Допоміжна. вибіркової навчальної дисципліни

Форма № Н-3.03

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛОГІКА

ПРОГРАМА

вибіркової навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

усіх галузей знань, напрямів підготовки

і спеціальностей

очної і заочної форм навчання

Донецьк

Рік

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО:

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК І ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ:

доцент кафедри «Філософія», к.філос.н. Пашков В. І.

Обговорено та рекомендовано до видання кафедрою філософії ДонНТУ

«____» «_____________» 20___ року, протокол № ___

Лист погодження

ПОГОДЖЕНО

Голова методичної комісії…………… (Напрям підготовки __________________

_________________________________ спеціальність _______________________

_________________________________

«_____» «______________» 20___ р. № ___

ПОГОДЖЕНО

Голова методичної комісії…………… (Напрям підготовки __________________

_________________________________ спеціальність _______________________

_________________________________

«_____» «______________» 20___ р. № ___

ПОГОДЖЕНО

Голова методичної комісії…………… (Напрям підготовки __________________

_________________________________ спеціальність _______________________

_________________________________

«_____» «______________» 20___ р. № ___

ПОГОДЖЕНО

Голова методичної комісії…………… (Напрям підготовки __________________

_________________________________ спеціальність _______________________

_________________________________

«_____» «______________» 20___ р. № ___

ПОГОДЖЕНО

Голова методичної комісії…………… (Напрям підготовки __________________

_________________________________ спеціальність _______________________

_________________________________

«_____» «______________» 20___ р. № ___

ПОГОДЖЕНО

Голова методичної комісії…………… (Напрям підготовки __________________

_________________________________ спеціальність _______________________

_________________________________

«_____» «______________» 20___ р. № ___

ПОГОДЖЕНО

Голова методичної комісії…………… (Напрям підготовки __________________

_________________________________ спеціальність _______________________

_________________________________

«_____» «______________» 20___ р. № ___

ВСТУП

Програма вивчення вибіркової навчальної дисципліни «Логіка» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра.

Значення навчальної дисципліни:

Логіка як наука широко застосовується в багатьох галузях науки і практики. Підвищення рівня її розвитку постійно давалося в знаки у всіх сферах наукового пізнання, а в кінцевому підсумку – і в практиці. Сьогодні неможливо уявити розробку нової техніки і технології поза розвитком логіки.

Знання логіки як науки підвищує інтелектуальний рівень людини, сприяє формуванню логічно правильного мислення, основними рисами якого є точність і послідовність, несуперечливість і доказовість. Освоєння знань логіки дає можливість, з одного боку, не тільки свідомо будувати правильні міркування, відрізняти їх від неправильних, не просто уникати логічних помилок у своїх міркуваннях, завчасно розпізнавати і переконливо спростовувати їх у своїх опонентів, але й, з іншого боку, вміло й ефективно обґрунтовувати істинність думок, досягати істинного знання і прилучатися до новітніх результатів як власне у сфері логічних досліджень, так і в інших галузях людської діяльності.

Основні методичні настанови вивчення курсу:

– охоплення основних тем курсу, обов’язкових для аудиторних занять;

– пріоритет у виділенні тем в обсязі, що відповідає формуванню культури мислення майбутніх фахівців;

– вивчення тем у відповідності з логікою руху думки: від абстрактного – пізнання сутності логічних форм, до конкретного – практиці логічних дій над ними;

– зосередженість на формуванні як формальної правильності думки і міркування, тобто дотриманні правил і законів логіки, так і на їх істинності, тобто відповідності конкретному змісту дійсності;

– послідовність, змістовність і приступність формулювання основних положень, необхідних для розкриття тем курсу;

– орієнтація на проблемний характер деяких теоретичних положень, які спонукатимуть до активно-творчого їх засвоєння;

– конкретизація теоретичних положень прикладами не тільки щодо специфічної галузі діяльності та відповідної їй термінології, але й стосовно інших сфер, а також реалій повсякденного життя;

– наявність джерелознавчої бази, яка забезпечуватиме виконання основних настанов щодо вивчення курсу логіки.

Предмет курсу – це складна система, яка об'єднує загальні умови, що забезпечують істинність мислення, які необхідно дотримуватися незалежно від змісту думок.

