Речення

Серед різних типів синтаксичних одиниць перевага надається простим неускпадненнм реченням, в яких зберігається прямий порядок с/ае: підмет стоїть перед присмаком, означення - перед означуваним словом, а додаток -після опорного слова

Порядок слів в українській мові вважається вільним, тобто не існує певного міс ця у реченні за тим чи іншим його членом Вільний порядок слів значить, що кожне речення може мати різні варіанти, наприклад: юхто із очшвидціб дорожньо-транспортної пригоди не seepnye увагу на жінку похилого віку; на жінку похилого віку ніхто із оче&идщь дорожньо-транспортнсі пригоди не ззернуз уьагу.

Таким чином, в українській мові існує прямий і непрямий порядок слів (інверсія) Однак, саме прямий порядок слів домінує у мові документів, бо він вважається нейтральним і тому відповідає вимогам офіційно-ділового стилю Від порядку слів у реченні залежить змістова чіткість, стилістична тональність фрази, томувін виступає однією з головних ознак функціональних стилів сучасної української літературної мови

Наприклад: Користуючись відповідними законами, Верховна Рада прийняла рішення про проведення позачергової сесії.

Особливості вживання однорідних членів

Явища, названі однорідними членами, мають бути одного плану, тобто однаково належати до якоїсь реальної чи уявної групи явищ.

Наприклад, неправильно побудоване речення «На свято Івана Купала на Трухановому острові зібралися і молоді, і старі, і гості». Тут потрібно виділити дві групи однорідних:...зібралися молоді і старі, кияни і гості.

Так само не можна об'єднувати як однорідні поняття «кияни й робітники» (серед киян є й робітники), «діти й шко-дярі» (школярі теж діти). Але можна в один ряд ставити інженери й робітники або кияни й гості Києва, студенти й школярі або дорослі й діти.

Однорідні члени повинні граматично однаково залежати від головного слова, бути граматично правильно оформлені.

Наприклад, не можна сказати «Мені подобаються пригодницькі кінофільми і слухати сучасну музику». Треба: або...подобаються пригодницькі кінофільми й сучасна музика, або...подобається дивитися пригодницькі кінофільми й слухати сучасну музику.

Не можна сказати й так: «Мій знайомий розуміє й захоплюється мистецтвом», бо кожен із вжитих тут однорідних присудків вимагає після себе іншого відмінка. Це речення слід побудувати так: Мій знайомий розуміє мистецтво й захоплюється ним. Так само не можна поєднувати члени речення й підрядні речення як однорідні. З цього погляду речення «Треба враховувати умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною» побудоване неправильно. Можна сказати: або...враховувати умови праці і забезпеченість виробництва сировиною, або...враховувати, які умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною.

Щоправда, іноді трапляється не зовсім звичне поєднання однорідних членів і підрядного речення: Пан матиме і пахолків, і майстрів, і хліборобів, і кого він забажає.Очевидно, доцільніше було б сказати:.../ всіх, кого він забажає.

Однорідні члени повинні пов'язуватися з тим самим значенням головного для них чи залежного від них слова. На­приклад, не має змісту речення «Хвилюється море і мати за своїх дітей». Слово хвилюється тут вжито у двох цілком різних значеннях: стосовно моря воно означає «покриватися хвилями», а стосовно матері — «тривожитися». Можна лише сказати: Хвилюється море, і тривожиться мати за своїх дітей. На такій несумісності понять побудовано, наприклад, відоме гумористичне речення «Ішов дош і два студенти: один — в університет, другий — у черевиках».

Парні сполучники не тільки... а й, як... так і і под. треба ставити тільки перед однорідними членами, не захоплюючи ними інших, неоднорідних членів. Наприклад, не можна розташовувати так частини парного сполучника: «Взимку я це тільки катаюся на лижах, а й на ковзанах». Треба: Взимку я катаюся не тільки на лижах, а й на ковзанах. Так само неправильно: «Ми відвідали не тільки історичний музей, а й встигли побувати в картинній галереї». Треба: Ми не тільки відвідали історичний музей, а й встигли побувати в картинній галереї Якщо вживається парний чи повторюваний сполучник, то прийменник слід ставити перед кожним однорідним членом: поздоровлення як від рідних, так і від друзів, а не «поздоровлення як від рідних, так і друзів»; так само: поздоровлення і від рідних, і від друзів, а не «поздоровлення і від рідних, і друзів».

Якщо в реченні при однорідних підметах є узагальнювальт не слово, то присудок треба узгоджувати з узагальнювальним словом, а не з однорідними підметами: Усе: і поля, і луки, і ліси — зазеленіло, а не «зазеленіли».

Під час вживання однорідних членів не повинно виникати непорозумінь. Наприклад, по-різному можна витлумачити таке побажання: «Бажаю тобі видужання від хвороби і доброго здоров'я». Двозначний і такий вислів: «На півдні вже достигають солодкі апельсини й лимони». Тут треба переставити місцями однорідні члени:..лимони й солодкі апельсини, аби не вийшло, що лимони теж солодкі.

Інфінітив (початкова форма дієслова; неозначена форма)- це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати).

Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли ("Мовчати!"- несподівано навіть для себе самої сказала Марія).

Інфінітів закінчується на -ти або -ть (Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко).

Дієслова у формі інфінітіва бувають недоконаного і доконаного виду (йти- дійти, стучати- стукнути).

У двоскладовому реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення:

підмета (Зробити це буде доброю справою);

означення (Навіть камні інколи можуть кричати);

частини складеного присудка (Прибули і стали виходити на берег);

обставини ("Як би не попастися"- раптом подумалося Сергію);

додатка (Пора вже збиратися).

У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення.