Коефіцієнти ліквідності підприємства

Коефіцієнт поточної ліквідності в 2006 році трішки збільшився порівняно з початком року на 0,05. На 0,07 пункти зменшився коефіцієнт поточної ліквідності в 2007 році. На кінець 2008 року коефіцієнт збільшився на 0,12 пункти. На кінець 2008 року спостерігається не дуже значне збільшення усіх коефіцієнтів ліквідності в порівняні з початком періоду.

Таблиця 2.11

Розрахунок поточних активів

Як видно з табл. 2.11, в аналізованому періоді оборотні кошти підприємства збільшилися, що в цілому є позитивним явищем діяльності підприємства.

Однак постатейний аналіз структури оборотних коштів підприємства показує, що в основному їхнє збільшення відбулося за рахунок наднормативних запасів і росту дебіторської заборгованості за товари. У той же час кошти підприємства збільшилися, тому першочерговою задачею керівництва підприємства є погашення дебіторської заборгованості за товари і реалізація наднормативних запасів, що значно вплине на поліпшення показника швидкої ліквідності і підвищення платоспроможності підприємства. Хоча при цьому Дебіторська заборгованість з розрахунків зменшується, що позитивно впливає на роботу підприємства.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона зв’язана, насамперед, із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Єдиного загальновизнаного підходу до рішення задачі кількісного визначення фінансової стійкості і побудові відповідних алгоритмів оцінки немає. У відношенні методів рішення цієї задачі існує два основних підходи:

для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватися винятково на дані про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства виробляється тільки на підставі даних пасиву балансу;

для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв’язок між активом і пасивом балансу, тобто просліджувати напрямок використання засобів.

Безумовно, коефіцієнти, розраховані за даними пасиву балансу, є основними в цьому блоці аналізу. Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників навряд чи буде повною – важливо не тільки те, звідки притягнуті засоби, але і куди вони вкладені, яка структура вкладень.

Другий підхід є більш повним, і з економічної точки зору більш виправданим. Тому оцінку фінансової стійкості підприємства проведемо з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву баланса, так і коефіцієнтів, що відбивають взаємозв’язок між джерелами формування засобів підприємства і структурою вкладень.

Перший крок у цьому блоці аналізу фінансового стану підприємства – оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Дані показники можна розділити на два блоки:

коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел засобів;

коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел притягнутих засобів.

Таблиця 2.12

Оцінка відносних показників фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт забазпеченность власними обототними засобами (ВОЗ) характеризує наявність ВОЗ, необхідних для фінансовї незалежності підприємства. У нашому випадку відбувається ріст показника, що говорить про збільшення фінансової незалежності підприємства та зменшення ризику фінансових вкладень. Але при цьому значення нижче нормативого. Тільки на кінець 2008 року вони стало більше 0,1, а саме 0,13. Це свідчить про те, що підприємство стало платоспроможним.

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними засобами показує яка частина виробничих запасів фінансується за рахунок ВОЗ. Значення коефіцієнта для ТОВ «Хартеп» не перевищує 0,5 у розглянутому періоді. Отже, запаси на підприємстві майже повністью фінансуються за рахунок ВОЗ.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу. Цей показник показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тій формі, що дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. На нашому підприємстві частка власних засобів досить маленька і складає відповідно 42 і 54 копійки на кожну гривню на початку і кінці 2006 року, зменшився цей показник у 2007 році до 31 копійки, в 2008 році він знов збільшився до 72 копійок.

Індекс постійного активу показує долю необоротних активів у власному капіталі підприємства. На нашому підприємстві значення цього показника залишається менше одиниці. Це означає, що необоторні активи сформовані більшою часткою за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів характеризує структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов’язань. Зростання коефіцієнту довгострокового залучення коштів в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все у більшій мірі залежить від зовнішніх факторів. У нашому випадку ми не можемо розрахувати цей коефіцієнт, бо ТОВ «Хартеп» взагалі не має довгострокових зобов’язань, що говорить про незалежність підприємства від зовнішніх факторів.

Коефіцієнт зносу характеризує долю вартості основних засобів списаних на затрати майбутніх періодів у першу вартість основних засобів. Тільки на кінець 2008 року значення перевищує нормативне.

Коефіцієнт реальної вартості майна показує яку долю в активах підприємства займають засоби промисловості. Він визначаеє рівень прмислового потенціалу підприємства, забезпеченність промисловими процесами, засобами промисловості. В нашому випадку відбувається коливання значення коефіцієнта, що може бути зумовлене різними причинами.

Оборотні активи – сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують господарський процес і повністю використовуваних під час першого операційного циклу. На практиці до них відносять: майнові цінності (активи) всіх видів зі строком використання менш 1-го року або 1-го операційного циклу, якщо він перевищує рік.

Ціль аналізу оборотних активів – забезпечення такої їхньої організації, яка би забезпечила ефективність їхнього використання.