Предмет логіки складають: форми абстрактного (теоретичного, раціонального) мислення: поняття, судження, умовиводи; загальні закони мислення: тотожності, протиріччя, виключеного третього і достатньої підстави; загальні методи науки, теоретичного мислення в цілому: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення та ін.; структурні закони і правила окремих форм думки: закон зворотного відношення обсягу і змісту поняття, правила засновків і термінів, спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму і т.д.; мова логіки як система спеціалізованих символів для позначення форм думки і їх зв'язків; терміни і визначення, що обґрунтовуються в логіці; логічні помилки, можливі в процесі мислення.

Міждисциплінарні зв’язки логіки як науки з іншими наукамиполягають у тому, що логіка інтегрована у внутрішню структуру будь-якої науки. Логіка її фундамент. В інформаційному суспільстві наука є продуктом не стільки техніки, скільки людського мислення, інтелекту. А його ідеалом є логічне мислення.

1. Мета і завдання навчальної дисципліни:

1.1. Мета навчальної дисципліни – формування культури мислення студента, який би на підставі знання законів і форм теоретичного мислення усвідомлено ставився до процесу міркування, тобто був здатний доводити його істинність, спростовувати хибні, правильно проводити аналогії, висувати гіпотези, виявляти помилки та знаходити способи їх усунення.

1.2. Завдання навчальної дисципліни:

– визначити і розкрити об’єктно-предметну область логіки, у рамках якої розглянути її мову і методи, проаналізувати раціональні форми мислення (поняття, судження, умовивід) у їх одноманітній послідовності, основні та неосновні закони, а також доведення і спростування як особливі логічні процедури;

– охарактеризувати специфіку логічних знань, що виявляється в символьному позначенні форм думки, їх структурних елементів і зв’язків між ними, в певних видах теоретичних форм мислення і відношень між ними, операцій над ними;

– прищепити студентам уміння щодо оволодіння системою логічних знань та навчити їх точно, послідовно і науково-обґрунтовано викладати ці знання;

– сформувати розуміння логіки не тільки як фундаменту будь-якої науки, але й як загальної основи мови людей, яка усуває перешкоди для комунікації, що породжені вузькістю спеціалізації;

– підвести студентів до розуміння необхідності засвоєння знання логіки як умови розвитку їх власного інтелекту, використання якого є найважливішим інструментом професійної та суспільної діяльності.

1.3. Вимоги до рівня засвоєння змісту навчальної дисципліни, у результаті дотримання яких студент повинен:

Знати: ідеї та вчення, що мали місце на основних етапах розвитку логіки як науки, форми теоретичного мислення (поняття, судження, умовивід), мову логіки як систему спеціальних символів для позначення форм думки та їх зв’язків, багатоманітність виявів цих форм, методи їх утворення та логічні дії над ними, основні закони мислення, структурні закони та правила окремих форм думки, терміни та визначення, що обґрунтовуються в логіці, спосіб міркування, який складається із доведення і спростування.

Вміти: змістовно, точно і послідовно, науково і толерантно обґрунтовувати особисту думку щодо вирішення питань, що стосуються професійної і суспільної діяльності, вміти виявляти логічні помилки, що можливі в процесі мислення та знаходити адекватні способи їх подолання, не вагатися у разі необхідності доведення чи спростування положення стосовно як власної позиції, так і опонента.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 54 годин / 1,5 кредити ECTS.

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни:

Тема 1. ПРЕДМЕТ І ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ (Лекція перша)

Історичний розвиток логіки як науки: логіка у Стародавньому світі: Індія, Греція, розвиток логічного вчення у Середньовіччі та в епоху Відродження, логіка у Новий час, розвиток логіки у 19-21 ст.ст., поява і розвиток вітчизняної логіки.

Об’єкт і предмет логіки. Сутність логічного аналізу. Поняття мислення. Властивості правильного мислення. Зміст думки і форма мислення. Міркування: правильне і неправильне. Зміст і форма міркування. Формальне і змістовне правила.

Логіка і мова. Визначення мови. Знак як елемент мови. Значення (екстенсіонал) знаку. Смисл (інтенсіонал) знаку. Види знаків. Терміни: дескриптивні і логічні. Мова символів. Предметна (об’єктна) мова і метамова. Структура природної і формалізованої мови.

