Освіта, література, книгопереписувааня княжої доби

Заснуванням шкіл в Україні уславився князь Костянтин Острозький, який створив кілька шкіл на Волині, з-поміж яких найвідоміша — Острозька академія. У ній викладали філософію, богослов'я, математику, астрономію, церковнослов'янську, грецьку, латинську й польську мови; лекції читали як українські вчені, так і іноземні. Найголовнішою пам'яткою Острозької академії є видання повної слов'янської Біблії 1581 р., текст якої з невеликими змінами, унесеними в XVIII ст., і досі використовується в православних церквах. Найбільше над виданням Біблії працював ректор академії Герасим Смотрицький, видатний філолог і богослов. Серед усіх братських шкіл найбільше значення мала Київська, заснована в 1632 р. в статусі колегії. Нею опікувався митрополит Петро Могила, після смерті якого заклад було перейменовано на його честь. У Києво-Могилянському колегіумі викладання велося латиною. Студенти цього закладу мали безпосередній доступ до досягнень європейської науки й мистецтва. Саме Києво-Могилянська академія дала світові філософа й письменника Григорія Сковороду, ученого Михайла Ломоносова, композиторів Максима Березовського й Дмитра Бортнянського, архітектора Івана Григоровича-Барського, державних і військових діячів Семена Палія та Івана Мазепу. Про високий рівень освіти в Україні залишив спогад сирійський мандрівник Павло Алепський, приємно здивований чудовою рисою українців: «Усі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати... У землі козаків усі діти вміють читати, навіть сироти». Головним жанром літератури були літописи. Серед найдавніших літописів, що дійшли до нашого часу в оригіналі: Лаврентіївський (1377 р.), написаний ченцем Лаврентієм для суздальського князя. Найдавнішим літописом є «Повість временних літ» датована 1113-1114 рр. автором якої досить часто називають Нестора-літописця. Написані всі давньоруські книжки на спеціально підготовленій для цього шкірі, ща називалася «пергамент». Основними осередками переписування книжок були монастирі, а переписувачами – ченці. За переписування бралися і світські люди, навіть князі та княгині, оскільки це було благородною справою. Отже, Київська Русь залишила нам багату історико-культурну спадщину, яка вплинула на формування суспільно-пол. устрою, права, культури усіх східнослов’янських народів.