Стан оборотних коштів підприємства характеризується в першу чергу їхньою наявністю на певну дату. Наявність ВОЗ визначається наступним чином: підсумок 1-го розділу пасиву (380ф.1) – підсумок 1-го розділа активу (080ф.1). Крім цього існують й інші підходи до формування алгоритму розрахунку даного показника: ВОЗ = оборотні активи (260ф.1) – поточні зобов’язання (620ф.1).

Таблиця 2.13

Показники оборотності оборотних коштів

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з їхнім нормативом на підприємстві дає можливість установити недолік або надлишок оборотних коштів. Недолік ВОЗ пояснюється наступними причинами:

несвоєчасне фінансування приросту нормативу обігових коштів;

наявність невідособленої дебіторської заборгованості;

значний ріст цін у результаті інфляційних процесів;

недоодержання передбачених доходів;

незадовільна діяльність маркетингової служби.

Надлишок ВОЗ виникає по таким причинам:

перевищення фактично одержаного прибутку над передбаченим планом;

несплата в повному обсязі платежів у бюджет і державні цільові фонди;

безкоштовні надходження, отримані ТМЦ від інших організацій.

За даними табл. 2.13 бачимо, що чистий дохід підприємства росте як і оборотні кошти.

Коефіцієнт оборотності відображає швидкість обороту мобільних активів підприємства. Позитивною тенденцією є збільшення показника. В нашому випадку нажаль відбувається навпаки. Отже, швидкість обороту мобільних активів підприємства постійно знижується.

Тривалістть одного обороту показує період за який оборотні засоби підприємства здійснюють 1 оборот, тобто проходять всі стадії кругообігу на підприємстві (у днях). Чим менше значення цьго показника, тим краще для підрпємства.

Таблиця 2.14

Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активности підприємства

Коефіцієнт оборотності активів характеризує швидкість обороту сукуних активів підприємства та показує кількість оборотів, зроблених активами за аналізований період. Позитивною тенденцією є збільшення показника в динаміці, що ми і спостерігаємо.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує швидкість обороту дебіторської заборгованості підприємства. Показує кількість оборотів, зроблених дебіторською заборгованістью за аналізований період. Позитивною тенденцією є ріст показника. У нашому випадку показник коливається, що свідчить про постійні зміни дебіторської заборгованості.

Термін оборотності дебіторської заборгованості відображає кількість днів, за які погашається дебіторська заборгованость підприємства. Позитивною тенденцією є зманшення. В нашому випадку звичайно ми спостерігаємо коливання.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує швидкість обороту кредиторської заборгованості підприємства.

Термін оборотності кредиторської заборгованості відображає кількість днів, за які погашається кредиторська заборгованость.

Коефіцієнт оборотності запасів характеризує швидкість обороту матеріальних запасів підприємства. Позитивною тенденцією є ріст показника.

Тривалість оборотності запасів показує період одного обороту запасів, тобто швидкість їх перетворення із матеріальної у грошову форму.

Аналізуючи структуру й динаміку оборотних активів варто враховувати:

для стабільного виробництва й налагодженої реалізації потрібна характерна й стабільна структура оборотних активів;

збільшення частки виробничих запасів може означати їхнє нагромадження під дією неліквідів, свідоме їхнє нагромадження у зв’язку з перебоями в поставках, нарощуванні виробничого потенціалу підприємства, прагнення, шляхом вкладення у виробничі запаси, захистити грошові активи від знецінювання за рахунок інфляції;

зменшення величини виробничих запасів може призвести до дефіциту окремих видів сировини й матеріалів, перебоям у виробничому процесі, недовантаження виробничих потужностей;

збільшення дебіторської заборгованості може відбуватися за наступних причин: нераціональна кредитна політика підприємства стосовно покупців, неплатоспроможність і навіть банкрутство деяких споживачів, занадто високі темпи нарощування обсягів продажів, ріст реалізації продукції в кредит, зміну форм розрахунків й ін.

різке скорочення дебіторської заборгованості може настати у результаті негативних взаємин із клієнтами, зменшенні продажів у кредит, втратою споживачів і т.д.;

тенденція скорочення частки грошових засобів у складі оборотних активів може свідчити про виникнення фінансових труднощів на підприємстві;

про поліпшення структури оборотних активів свідчить зменшення частки виробничих запасів, збільшення грошових засобів.

Експрес-аналіз фінансових результатів діяльності підприємства здійснюється за даними форми № 2 «Звіт про фінансові результати» з використанням абсолютних та відносних показників. До абсолютних відносять виручку (сукупну та чисту), валовий прибуток (збиток), фінансовий результат від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування та чистий прибуток (збиток). До відносних – темпи приросту цих показників.

Виконання експрес-аналізу фінансових результатів діяльності підприємствапредставлені в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15

Аналіз рівня динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства

Чистий дохід підприємства у 2007 році зменшився на 312,42 тис.грн., але у 2008 році він вже зріс на 3785,38 тис.грн.

Фінансовий результат від операційної діяльності у 2006 і 2007 роках був збитковий, але в 2008 році підприємство мало 191,86 тис.грн.

Від звичайної діяльності підприємство усі три роки отримувало прибуток і у 2008 році він (прибуток) був більший, ніж від операційної на 79,82 тис.грн.