Значення логіки у формуванні культури мислення.

Тема 1. ПРЕДМЕТ І ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ (Лекція друга)

Поняття логічного закону. Основні і неосновні закони.

Закон тотожності. Вимоги закону тотожності і критерії запобігання його порушення. Логічні помилки при порушенні закону тотожності: амфіболія, эквівокація, логомахія. Підміна тези.

Закон протиріччя. Межі дії закону протиріччя і смисл відношення несумісності: протилежності (контрарності) і протиріччя (контрадикторності). Основні види протиріччя: логічне, діалектичне, протиріччя-парадокс.

Закон виключеного третього. Вимоги і обмеження дії закону.

Закон достатньої підстави. Вимоги і межі дії закону. Види помилок при порушення закону достатньої підстави.

Рівносильності.

Тема 2. ПОНЯТТЯ (Лекція перша)

Визначення і формування поняття. Ознаки: одиничні і загальні, суттєві і несуттєві. Мовні форми вираження понять. Логічні прийоми формування понять. Структура поняття: зміст поняття і обсяг поняття. Структурний закон поняття.

Види понять: за змістом (якістю): позитивні і негативні, конкретні і абстрактні, співвідносні і безвідносні, збиральні і незбиральні (розділові); за обсягом (кількістю): прості, складні і дескриптивні; одиничні, загальні і порожні; реєструвальні і нереєструвальні.

Відношення між поняттями: порівнювані і непорівнювані. Порівнювані поняття за обсягом: сумісні: тотожності (рівнозначності), перехрещення (перетину), підпорядкування (субординації) тотожності (рівнозначності), перехрещення (перетину), підпорядкування (субординації) і несумісні: протиріччя (контрадикторності), протилежності (контрарності), супідрядності (координативності).

Тема 2. ПОНЯТТЯ (Лекція друга)

Логічні дії над поняттями: за змістом: заперечення і визначення (дефініція: реальна (явна: генетична і родовидова) і номінальна: контекстуальна, остенсивна (вказівки), аксіоматичне порівняння (аналогія), опис, характеристика, перерахування, контрарна (визначення через протилежність)) та правила визначень понять: співмірності, нециклічності, ясності, незаперечувальності; за обсягом: додавання понять, множення понять, віднімання понять, ділення понять. Види ділення понять: за видозмінено-утворюючою ознакою, дихотомія, класифікація. Правила ділення понять: співмірності, тотожності підстави, об'єктивності підстави, взаємовиключення членівділення, безперервності; за змістом і обсягом: узагальнення, обмеження. Помилки узагальнення і обмеження.

Тема 3. СУДЖЕННЯ (Лекція перша)

Визначення судження. Судження і речення. Логічне значення. Пропозиційна та іменна функції. Структура судження: суб’єкт, предикат, зв’язка, квантор.

Просте судження. Види простих суджень: за якістю: атрибутивне (властивості), екзистенціальне (існування), релятивне (відношення), стверджувальне і заперечу вальне; за кількістю: загальне, часткове, одиничне; за якістю і кількістю: загальностверджувальні, частковостверджувальні, загальнозаперечувальні, частковозаперечувальні та розподіленість термінів у цих судженнях. Одиничностверджувальне і одиничнозаперечувальне судження. Виділяльні і виключальні судження.

Відношення між видами простих суджень: порівнювані і непорівнювані. Порівнювані прості судження: сумісними і несумісними. Відношення сумісності: тотожності, підпорядкування (субординації) і підпротилежності, або часткової сумісності (субконтрарності). Відношення несумісності: протилежності (контрарності) і протиріччя (контрадикторності). Логічний квадрат: відношення протилежності (контрарності) – (відношення несумісності), відношення підпротилежності, або часткової сумісності (субконтрарності) – (відношення сумісності), підпорядкування (субординації) – (відношення сумісності), відношення протиріччя (контрадикторності) – (відношення несумісності). Істиннісні характеристики суджень логічного квадрату.

