Дошкільнята

Особливості періоду: наявність психологічного контакту, прив’язаностей, ритуалів (правил життя); особливості харчування, вікові кризи.

Період успішного навчання проходить тільки при наявності психологічного контакту і прив’язаності до людини, який про нього дбає: до матері, батька, дідуся, бабусі, вихователя. Проблемні діти зростають в сім’ях, де прив’язаності слабкі, порушені. З точки зору неврології втрата прив’язаності виробляє кортизол (гормон стресу), який, заповнюючи мозок, гальмує засвоєння знань та впливає на пам’ять. Особлива роль в цей період розвитку належить педагогу, який часто стає для дитини «другою матір’ю». Повсякденне життя побудоване на повторюваних ритуалах, заснованих на життєвих правилах, які сприяють засвоєнню різноманітної інформації, перетворюючись згодом в знання та вміння. Наприклад: ритуали перевдягання, прийому їжі, відвідування різноманітних місць, спілкування з оточуючими.

Мозок дитини цьому віці вчиться в реальному світі, тому найефективніші для розвитку особистості заняття краще проводити на відкритому повітрі. Цей світ їх ігор, фантазій та духовного з’єднання з таємницями природи, тому природа – наш головний союзник в їх навчанні. Багато дітей, в основному хлопчики, відчувають потребу в русі. Коли є можливість активно рухатися та вирішувати задачі, які самі ставлять перед собою, вони не тільки краще вчаться, але й краще зростають. Дівчатка максимально можуть реалізувати свій потенціал у спілкуванні в спокійній обстановці.

Кризи – закономірні етапи розвитку особистості, супроводжують перехід з одного стану в інший. Період дошкільного розвитку долає 3 кризових етапи:

Криза «народження» – болісний перехід з комфортної внутрішньоутробної середи в світ, до якого ще належить пристосуватися.

Криза «1 рік» – дитина з безпорадного немовляти перетворюється на малюка, здатного задовольнити (частково) свої пізнавальні потреби. З наданням певної свободи пізнавальний світ дитини значно розширюється.

Криза «3 роки» – початок становлення самопізнання дитини. Життєве кредо: «Я сам!» Дорослі до цього періоду, як правило, не бувають готовими. Капризи, неслухняність – реакція дитини на нерозуміння батьків. Плавний перехід від авторитарного звернення до сумісних та узгоджених дій допоможе становленню дитини (табл. 3).