2.4 Аналіз використання інвестиційного потенціалу підприємства

Для потенційних інвесторів та суб'єктів господарювання надзвичайно важливо мати результати аналізу всіх видів діяльності підприємства і насамперед інвестиційої та фінансової. На основі бухгалтерської та фінансової звітності суб'єктів господарювання, аналізу існуючих методик проведення фінансового аналізу [22, 52, 53, 15, 16, 33] та досвіду роботи підприємств пропонується система показників щодо оцінки інвестиційного потенціалу суб'єкта господарювання. Насамперед це стосустьсн існуючих форм звітності.

Методика включає два етапи оцінки інвестиційного погенціллу суб'єкта господарювання [35]. На рис. 2.1 наведено методичний підхід та послідовність, проведення аналізу використання інвестиційного потенціалу підприємства.

Перший етап — це проведення аналізу інвестиційної діяльності за такими групами показників:

1. Показники фінансової стійкості та структури капіталу.

2. Показники рентабельності капіталу.

3. Показники реальних та фінансових інвестицій. Це показники бухгалтерської та фінансової форми звітності. Слід враховувати, що ф. 1 вміщує показники на початок та кінець звітного року, ф. 2 – це показники в цілому за рік, ф 3 – надходження та витрати за трьома видами діяльності підприємства в цілому за рік.

Для інвестиційної діяльності будь-кого підприємства важливо враховувати такі показники:

чистий рух грошових коштів підприємства (прибуток від усіх видів діяльносі (П_д) та амортизаційні (АВ) відрахування (ф.3, ряд.400, гр.3 (або5) + ф.2, ряд.260));

прибуток підприємства (П_д) від усіх видів діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна (ф.3, ряд.400, гр.3 (або 5));

прибуток (П_інв) від інвестиційної діяльності (ф.3, ряд.300, гр.3 (або5)).

4. На підставі цього підходу та показників прибутковості підприємства пропонується наступна, четверта, група показників чистого потоку грошових коштів:

Рис.2.1. Етапи проведення аналізу використання інвестиційного потенціалу підприємства

4 1. Відношення чистого потоку грошових коштів (ЧПГК) щодо:

1) підсумку балансу (ВБ):

(2.12)

2) інвестиційного капіталу (ІК):

(2.13)

3) акціонерного капіталу (АК):

(2.14)

4) прибутку від усіх видів діяльності (П_д):

2.15)

5) оподаткованого прибутку:

(2.16)

6) чистого прибутку (ЧП) підприємства:

(2.17)

7) прибутку від інвестиційної діяльності (П_інв):

(2.18)

4.2. Відношення прибутку від усіх видів діяльності (П_д) до:

1) інвестиційного капіталу (ІК):

(2.20)

2) прибутку від інвестиційної діяльності (П_інв):

(2.21)

4.3. Відношення прибутку від інвестиційної діяльності (П_інв) до інвестиційного капіталу (ІК):

(2.22)

5. Показники використання інвестиційних ресурсів:

1) рівень доходу від участі в капіталі (РД_у.к.):

(2.23)

2) рівень фінансових доходів на 1 грн. витрат (РД_ф):

(2.24)

3) рівень інших доходів на 1 грн. витрат (РД_ін):

(2.25)

Розрахунки груп показників аналізу інвестиційної діяльності приведені в табл. 2.16.

Таблиця 2.16

Аналіз інвестиційної діяльності

Представлені розрахунки у табл. 2.16 свідчать про можливість ТОВ «Хартеп» розвивати інвестиційну діяльність. Відношення чистого потоку грошових коштів до підсумку балансу збільшується у динаміці, що говорить про постійне збільшення грошових надходжень, які можна спрямовувати на інвестиційну діяльність. Відношення чистого потоку грошових коштів до інвестиційного капіталу не має чіткого росту або зниження. Показник коливає, що свідчить про не ефективне управління інвестиційним капіталом, на що варто звернути увагу. Відношення чистого потоку грошових коштів до акціонерного капіталу дорівнює попередньому показнику, тому що підприємство не має довгострокових зобов’язань. Відношення чистого потоку грошових коштів до прибутку від усіх видів діяльності зменшується у динаміці, що являється негативною рисою. Відношення чистого потоку грошових коштів до оподаткованого прибутку також знижується – зменшення грошових надходжень. Ріст відношення чистого потоку грошових коштів до прибутку від інвестиційної діяльноті позитивно характеризує ТОВ «Хартеп». Відношення прибутку від усіх видів діяльності до інвестиційного капіталу коливає, що свідчить про не ефективне управління інвестиційним капіталом. Відношення прибутку від усіх видів діяльності до прибутку від інвестиційної діяльності має стрімкий ріст. Відношення прибутку від інвестиційної діяльності до інвестиційного капіталу – йде тенденція спаду показника. Рівень інших доходів на 1 грн. витрат також цде на зниження.

