тилових об'єктів шляхом патрулювання пішому патрулю наділяється ділянка місцевості довжиною до 2 км в денний час та 1 км вночі.

7. Задачі, організація і порядок проведення тилової розвідки

Тилова розвідка.Військовий тил у сучасному бою виконує свої завдання в умовах частих і різких змін обстановки. З метою своєчасного забезпечення заступника командира з тилу і начальників служб достовірною інформацією, яка необхідна для правильної організації тилового забезпечення частин (підрозділів), проводиться тилова розвідка. Її основні завдання: вибір районів розміщення частин і підрозділів тилу, шляхів підвезення та евакуації; розвідка джерел води та визначення потреби у силах і засобах для їх підготовки; встановлення наявності місцевих ресурсів і можливості їх використання для тилового забезпечення частин (підрозділів); визначення санітарно-епідемічного стану смуги (ділянки, району) дій з’єднання (частини).

Основними об`єктами тилової розвідки є: місцевість з її рельєфом, гідрографією, рослинністю; місцева військово-економічна база (ресурси); населенні пункти, їх економічна база, ветеринарно-санітарний і епізоотичний стан; дороги і дорожні споруди; джерела води.

Тилова розвідка організовується заступником командира з’єднання (частини) з тилу. Вона ведеться спеціально призначеними розвідувальними групами із складу частин і підрозділів тилу. Тилова розвідка повинна вестись безперервно, бути цілеспрямованою і носити конкретний характер. Безперервність розвідки полягає у тому, що вона ведеться постійно і у всіх видах бойових дій.

Завдання на організацію і проведення тилової розвідки заступник командира з’єднання (частини) з тилу доводить до виконавців усними розпорядженнями. В розпорядженні на тилову розвідку заступник командира з тилу указує: об’єкти розвідки і завдання, що вирішуються на кожному об’єкті; склад розвідувальних груп, їх старші і засоби пересування; час початку і закінчення розвідки; час і місце доповіді результатів розвідки.

Згідно з наявністю часу, розвідувальна група проводить вивчення об’єктів у заданому районі методом послідовного їх огляду під час руху в складі всієї групи, або шляхом висилання від себе розвідувальних підгруп (посадових осіб) для огляду окремих об’єктів. Про результати розвідки старший розвідувальної групи особисто, у визначений час, доповідає заступнику командира з тилу.

Всі дані тилової розвідки узагальнюються і наносяться на робочу карту заступника командира з’єднання (частини) з тилу. До таких даних відносяться: райони, що намічені для розміщення частин (підрозділів) тилу і райони, які не можна займати; заміновані ділянки місцевості; ділянки, заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними (біологічними) засобами, їх межі та обходи; райони, де можливі заготовки із місцевих ресурсів; населені пункти, на які накладено карантин. Крім того, на карті “підіймаються” основні дороги, споруди на них та інші необхідні місцеві предмети.

При обмежених строках підготовки до бойових дій, а також під час наступу з високими темпами може проводитись тільки розвідка місцевості (рекогносцировка) з метою вибору районів для розміщення частин (підрозділів) тилу і визначення найбільш зручних доріг для використання їх як шляхів підвезення і евакуації.

 

8. Мета матеріального забезпечення, систем, джерела і види забезпечення військ. Роль служб тилу в загальній системі матеріального забезпечення військ.

Основними завданнями військового тилу щодо матеріального забезпечення є:

- безпосереднє забезпечення з'єднань, частин і підрозділів матеріальними засобами;

- утримання встановлених запасів матеріальних засобів;

-підвезення матеріальних засобів (у тому числі і води), евакуація несправного і непотрібного для бою вітчизняного, а також трофейного озброєння, техніки і майна;

- заправлення бойової та іншої техніки пальним;

- організація харчування і забезпечення хлібом особового складу;

- лазнево-пральне обслуговування, а також ремонт, дезінфекція та дезінсекція речового майна.

Тилове забезпечення є складовою частиною матеріально-технічного забезпечення бойових дій військ і полягає в проведенні командуванням, штабами, службами, частинами (підрозділами) тилу організаційно-практичних заходів щодо його видів: матеріального, транспортного, інженерно-аеродромного, аеродромно-технічного, ветеринарного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного і фінансового забезпечення з'єднань, частин і підрозділів з метою підтримання їх у боєздатному стані і створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

 

Існують наступні системи забезпечення військ:

- Тилове забезпечення

- Технічне забезпечення

- Медичне забезпечення.

Зараз системи тилового та технічного забезпечення функціонують відносно відокремлено одна від одної і медичне забезпечення існує як окремий вид забезпечення бойових дій.

 

Роль служб тилу полягає у такому:

- утримання недоторканого запасу матеріальних засобів у визначених обсягах, їх своєчасне оновлення та якісне зберігання;

- організація та здійснення тилового забезпечення частин постійної готовності, заходів бойового чергування, підготовки військ (сил) та їх життєдіяльності;

- забезпечення постійної готовності сил і засобів тилового забезпечення до виконання завдань за призначенням;

- організація належного утримання та експлуатації техніки тилу і майна.