Тема 3. СУДЖЕННЯ (Лекція друга)

Складне судження. Види складних суджень: безумовні (з’єднувальне (кон'юнктивне); роз’єднувальне (диз'юнктивне): з’єднувально-роз’єднувальне і виключальне-роз’єднувальне; роз’єднальне, множинне) і умовні (імплікативне; за характером відношення між змістом наслідку і змістом підстави: виділяльне і невиділяльне; еквівалентне). Стверджувальні і заперечувальні складні судження та невизначеність складних суджень. Логічна форма складного судження. Кон’юнктивне (з’єднувальне) судження та структурний закон кон'юнкції. Диз'юнктивні (роз'єднувальні) судження: нестрога диз’юнкція та структурний закон слабкої диз'юнкції, строга диз’юнкція та структурний закон сильної диз'юнкції. Імплікативне (умовне) судження та структурний закон імплікації. Судження еквіваленції (тотожності) та структурний закон еквіваленції. Заперечення. Таблиці істинності складних суджень. Комбіновані складні судження.

Відношення між видами складних суджень: порівнювані і непорівнювані. Порівнювані судження: сумісні і несумісні. Види відношень між сумісними судженнями: еквівалентності (тотожності), часткової сумісності (субконтрарності), підпорядкування (субортинативності) та їх істиннісні характеристики. Види відношень між несумісними судженнями: протиріччя (контрадикторності) і протилежності (контрарності) та їх істиннісні характеристики.

Модальність. Модальні судження: аподиктичні (необхідності), проблематичні (можливості), асерторичні (дійсності) тощо. Модальні прості і складні судження. Відношення між модальними судженнями (логічний шестикутник:): підпорядкування, підпротилежності (субконтрарності), протилежності (контрарності), протиріччя (контрадикторності).

Логічні дії над судженнями: заперечення, перетворення, обернення і протиставлення (предикату і суб'єкту).

Тема 4. УМОВИВІД (Лекція перша)

Визначення і сутність умовиводу. Структура умовиводу: засновок і висновок. Прості, скорочені і складні умовиводи.

Види умовиводів: за характером процесу виведення: дедуктивні, індуктивні, традуктивні; за засобами строгості висновку: необхідні (демонстраційні) і правдоподібні (недемонстраційні); за кількістю засновків: безпосередні і опосередковані.

Дедуктивний умовивід. Силогізм і його аксіома. Простий категоричний силогізм: визначення і склад: більший термін (більший засновок) і менший термін (менший засновок) – крайні терміни та середній термін. Загальні правила простого категоричного силогізму: правили термінів і правила засновків. Похідні правила простого категоричного силогізму.

Види простого категоричного силогізму: фігури і модуси. Перша, друга, третя, четверта фігури простого категоричного силогізму, їх схеми, особливі правила і найбільш поширені помилки. Правильні модуси простого категоричного силогізму.

Тема 4. УМОВИВІД (Лекція друга)

Складний силогізм. Складноскорочений силогізм. Скорочений силогізм (ентимема): три види: з пропущеним більшим засновком, з пропущеним меншим засновком, з пропущеним висновком.

Полісилогізм: просилогізм і епісилогізм. Види полісилогізму прогресивний (поступальний), регресивний (зворотний), прогресивно-регресивний.

Складноскорочений полісилогізм: сорит (гокленієвський (прогресивний) і арістотелівський (регресивний)) і епіхейрема. Спеціальні правила полісилогізмів і соритів.

Умовні силогізми: чисто умовні, умовно-категоричні (правильні модуси: стверджувальний і заперечувальний; два інші: перший і другий) та умовно-розді­лові (лематичні: дилема (конструктивні (прості і складні) і деструктивні (прості і складні)), трилема… полілема.

Розділовий умовивід (силогізм): чисто розділові, розділово-категоричні (правильні модуси: стверджувально-заперечувальний (modus ponendo tollens) і заперечувально-стверджувальний (modus tollendo ponens)), розділово-умовні.

Індуктивні умовиводи. Індукція: повна і неповна (популярна (перелічувальна), селективна індукція (індукція через аналіз і відбір фактів), наукова індукція. Методи наукової індукції: єдиної подібності, єдиної відмінності, об'єднаний метод подібності і відмінності, супутніх змін, залишків.

Традуктивні умовиводи: аналогії за кількістю (аналогія предметів (традукція з одиничних суджень), аналогія підмножин (традукція з часткових думок), аналогія класів (традукція із загальних суджень) і аналогії за якістю (аналогія властивостей і аналогія відношень). Традуктивні умовиводи відношень: аналогії простого відношення, аналогії ступенів відношення, аналогії умовної залежності. Традуктивні умовиводи за характером вивідного знання: строга аналогія, нестрога аналогія, помилкова аналогія (софізм і паралогізм).