Наступний етап проведення аналізу інвестиційного потенціалу – це аналіз руху грошових коштів за всіма видами діяльності (операційної, інвестиційної та фінансової) на основі Ф. 3 звітності. Рух грошових коштів за операційною, інвестиційною та фінансовоюдіяльністю дозволяє визначити прибутковість підприємства і в той же час – дефіцит або надлишок грошових коштів. Форма 3 відображає порядок фінансування операцій будь-якого підприємства та використання ним фінансових ресурсів. Вона надає користувачам фінйнсової звітності дані щодо оцінки спроможності підприємства залучати і використовувати грошові кошти та їх еквіваленти.

Звіт про рух грошових коштів вміщує інформацію, яка дає можливість оцінити фінансову гнучкість підприємства, а саме його спроможність генерувати значні грошові кошти для своєчасного реагування на несподівані виникаючі потреби (надзвичайні) та його можливості. Дані про рух грошових коштів за минулі періоди, а особливо від основної діяльності, допомагає оцінити фінансову гнучкість підприємства. Оцінка здатності підприємства пережити, наприклад, несподіване падіння попиту, може включати в себе аналіз руху грошових коштів від основної діяльності за минулі періоди Чим істотніше потоки грошових коштів, тим вище здатність підприємства витримати несприятливі зміни економічних умов.

Висновки до розділу 2

1. ТОВ «Хартеп» відповідно до існуючих стандартів на автоматизовані системи забезпечується виконання всього циклу розробки й впровадження, а також здійснюється авторський нагляд, гарантійне й післягарантійне обслуговування. У спектр послуг входить розробка проекту системи, придбання, поставка й монтаж устаткування, розробка проекту й уведення в експлуатацію локальної обчислювальної мережі підприємства, організація каналів зв’язку з вилученими об’єктами, розробка й виготовлення оригінального встаткування.

2. Весь комплекс робіт з розробки й впровадження АСУ в ТОВ «Хартеп» проводиться під управлінням системи якості, що має сертифікат відповідності міжнародному стандарту ІSO 9001-2001 (№ UA2.003.575 системи сертифікації УкрСЕПРО й №130743 Bureau Verіtas Qualіty Іnternatіonal (BVQІ) UK). У своїй практичній діяльності фахівці ТОВ «Хартеп» орієнтуються на міжнародні стандарти й технології побудови інформаційних систем – ІSO 9001, ІSO 9003, CMM.

3. ТОВ «Хартеп» займається комплексною розробкою й впровадженням:

автоматизованих систем диспетчерського керування об’єктами розподільних мереж электро-водо-тепло- і газопостачання;

автоматизованих систем контролю й обліку електроенергії, різних газів, пари й стисненого повітря, рідких нафтопродуктів, води, пульпи, тепла;

автоматизованих систем розрахунків зі споживачами промисловий і побутовий сектори;

автоматизованих систем керування технологічними процесами;

розробкою й впровадженням локальних і корпоративних мереж.

А також підприємство займається виробничою діяльністю:

виготовлення (і розробка по вимогах замовника) промислових контролерів (контролерів контрольованих пунктів);

виготовлення (і розробка по вимогах замовника) концентраторів телемеханічних мереж (центральних приемопередающих станцій);

виготовлення інтелектуальних лічильників витрати газу;

розробка й виготовлення модулів для приватного застосування (вводу-висновку, узгодження протоколів, гальванічної розв’язки й т.п.).

4. Фінансовий аналіз ТОВ «Хартеп» показав, що підприємство з економічої точки зору не погане, але потребує роботи над ним. Майже усі показники знаходяться в нормі.

5. Загальна вартість майна збільшилась на 1523,78 тис. грн.на кінець 2007 року порівняно з початком 2006 року. Найбільш вплинуло на зміну вартості майна збільшення вартості оборотних активів в основному за рахунок збільшення величини коштів.

6. ТОВ «Хартеп» повинно активно знижувати дебіторську заборгованість, що позитивно вплине на розвиток підприємства.

7. Відбувся істотний перерозподіл у структурі джерел засобів компанії убік збільшення власного капіталу. У порівнянні з 2006 роком у 2007 році його величина збільшилася на 181,73 тис. грн. В порівнянні з 2006 роком спостерігається збільшення власного капіталу на 266,55 тис. грн.

Аналіз ліквідності говорить про те що в 2006 році баланс не вважаєтьяс абсолютно ліквідним бо зіставлення найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями відбиває перспективну ліквідність, що буде зростати за рахунок майбутніх надходжень і платежів а в нашому випадку нерівність не виконується. На початок року платіжна нестача була 712,08 тис.грн., але на кінець 2006 року відбулось зменшення цього показника.

В 2007 році баланс також не вважаєтьяс абсолютно ліквідним бо зіставлення найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями відбиває перспективну ліквідність, а в нашому випадку нерівність не виконується. На початок року платіжна нестача була 537,17 тис.грн. більш того на кінець 2007 року відбулось збільшення цього показника до 1661,93 тис.грн. Ситуаціє не покращується бо найбільш ліквідні активи в порівнянні з початком періоду зменьшуються.