9. Розрахунково-постачальні одиниці

Розрахунково-постачальними одиницями є: щодо боєприпасів – бойовий комплект; щодо пального – заправлення; щодо продуктів харчування – добова видача; щодо запасних частин, інструменту і приладдя, речового та інших видів майна – комплект; щодо спеціальних речовин – зарядження.

Бойовим комплектом одиниці озброєння називається кількість боєприпасів (у штуках), яка установлена на одну гармату, міномет, бойову машину, кулемет, автомат, пістолет. Бойовий комплект підрозділу розраховується в штуках та ваговому виразі на все штатне озброєння, а при значному некомплекті (більше 10 %) – тільки на наявне озброєння.

У ході бою можуть бути використані боєприпаси виведеного з ладу озброєння. Ці боєприпаси перерозподіляються між діючим озброєнням за вказівкою і командою командира батареї або взводу.

Заправленням одиниці техніки називається установлене для однієї машини (тягача, автомобіля, бронетранспортера, самохідної гармати) або одного агрегату кількість пального в літрах.

Для самохідних гармат та інших гусеничних машин заправлення пального визначається об’ємом баків, які належать до паливної системи, а для колісних машин повинна забезпечувати установлений запас руху. Заправлення пального на один агрегат визначається кількістю пального, яке необхідне для забезпечення роботи впродовж певного часу. Заправлення пального розраховується на всю облікову техніку підрозділу.

Добова видача на одного військовослужбовця складає кількість продуктів харчування (у ваговому вираженні), яка йому встановлена за нормою для харчування на одну добу. Розраховується на обліковий склад підрозділу.

Комплект запасних частин, інструменту і приладів до озброєння, техніки, а також речового, медичного та іншого майна складається з набору предметів у визначеному переліку та у встановленій кількості.

Зарядженням називається кількість спеціальних речовин, які містяться в основній ємності спеціальних машин та приладів.

10.Військові запаси матеріальних засобів та їх ешелонування.

Матеріальне забезпечення. Успіх бойових дій окремої механізованої (танкової) бригади, механізованого, танкового полку в обороні у значній мірі залежить від своєчасного і повного матеріального забезпечення. Це досягається завчасним створенням і правильним ешелонуванням необхідних запасів матеріальних засобів, безперебійним поповненням їх витрат та втрат.
При організації матеріального забезпечення в обороні військові запаси матеріальних засобів у всіх ланках повинні підтримуватись у межах встановлених норм утримання.
Організація матеріального забезпечення при переході бригади (полку) до оборони визначається обстановкою, що склалася. При цьому головна увага приділяється забезпеченню підрозділів, які утримують важливі райони і рубежі, знищують противника, що прорвався, або приймають участь у контратаках.
Важливим завданням матеріального забезпечення є правильне визначення потреби бригади (полку) в матеріальних засобах.
Потреба бригади (полку) в матеріальних засобах, як правило, складається з потреби на створення установлених запасів матеріальних засобів на початок та кінець бойових дій і на поповнення їх витрат та втрат. Основною величиною, яка визначає потребу в матеріальних засобах є витрати, що плануються.
Витрати матеріальних засобів характеризуються нерівномірністю як по днях, так і по напрямках бойових дій і залежать від ряду факторів, основними із яких є: бойовий та чисельний склад бригади (полку); масштаби застосування різних видів зброї; місце бригади (полку) в оперативній побудові армійського корпусу, напруженість бойових дій та їх тривалість; бойові якості і характер дій противника; військово-економічні особливості району бойових дій; ступінь підготовленості екіпажів, техніки та інші.
При підготовці до оборони, коли противник не веде активних бойових дій, витрати матеріальних засобів за добу, як правило, будуть незначними і можуть скласти: боєприпасів – артилерійських пострілів та мін – до 0,1 бк, до зенітної артилерії – до 0,5 бк, зенітних ракет – до 0,2 бк, стрілецької зброї – до 0,1 бк; пального – автомобільного бензину – до 0,15 запр., дизельного палива – до 0,1запр.
Найбільших витрат матеріальних засобів в обороні слід очікувати в перший день бою, коли необхідно відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому значні втрати і створити умови для наступного переходу в наступ. При обороні бригади (полку) на напрямку головного удару противника за день напруженого бою витрати можуть скласти: боєприпасів – артилерійських пострілів та мін – 0,6 – 1,2 бк, танкових – до 0,8 бк, ПТКР – 0,5 – 0,6 бк, зенітної артилерії – до 1,5 бк, зенітних ракет – 0,3 – 0,4 бк, стрілецької зброї – до 0,6 бк; пального – автомобільного бензину – до 0,2 – 0,25 запр., дизельного палива – до 0,35 запр.
Загальні витрати боєприпасів підрозділами механізованого полку за день напруженого бою можуть скласти: боєприпасів – 180 – 200 т, пального – 40 – 50т.
Крім боєприпасів і пального витрачаються також інженерні боєприпаси, інженерне, хімічне, бронетанкове, автомобільне, речове майно, майно зв’язку. Витрати цих матеріальних засобів за своєю масою можуть скласти до 20% і більше від маси витрат боєприпасів і пального (до 45 т на добу).
Загальні витрати матеріальних засобів підрозділами окремої механізованої бригади можуть скласти: боєприпасів – до 350 т, пального – до 80 т, інших – до 80 т і більше (залежно від організаційно-штатної структури бригади та укомплектованості підрозділів).
Потреба бригади (полку) в матеріальних засобах при веденні бойових дій із застосуванням тільки звичайної зброї характеризується підвищеними витратами артилерійських пострілів та мін, які можуть бути на 40 – 50% більше указаних.
У зв’язку з тим, що розміри військових запасів в бригаді (полку), особливо боєприпасів для підрозділів артилерії і мінометів, які приймають участь у вогневому ураженні противника, не забезпечують потребу в них на день бою, виникає необхідність створення додаткових запасів. Розміри додаткових запасів боєприпасів можуть складати: артилерійських пострілів і мін – до 1,5 бк, танкових – 0,5 бк, стрілецьких – до 0,3 бк і більше. За деяких

