Моторні масла

Для карбюраторних і диз.автом. двигунів промисловість випускає нафтові дистилятні та масла залишкових фракцій висок. ступеня очищення.

Необхідні вл-ті ММ надають введенням у базові ММ пакету присадок або хімічно акт. речо­вин, які поліпшують функт. вл-сті масел. Їх частка в серед. складає 15-25 % від заг. маси масла. Прав.підбір баз. масла або присадок підвищує надійність і дов­говічність роботи двигунів, а також дає змогу знизити експлу. витрати. В'язкість ММ є одним з основних показників їх якості. Це опір відносному переміщенню вн.шарів масла внутр. тертю. Отже, чим менше в'язкість масла, тим більшу рухомість воно має, і навпаки. Зміна величини в'язкості ММ внаслідок коливання t нав. середовища характ. їх темпе.вл-сті. Зимові ММ повинні мати високий індекс в'язкості, більш низь­ку t загустіння і меншу в'язкість при низьких t, ніж літні. Протизношувальні і протизадирні вл-сті масел - це здатність масел утворювати захисну плівку на поверхні тертьових деталей з метою запобігання їх зносу. До мастил додають присадки, які містять сірку, фосфор або їх сполуки, чи обидва елементи одночасно. ММ повинні мати високі анти­короз. вл-ті, які залежать від ступеня очи­щення ММ та наявності спец. антиком. присадок. Термоокислювальна стабільність масел ха­р-зує здатність зберігати поч.. вл-ті в період збережен­ня, а також під час роботи двигуна авто-ля. Ступінь стабільності масел визна­чає термін його експлуатації в двигуні авто-ля. Базові ММ різняться між собою в'язкістю, хім.. складом і деякими ін. вл-ми. Сировиною для базових масел мо­жуть бути мінер. і синтет. масла. Хім.. склад мін.масел визначається вл-ми вихід. сировини - нафти, а син­т. масел - мономерів і методом його синтезу. Клас-ують ММ за різними ознаками, проте авто­і компанії висувають цілу низку вимог щодо відповідності хім.. складу масел умовам експлуатації і режиму роботи дви­гунів. Це так звані специфікації, назви яких залежно від встановле­ного класифікаційного критерію, збігаються з назвою організації, що їх розробила. Осн. класифік. ознакою ММ є в'язкість. Най пошир. системою індексації і клас-ції ММ є SАЕ, яка базується на таких вл-ях масел, як в'язкість, здатність до плину, адгезії. Згідно з SАЕ J 300 ММ под. на 11 класів в'яз­кості: 6 зимових і 8 літніх. Для міжсе­з. ММ прийняте подвійне позначення.

Клас-ія ММ за в'язкістю згідно з ГОСТ і SАЕ передба­чає різні критерії їх розподілу, тому вл-ті продуктів можна лише наближено порівнювати за єдиною ознакою – кінемат. в'язкістю при 100°С. Існують також інші специфікації (стандарти), наприклад за АРІ, АИИ, АСЕА, ІLSАС, МІL, кожна з яких клас-ує масла за вста­новл. критерієм. Маркування масел виробник може здійснювати лише після отримання ліцензії. Масла для чотиритактових двигунів мотоциклів. клас-ть за стандар­том JASO Т903, який передбачає їх викор-ня в мотоциклетних та ін. ДВЗ, що мають загальну систему змащення двигуна, ко­робки передач і зчеплення. Всі масла проходять стендові випробу­вання. Стандарт передбачає дві категорії масел - МА і МВ, які по­винні відповідати встановленим вимогам. Масла для двотактових бензинових двигунів. - їх змішують з паливом перед введенням в ДВЗ.

Основою виробництва масел для двотактових ДВЗ є мінер., напівсинт. та синт. масла в'язкістю 30...50 за SАЕ, які повинні відповідати вимогам щодо екологічності. Діюча донедавна япон. класифікація не відпові­дала вимогам європ. виробників двотакт. двигунів, тому були введені нові, більш жорсткі, вимоги до якості масел (ISO-L-EGD). Водночас розробляється новий клас ISO-L-EGЕ.