10. В 2008 році при порівнянні найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов’язанняим також є платіжна нестача в розмірі 1661,93 тис.грн. на початок року. На кінець же року платіжна нестача складає 1360,13 тис.грн. Показники ліквідності активів достатньо високі. Високі показники ліквідності також є свідоцтвом зниження ризику. Стабільний стан підприємства і вміння розраховуватися по своїм зобов’язанням може привернути білше клієнтів.

11. Необхідно звернути увагу, що всі показники у 2007 році мають значення менше нормативних та у порівнянні з 2006 роком. Але у 2008 році показники підвищуюються і навіть стають вище, ніж у 2006 році. Це може бути зумовлено зростанням кредиторської та дебіторської заборгованості у 2007 році.

3. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИБОРУ ОБ’ЄКТІВ ІНВЕСТУВАННЯ ДЛЯ ТОВ «ХАРТЕП»

3.1 Структурно-функціональна модель процесу організації інвестиційної діяльності підприємства

Дослідження проблем інвестування завжди перебувало в центрі економічної науки. Це зумовлено тим, що інвестиціі зачіпають самі глибинні основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому.

В умовах ринкової економіки ефективна діяльність підприємств у довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів їхнього розвитку та підвищення конкурентоспроможності в значною мірою визначається рівнем їхньої інвестиційної активності і діапазоном інвестиційної діяльності. Коло питань, розв'язуваних цим видом функціонального управління підприємством досить великий, так як інвестиційні рішення нерозривно пов'язані з усіма іншими видами діяльності підприємства та усіма стадіями його життєвого циклу, формують його перспективну організаційну структуру та інвестиційну культуру.

Інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) [2].

Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій [2].

Інвестиційна діяльність може здійснюватися у формі [2]:

інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими ассоціаціями, об'єднаннями та товариствами, організаціями, іншими юридичними особами;

державного інвестування;

іноземного інвестування;

спільного інвестування коштів і цінностей громадянами та юридичними особами України та іноземних держав.

Приріст капіталу повинен бути достатнім для того, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втрати від інфляції в поточному періоді.

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є прибуток, що отримується від них. Ці два процеси – вкладення капіталу та отримання прибутку – можуть відбуватися в різній часовій послідовності. При послідовному протіканні цих процесів прибуток виходить відразу ж після завершення інвестицій у повному обсязі. При паралельному їх протіканні отримання прибутку можливе ще до повного завершення процесу (після першого його етапу). При інтервальному протіканні цих процесів між періодом завершення інвестицій та отримання прибутку проходить певний час, тривалість якого залежить від особливостей конкретного інвестиційного проекту.

Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова йде про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийняте досить безболісно, оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, в якому обсязі і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Завдання ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, пов'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливість зміни положення фірми на ринку товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків та ін.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Однак існує чинник фактору ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно варіювати. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний ефект цієї операції.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, базується на використанні різних формалізованних і неформалізованних методів та критеріїв. Ступінь їх сполучення визначається різними обставинами, в тому числі й тим із них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосовним у тому чи іншому конкретнному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованних методів, за допомогою яких розрахунки можуть служити основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує. Тим не менше, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення.

Позитивними характеристиками структурно-функціональної моделі є можливість заочно ілюструвати порядок дій при формуванні інвестиційної діяльності та оцінки якості формування та реалізації інвестиційної діяльності.

Структурно-функціональна модель огрганізації інвестиційної діяльності передбачає використання CASE-засобу в програмному продукті BPwin за стандартом: IDEF0, який передбачає опис етапів модельованого процесу.

Особливостями стандарту IDEF0 є те, що він дозволяє подати алгоритм організації у вигляді діаграми, наглядно представити послідовність дій формування основних напрямів інвестиційної діяльності. Реалізація цього стандарту здійснюється у такий спосіб.

І етап – побудова основного блоку організації. Його суть полягає у складанні контекстної діаграми моделі.

Контекстну діаграму «Організувати інвестиційну діяльність підприємства» подано на рис. 3.1.

На контекстній діаграмі по центру знаходиться блок головної задачі, який відображає сутність моделі, мету її побудування та передбачає сукупність запитань, на які має відповідати модель. З усіх боків до головного блоку надходять інтерфейсні дуги, які визначають:

вхідну інформацію, необхідну для здійснення організації інвестиційної діяльності;

назву модельованого процесу;

ініціатора – особу, під управлінням якої проводиться робота по організації інвестиційної діяльності – фінансовий аналітик та механізм, із застосуванням якого реалізується модельований процес (автоматизоване робоче місце);

вихідний документ, тобто результат, який необхідно отримати (в нашому випадку – це інвестиційний проект, в який підприємство може вкласти грошові кошти).

Рис. 3.1. Контекстна діаграма моделі у стандарті IDEF0

На другому етапі моделювання відбувається декомпозиція контекстної діаграми (блок А0 на рис. 3.1), результатом чого є діаграма, що відбиває структуру, тобто сукупність етапів процесу, який відображено контекстною діаграмою. Для модельованого процесу таку діаграму подано на рис. 3.2.