11. Організація підвезення і евакуації в з*єднаннях і частинах.

Шляхи підвезення та евакуації. Кількість шляхів підвезення та евакуації, їх напрямок і довжина залежать від обстановки, наявності та стану доріг на ділянці оборони бригади (полку), прийнятого порядку розміщення і переміщення тилу, а також наявності сил, засобів і часу для їх підготовки, утримання у проїжджому стані та обслуговування.

З метою забезпечення підвезення матеріальних засобів і всіх видів евакуації, а також для розосередження транспортних засобів і створення умов для переведення підвезення та евакуації з одного напрямку на інший в бригаді (полку) необхідно мати один основний і один запасний шляхи підвезення та евакуації. Крім того, по лінії розміщення взводів забезпечення батальйонів першого ешелону і вогневих позицій бригадної (полкової), батальйонної артилерії призначається рокада.

Бригадні (полкові) шляхи підвезення та евакуації призначаються та готуються від району розміщення батальйону тилового забезпечення (роти матеріального забезпечення) бригади (полку) до взводів забезпечення (взводів матеріального забезпечення) батальйонів (дивізіонів), вогневих позицій бригадної (полкової), батальйонної артилерії і медичних пунктів батальйонів.

Для шляхів підвезення та евакуації вибираються кращі дороги, по можливості з твердим покриттям, які забезпечують маскування транспортних засобів, проходять по прихованих від спостереження противника ділянках місцевості, мають об’їзди великих населених пунктів та виходи на інші дороги, достатню ширину проїжджої частини, справні мости і інші дорожні споруди.

Загальна довжина бригадних (полкових) шляхів підвезення та евакуації (з урахуванням під’їзних шляхів) може досягати 50 – 70 км і більше.

Заходи щодо підготовки шляхів підвезення та евакуації і підтримання їх у проїжджому стані розробляються заступником командира бригади (полку) з тилу спільно з начальником інженерної служби. Враховуючи те, що в бригадному (полковому) тилу необхідних сил та засобів для проведення цих заходів нема, вони виділяються за розпорядженням командира бригади (полку). Для підтримання шляхів підвезення та евакуації у проїжджому стані, регулювання руху на них може бути виділено відділення дорожнього взводу з інженерно-саперної роти бригади (полку) і до п’яти постів регулювання (по 2 – 3 чол. у кожному) з комендантського взводу. Крім того, використовуються пасивні засоби регулювання (указки, покажчики, дорожні знаки).

Для забезпечення своєчасної доставки пошкоджених зразків озброєння і військової техніки до місць ремонту призначаються, а при наявності часу, сил та засобів обладнуються, бригадні (полкові) шляхи евакуації. Для них вибираються доступні для буксирування шляхи (по яких не передбачається висування військ) від тильних меж батальйонів (інколи рот) першого ешелону до збірного пункту пошкоджених машин бригади (полку). Ці шляхи, за можливості, з метою скорочення необхідних сил та засобів для регулювання та надання допомоги вибираються поруч із шляхами підвезення та евакуації. Під час підготовки шляхів евакуації особлива увага приділяється їх обладнанню на важкопрохідних ділянках місцевості. Підготовка шляхів евакуації і їх підтримання у необхідному стані покладається на інженерно-саперну роту.

12. Матеріально-технічне забезпечення військ (сил), що беруть участь в антитерористичній операції








Date: 2015-09-02; view: 790; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.084 sec.) - Пожаловаться на публикацию