Рекомендована література

Базова

1. Гетманова А. Д. Логика: учебник, словарь, практикум. – 2-е изд. / А. Д. Гетманова. – М.: Академический Проект, 2009. – 712 с.

2. Иванов Е. А. Логика: учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. / Е. А. Иванов. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 416 с.

3. Карамишева Н. В. Логіка (теоретична і прикладна): навч. посібник / Н. В. Карамишева. – К.: Знання, 2011. – 455 с.

4. Конверський А. Є. Логіка (традиційна та сучасна): підручник / А. Є. Конверський. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.

5. Логика: учеб.-методич. пособие / Автор-составитель В. И. Пашков. – Донецк: ДонНТУ, 2012. – 120 с.

6. Маслов Н. А. Логика: учебник. – 2-е изд. / Н. А. Маслов. – Ростов н/Д.: Феникс, 2008. – 413 с.

7. Повторєва С. М. Логіка: навч. посібник / С. М. Повторєва. – Л.: Магнолія-2006, 2010. – 188 с.

Допоміжна

1. Арутюнов В. Х., Мішин В. М., Кирик Д. П. Логіка: навч. посібник для економістів. – 2-ге вид., перероб. і доп. / В. Х. Арутюнов, В. М. Мішин, Д. П. Кирик. – К.: КНЕУ, 2000. – 144 с.

2. Гладунський В. Н. Логіка для студентів економічних спеціальностей: навч. посібник / В. Н. Гладунський. – Л.: Афіша, 2002. – 359 с.

3. Грядовой Д. И. Логика: Структурированный учебник: учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / Д. И. Грядовой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 271 с.

4. Ерышев А. А., Лукашевич Н. П., Сластенко Е. Ф. Логика: учеб. пособие. – 4-е изд., перераб. и доп. / А. А. Ерышев, Н. П. Лукашевич, Е. Ф. Сластенко; под ред. Н. П. Лукашевича. – К.: МАУП, 2003. – 216 с.

5. Ивин А. А. Практическая логика: учеб. пособие / А. А. Ивин. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 288 с.

6. Ивлев Ю. В. Логика: учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. / Ю. В. Ивлев. – М.: Проспект, 2010. – 304 с.

7. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. – 2-е изд., испр. и перераб. / Н. И. Кондаков. – М.: Наука, 1975. – 720 с.

8. Краткий словарь по логике / Д. П. Горский, А. А. Ивин, А. Л. Никифоров; под ред. Д. П. Горского. – М.: Просвещение,1991. – 207 с.

9. Логіка: підручник / В. Д. Титов, С. Д. Цалін, О. П. Невельська-Гордєєва та ін.; за заг. ред. В. Д. Титова. – Харків: Право, 2005. – 208 с.

10. Малахов В. П. Формальная логика: учебник / В. П. Малахов. – М.: Академический Проект, 2001. – 384 с.

11. Огородников В. П. Логика: Законы и принципы правильного мышления / В. П. Огородников. – СПб.: Питер, 2004.– 176 с.

12. Плавич В. П. Основы логики с задачами и упражнениями: учеб. пособие / В. П. Плавич. – Х.: Бурун Книга, 2010. 208 с.

13. Повторєва С. М. Словник з логіки / С. М. Повторєва. – Л.: Магнолія-2006, 2009. – 196 с.

14. Рузавин Г. И. Логика: Практический курс: учебник / Г. И. Рузавин. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 256 с.

15. Ряшко В. І. Логіка: навч. посібник / В. І. Ряшко. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 328 с.

16. Светлов В. А. Практическая логика: учеб. пособие. – 3-е изд., доп. и испр. / В. А. Светлов.– СПб.: Изд-во «Росток», 2003. – 688 с.

17. Тофтул М. Г. Логіка: посібник / М. Г. Тофтул. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. 368 с.

18. Хоменко І. В. Логіка: теорія та практика: підручник / І. В. Хоменко. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 400 с.

19. Яшин Б. Л. Логика: учебник / Б. Л. Яшин. – М.: Элит, 2004. – 416 с.