Як видно з рис. 3.2, процес формування основних напрямків стратегії організації інвестиційної діяльності, передбачає три послідовних етапи (тобто таких, що мають пріоритет у послідовності їх виконання, виконуються один за одним) – аналіз діяльності підприємства (блок А1 на рис. 3.2), виявлення актуального об’єкту інвестування (блок А2 на рис. 3.2) та безпосередньо вібір інвестиційного проекту (блок А3 на рис. 3.2).

Результати попереднього етапу є вхідними даними для наступного (блок А1 та блок А2 на рис. 3.2). Що стосується функціонального блоку А2, то в ньому вихід («Актуальний об’єкт інвестування») є управляючою дією для функціонального блоку А3 («Вибрати інвестиційний прект»).

Рис. 3.2. Діаграма декомпозиції контекстної діаграми (стандарт IDEF0)

Такий взаємозв’язок між зазначеним етапами відображає логіку дії фінансового аналітика, який при аналізі поточного стану, використовуючи дані фінансової звітності (вхід блоку А1), має, з одного боку, керуватися, а з іншого – обмежуватися методикою розрахунку (інтерфейсні дуги, які входять у верхню сторону функціонального блоку). У даному випадку «обмеження» полягає у тому, що модель повинна мати таке структурування, щоб довести до аналітика фінансового відділу коло питань, які він має вирішувати та на що орієнтуватися при виконанні своїх функціональних обов’язків. Зауважимо, що для всіх етапів таким керуючим обмеженням є методичні розрахунки, що визначає послідовність проведення розрахункових операцій, та розпорядження керівництва.

Також слід зазначити, що у якості механізму (інтерфейсні дуги, які входять у нижню сторону функціонального блоку) виконання всіх етапів моделі, окрім фінансового аналітика, відображено й автоматизоване робоче місце, оскільки його використання не тільки сприяє зменшенню помилок, викликаних людським чинником, а й прискорює розрахункові процедури.

Подальше побудування моделі передбачає декомпозицію етапу «Виявити актуальний об’єкт інвестування» – блок А2 на рис. 3.2. Діаграму декомпозиції цього блоку подано на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Діаграма декомпозиції етапу «Виявити актуальний об’єкт інвестування» (стандарт IDEF0)

Як видно з рис. 3.3, структурна побудова цієї діаграми передбачає виконання послідовності таких процесів:

виявлення фінансових ресурсів, що маються для інвестування – блок А21;

оцінка актуальності можливих обєктів – блок А23;

вибір потенційного обєкту інвестування– блок А24;

Далі побудування моделі передбачає декомпозицію етапу «Вибрати інвестиційний проект» – блок А3 на рис. 3.2. Діаграму декомпозиції цього блоку подано на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Діаграма декомпозиції етапу «Вибрати інвестиційний проект» (стандарт IDEF0)

Рис. 3.4 показує, що структурна побудова цієї діаграми передбачає виконання послідовності таких процесів:

визначення сроку окупності інвестицій– блок 31;

розрахунок коефіцієнту ефективності інвестицій – блок А32;

визначення чистої поточної вартості – блок А34;

аналіз параметрів інвестиційного проеку – блок А36.

Застосування CASE-засобу моделювання бізнес процесів підприємницької одиниці дозволив представити у стандарті IDEF0 процес формування основних напрямків організації інвестиційної діяльності підприємства як єдиної системи, та при її подальшій декомпозиції наявно відобразити сценарій діяльності фінансового аналітика при виконанні своїх обов’язків щодо модельованої предметної області.

3.2 Рекомендації щодо інвестування коштів на банківський депозит

Підприємства постійно стикаються з необхідністю інвестицій, тобто із вкладенням фінансових коштів у різні програми та окремі заходи (проекти) з метою організації нових, підтримки та розвитку діючих виробництв (виробничих потужностей), технічної підготовки виробництва, отримання прибутку та інших кінцевих результатів, наприклад природоохоронних, соціальних та ін.

Це можуть бути цільові банківські вклади, цінні папери, фінансові вкладення в технології, машини й устаткування, ліцензії, майнові права, інтелектуальні цінності.

Для прийняття рішення про вкладення коштів у проект чи банк, необхідно глибоко проаналізувати всі можливі варіанти. Можливим варіантом інвестування коштів є вкладення їх в банк на депозит. Проведення депозитних операцій підприємствами України регулюється Правилами здіснення депозитних операцій для банківських депозитів.

Депозит – сума грошей, поміщена вкладником в банк на певний або невизначений термін. Банк пускає ці гроші в оборот, а в обмін виплачує вкладникові відсотки. Депозит є боргом банку перед вкладником, тобто, підлягає поверненню [12].

У періоди нормального розвитку економіки банківський вклад є однією з найменш вигідних і найменш ризикованих форм вкладення грошей і може служити в якості мінімального орієнтиру в розрахунках.

Розрізняють [12]:

Депозит до запитання – депозит без зазначення строку зберігання, який повертається на першу вимогу вкладника. Зазвичай по ощадним вкладами нараховуються відсотки за ставками нижче відповідних для строкових депозитів. Депозитом до запитання можуть за угодою з банком або за законами окремих держав бути кошти на Чековий рахунок у банку.

