Глобальна продовольча проблема

Стародавня мудрість каже: "Людина їсть щоб жити, а не живе, щоб їсти". Кількість їжі, потрібна для нормального життя і діяльності, залежить від статі, віку, маси, зросту, від характеру і умов праці, побуту, від кліматичних особливостей території. Учені вважають, що методична норма калорійності добового раціону їжі повинна становити не менш як 2300-2600 ккал і 70-100 г білка. Але за нашого часу, як свідчать дані ООН, лише 1/3 людства забезпечена харчуванням, яке має достатню калорійність і раціональну структуру.

Протягом останніх десятиліть ХХ ст. перед народами світу постало багато гострих і складних проблем, які дістали назву глобальних. Серед них слід відзначити продовольчу проблему.

На шляху глобальної продовольчої проблеми є багато перешкод. Продовольча криза у багатьох малорозвинених країнах проявляється у неспроможності сільського господарства забезпечити стабільний приріст продуктів харчування. Він повинен, принаймні відповідати темпам приросту населення цих країн. Продовольча криза поглиблюється соціальними, економічними інколи і політичними чинниками та зумовлена низьким рівнем землекористування. Половина тих, хто займається у цих країнах сільським господарством, обробляють земельні ділянки і досі сохою та мотикою.

Найбільш складна продовольча ситуація склалась в країнах, що розвиваються, на які припадає лише 1/3 світового збору зернових, 15-20 % виробництва м‘яса, молока, яєць. Середня калорійність харчового раціону в цих країнах –– 2400 ккал і 60 г білка за добу. У більшості з них харчування недостатнє і за калорійністтю і за кількісттю білків, що негативно позначається на здоров‘ї, працездатності і навіть на розумовому розвитку людей. Ще в середині минулого століття бразильский учений Жозуе де Кастро написав книжку "Географія голоду". Відтоді голод у світі набрав ще більших масштабів. За нашого часу "географію голоду" насамперед визначають найвідсталіші країни Африки. Південної і Південно-Східної Азії, де значна частина населення живе буквально на грані голодної смерті.

Кількість голодуючих людей у світі, за даними ООН, зросла з 460 млн. у 1970 р. до 550 млн. у 1990 р. і, можливо, досягне 600– 650 млн. у 2000 р. Це означатиме, що голодуватиме кожен десятий житель планети. У розвинутих країнах добове споживання їжі складає у середньому 33000 кКал., а в країнах що розвиваються – не більше 2200 кКал., при мінімальній нормі, визначеній органами ООН у 2400 кКал. Це тоді, коли при наявних технологіях обробітку землі, за прогнозами можна було б прогодувати при вірному підході населення, яке в кілька разів перевищувало б сучасне.

Щоб розв‘язати глобальну продовольчу проблему, людство має повніше використовувати ресурси рослинництва, тваринництва і рибальства. При цьому воно може йти двома шляхами.

Екстенсивний шлях –– ще дальше розширення орних, пасовищних і рибопромислових угідь.

Та оскільки всі родючі і зручно розташовані землі практично вже освоєні, цей шлях вимагає дуже великих затрат.

Інтенсивний шлях –– полягає насамперед у підвищенні біологічної продуктивності існуючих угідь. Вирішальне значення для нього матимуть біотехнологія, впровадження нових високоврожайних сортів і нових методів обробки грунту, розвиток механізації, хімізації, а також меліорації, історія якої налічує вже кілька тисячоліть.

Проте меліорація земель також потребує старанної підготовки і прогнозування, бо досвід багатьох країн показує, що вона може спричинити до багатьох небажаних наслідків.

Перспективне вирішення продовольчої проблеми йтиме найшвидшим шляхом підвищення урожайності, збільшення площ зрошувальних земель та удосконалення технологій обробітку земель. Технічні можливості для впровадження таких заходів є лише у найрозвиненіших країнах, а тому важливо підкреслити необхідність всебічного співробітництва, яке може закласти основи прогресу у вирішенні продовольчої проблеми на планеті.

Щоб забезпечити населення землі продовольством, потрібно в останню чверть ХХ століття збільшити обсяг сільськогосподарського виробництва у два рази, а на середину ХХІ – у п'ять разі. Розрахунки показують, що, коли б досягнутий тепер у багатьох розвинутих країнах рівень продуктивності сільського господарства поширити на всі країни світу, можна було б повністю задовольнитити потреби в продовольстві 10 млрд. чоловік і навіть більше.

Отже, інтенсивний шлях- головний у розв'язанні продовольчої проблеми людства. Уже тепер він забезпечує 9/10 усього приросту продукції землеробства.

У наш час питаннями, які є пов'язані з глобальною продовольчою проблемою займається продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО). ФАО заснована 1945 р. Її офіційна мета – поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня народів; підвищення продуктивності сільського господарства і поліпшення системи розподілу продовольства та продукції. Найвищий орган ФАО – конференція у складі представників усіх держав-членів. Керівний орган – рада у складі представників 49 держав-членів, яких обирає конференція. Адміністративний орган – Секретаріат на чолі з генеральним директором. Місце перебування секретаріату ФАО – Рим.