Розвиток освіти в Укр. у 1920-30-ті рр. Боротьба з неписемністю

У 30-ті роки держава докладала зусиль для ліквідації неписьменності, піднесення загальноосвітнього рівня населення, хоча не було досягнуто 100% результату, показники були вагомими. Вже восени 1930 р. розпочалося впровадження всеобучу. Одночасно вирішувались проблеми створення підручників, будівництва шкільних приміщень, підготовки вчительських кадрів. Відкриваються нові інститути. По чотири вузи з'явилось у Вінниці, Полтаві, Донецьку. З 1934 р. скасовано плату за навчання в усіх вузах і технікумах республіки. Близько 90 % студентів одержували державну стипендію.

Ліквідували націоналістів, насамперед учителів шкіл, викладачів національних вузів і технікумів, науковців, журналістів, працівників культосвітніх закладів. Пошуки націоналістів, "ворогів народу" стали буденним явищем, а звинувачення в антирадянській діяльності — масовими. У 1935 р. прийнли постанову з неприхованою назвою "Про засміченість класове ворожими елементами Хортицького німецького машинобудівного технікуму". У ній зазначалося, що викладацький і студентський склад технікуму був засмічений ворожими елементами, які "безкарно протягом тривалого часу проводили в технікумі фашистську пропаганду". Технікум закрили. Після ліквідації Одеського німецького педінститут 1937 на його базі створено Одеський інститут іноземних мов.

У ще гіршому становищі перебували школи Західної Укр., Буковини і Закарпаття. У Галичині польська влада вела політику обмеження мережі українських шкіл і повної їх полонізації. Населення Галичини вдалося до організації приватних шкіл і позашкільних закладів. У такому ж становищі була освіта Буковини. Усі українські школи в 1934 р. були переведені на румунську мову викладання.

У кращому становищі опинилась укр. освіта на Закарпатті, яке входило до Чехословаччини.