Строковий депозит – депозит під відсотки, внесений на певний термін і вилучати повністю після закінчення обумовленого терміну. Строкові депозити менш ліквідні, ніж ощадні вклади до запитання, але приносять більш високий відсоток доходу.

Також можливі різні конструкції вкладу: депозит з можливістю поповнення, часткового вилучення. Звичайна закономірність: чим більше термін вкладу, тим вище його прибутковість. При розміщенні великих сум рекомендується розбивати їх на кілька депозитів – у разі необхідності можна буде вилучити лише частину коштів, зберігши прибутковість по іншим, однак при цьому банк може запропонувати менший дохід.

Перевагами депозиту є:

надійність збереження коштів;

зручність;

мінімізація ризиків вкладення.

Але великим недоліком являється вплив інфляції на кошти, що знаходяться на депозитному вкладі.

Не всі банки займаються депозитними вкладами для юридичних осіб. Але, як правило, відсоткова ставка для юридичних осіб більша, ніж для фізичних.

Вклади коштів юридичних осіб на депозитний рахунок оформлюються комерційним банком шляхом відкриття термінового депозитного рахунку з укладенням договору банківського вкладу або видачі депозитного вкладу.

По договору банківського депозиту (вкладу) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника або кошти, що надійшли на рахунок вкладника з іншого боку, зобов’язується сплатити вкладнику суму депозиту (вкладу) та нараховані відсотки на умовах і в порядку, передбаченому договором.

Проведення короткострокового фінансового інвестування повинно базуватися на наступних принципах [41]:

1) принцип обґрунтованості, який передбачає прийняття рішень щодо доцільності та напрямів короткострокового фінансового інвестування на основі проведення моніторингу ринку цінних паперів та варіантів вкладення коштів на депозитні рахунки;

2) принцип диверсифікації вкладень – вкладення тимчасово - вільних коштів у різні види паперів з метою мінімізації інвестиційних ризиків;

3) принцип професійного підходу, який передбачає наявність в штаті спеціаліста відповідного профілю або використання послуг посередників. Незважаючи на певні додаткові витрати тільки такий підхід дозволить не втратити, а примножити кошти підприємств в процесі фінансування.

Якщо підприємство вкладе зайві кошти на депозитний рахунок на один рік, то воно буде одержувати дохід тільки з суми початкових інвестицій. Вкладений капітал та нарощені проценти воно отримає в кінці року.

Майбутню вартість грошових коштів можна розрахувати за такою формулою [41]:

FV = PV*(1+r*n), (3.1)

де FV – майбутня вартість грошових коштів;

PV – початкова сума грошових коштів, вкладених у банк;

r – ставка відсотку;

n – кількість періодів.

Величину процентів, отриманих інвестором можна розрахувати за формулою [41]:

І = FV – PV (3.2)

Визначимо суму коштів, яка може бути інвестована ТОВ «Хартеп» на банківський депозит виходячи з наступного.

На кінець 2008 року ТОВ «Хартеп» має нерозподілений прибуток у розмірі 442,26 тис. грн., та велику дебіторську заборгованість – 735,84 тис. грн. Пропонується зменшити дебіторську заборгованість на 30% – ті замовники, які погодилися на миттєву оплату.

Пропонується частину нерозподіленого прибутку (60%), та частину дебіторської заборгованості вкласти на банківський депозитний рахунок – 824,67 тис. грн.

Розглянемо декілька варіантів вкладення грошових коштів підприємства на банківський депозитний рахунок (табл. 3.1) [54].

Інвестування коштів у всі банки відбувається на таких умовах:

1) виплата процентів відбувається у кінці року;

2) капіталізації процентів немає;

3) можливості поповнення вкладу немає;

4) можливості дострокового зняття частини вкладу без штрафних санкцій немає.

Таблиця 3.1

Варіанти вкладення грошових коштів на банківський депозитний рахунок

З табл. 3.1 видно, що процентна ставка коливається від 16% на рік у «Діамант банк» і до 27,5% в «Укргазбанку». Середня процентна ставка по представленим банкам складає 20,89%.

Майбутня вартість грошових коштів, в залежності від вибраного банку може скласти 14019,39 тис. грн. (при процентній ставці 16%) або 23503,10 тис. грн. (при процентній ставці 27,5%). В результаті інвестування коштів у один із представлених банків ТОВ «Хатреп» може отримати від 13194,72 тис. грн. до 22678,43 тис. грн.

Найменші процентні ставки по депозиту мають наступні банки: «Діамантбанк», «Дельта банк», «Єкспобанк». Ставку, яка наближена до середньої має банк «Хрещатик». Ставки банків, які перевищують середнє значення по депозиту мають: «Кредит-Днепр КФ», «Крещатик», «Укргазбанк».

Найбільш вигідним варіантом вкладення грошових коштів на один рік є «Укргазбанк». Підприємство по закінченні року може отримати в «Укргазбанку» 22678,43 тис. грн. При виборі банку необхідно враховувати не тільки процентні ставки, а і репутацію та термін існування банку, його надійність.

Розрахуємо, яку суму грошових коштів отримає підприємство, якщо нарахування відсотків буде відбуватися щомісячно за формулою [41]:

FV = PV*(1+r/n)^n*m, (3.3)

де FV – майбутня вартість грошових коштів;

PV – початкова сума грошових коштів, вкладених у банк;

r – ставка відсотку;

n – кількість періодів,

m – кількість нарахувань за рік.

Вкладення коштів у всі банки на депозитний рахунок відбувається на таких умовах:

1) виплата процентів відбувається щомісячно;

2) капіталізації процентів немає;

3) можливості поповнення вкладу немає;

4) можливості дострокового зняття частини вкладу без штрафних санкцій немає.

Варіанти вкладення грошових коштів підприємства на депозитний рахунок при нарахуванні відсотків щомісячно представлені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Варіанти вкладення грошових коштів на банківський депозитний рахунок

З розрахунків, представлених у табл. 3.2 видно, що ТОВ «Хартеп» протягом року може отримати найбільшу суму коштів від «Укргазбанку», яка складе 273,65 тис. грн.

Процентна ставка не відображає реальної ефективності вкладення грошових коштів, тому вона не може бути використана для співставлення. Порівняти ефективність вкладень можна за допомогою ефективної ставки, яка визначає відносний дохід, який одержує власник капіталу, у даному випадку – підприємство, за рік у цілому.

Ефективна ставка розраховується за такими формулами [41]:

1) з нарахуванням процентів один раз на рік:

r_э =[(1+r*n) -1]*100%; (3.4)

2) при нарахуванні процентів щомісячно:

r_э =[(1+r/n)^n*m -1]*100%. (3.5)

Значення ефективної ставки для всіх банків представлено у табл. 3.3.

На основі розрахункових даних, представлених в табл. 3.3 можна зробити висновок, що найбільш ефективним є вкладення коштів в «Укргазбанк». Ефективна ставка у цього банку найбільша у обох випадках: і при сплаті процентів у кінці року – 27,5%, і щомісячно – 33,18%.

Таблиця 3.3

Значення ефективної ставки при вкладенні грошових коштів підприємства на банківський депозитний рахунок

На другому місці знаходиться «Кредит-Днепр КФ». При вкладенні коштів у цей банк початкова сума збільшиться на 22% при їх нарахуванні у кінці року і на 24,36% при щомісячній сплаті процентів.

Для ефективного використання грошових коштів вони не повинні просто знаходитися на рахунку підприємства, а їх необхідно постійно інвестувати або вкладати у банк. Підприємство повинно постійно проводити аналіз ринку та шукати найбільш прибуткові варіанти вкладання коштів.

3.3 Методичний підхід до оцінки ефективності інвестування коштів

Значення економічного аналізу для планування та здійснення інвестіціонной діяльності важко переоцінити. При цьому особливу важливість має попередній аналіз, який проводиться на стадії розробки інвестиційних проектів і сприяє прийняттю розумних і обгрунтованих управлінських рішень.

Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних або взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного або декількох проектів, спираючись на якісь критерії. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що якийсь один проект буде краще інших за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.

Головним напрямком попереднього аналізу є визначення показників можливої економічної ефективності інвестицій, тобто віддачі від капітальних вкладень, які передбачені за проектом. Як правило, у розрахунках приймається до уваги тимчасові аспект вартості грошей.

ТОВ «Хартеп» має багаторічний досвід роботи та являється багато профільним підприємством. Співпрацює з підприємствами України, Росії, Казахстану. Для підтримання свого авторитету та підвищення прибутку необхідно інвестувати кошти у власний розвиток – у виробничу діяльність.

Пропонується наступний проект – введення у виробництво оперативно-інформаційного комплексу автоматизованої системи диспетчерського управління.

Проект представляє собою комплекс взаємопов’язаних робіт, здійснення яких забезпечує досягнення поставлених цілей проекту в рамках складеного розкладу та виділеного бюджету, а також виконання інших умов.

Введення у виробництво оперативно-інформаційного комплексу автоматизованої системи диспетчерського управління дозволить проводити більш точне тестування та обробку програмного забезпечення, що розробляється спеціалістами на підприємстві. Технічні характеристики комплектуючих комплексу знаходяться на високому рівні, що говорить про його якість. Окрім того, встановлення такого комплексу у замовників забезпечить безконтактне обслуговування. Тобто, тестування, розробка програмного забезпечення, налагодження можна буде здійснювати на ТОВ «Хартеп», не виїжджаючи до замовника, що значно скоротить витрати на відрядження.

Планується, що споживачами стануть 85% вже існуючих замовників, таких як «Укрзалізниця», ГІВЦ НЕК «Укренерго» та всі її підрозділи (АК «Харківобленерго», АТ «Кировоградобленерго» та інші), Київський та Харківський метрополітен, Павлоградський хімічний завод та інші. Також очікується залучення нових.

Загальна вартість одного оперативно-інформаційного комплексу автоматизованої системи диспетчерського управління з урахуванням комплектуючих приведені у табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Комплектуючі оперативно-інформаційного комплексу автоматизованої системи диспетчерського управління