З дисципліни - Клінічна фармакологія

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

ІІІ-ІV РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Спеціальності:

7.12010001 - "Лікувальна справа"

7.12010002 - "Педіатрія"

7.12010003 - "Медико-профілактична справа"

Одеса - 2013

"Затверджую"

Проректор з науково-педагогічної

роботи ОНМедУ

Професор_________Бажора Ю.І.

“ “ 2013 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА

З ДИСЦИПЛІНИ - КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ

За спеціальністю "7.12010001 - Лікувальна справа", "7.12010002 - Педіатрія", "7.12010003 - Медико-профілактична справа"

Факультет медичний (денна форма навчання)

Кафедра загальної та клінічної фармакології

Нормативні дані:

Робочу навчальну програму склав доцент Стречень С.Б. на підставі типової програми „Клінічна фармакологія” Київ, 2008 р.

Програму обговорено на засіданні кафедри 2013 р. Протокол № 1.

Завідувач кафедри чл.-кор. НАМНУ, професор Кресюн В.Й.

Програму ухвалено на засіданні предметної циклової методичної комісії

««2013 р. Протокол №.

Голова предметної циклової методичної комісії

Програму перезатверджено на засіданні Центральної Координаційно-методичної Ради університету 2013 р. Протокол №.

1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Впровадження в клінічну практику великої кількості лікарських засобів, необхідність визначення їх ефективності та безпеки застосування обумовлює необхідність уніфікованого підходу до системи вивчення їх фармакокінетики, фармакодинаміки, взаємодії та побічної дії у хворих. Це стало причиною введення в програму підготовки лікарів наприкінці 60-х початку 70-х років ХХ сторіччя нової медичної дисципліни - клінічної фармакології.

Клінічна фармакологія - це наука, що займається вивченням лікарських засобів (ЛЗ) в застосуванні до людини (ВООЗ). Вона вчить лікаря вибирати для хворого з усіх існуючих найефективніший та найнебезпечніший препарат для індивідуалізованої терапії та профілактики з урахуванням його супутніх захворювань. Поглиблені знання з клінічної фармакології дозволять визначити правильний режим застосування ЛЗ, його лікарську форму і шляхи введення, запобігти й усунути побічні реакції та небажану взаємодію ліків між собою.

Знання клінічної фармакології базується як на експериментальних даних і теоретичних положеннях фармакології та інших медико-біологічних наук та на фактичному матеріалі клінічних дисциплін. Студент повинен вміти розробити стратегію і тактику лікування захворювання у конкретного хворого і здійснювати динамічний контроль ефективності та безпечності медикаментозної терапії.

Викладання клінічної фармакології є найбільш оптимальним на клінічних терапевтичних базах, з урахуванням етіології захворювання, основних патогенетичних механізмів його формування, клінічної картини, відповідних лікарських препаратів з порівняльним їх аналізом та вибором потрібного.

Головним завданням при викладанні предмета повинна бути підготовка спеціаліста з достатнім обсягом теоретичних знань і практичних навичок для проведення максимально раціональної медикаментозної терапії у конкретного хворого, володіючого методологією індивідуального підбору ефективних та безпечних препаратів на підставі фармакокінетики, фармакодинаміки, можливих виявів побічної дії, особливостей перебігу захворювання, віку хворого, оптимальних лікарських форм, складання раціональних комбінацій ліків.

Програма з клінічної фармакології для вищих медичних закладів освіти України ІІІ-ІV рівнів акредитації складена для спеціальностей 7.12010001 „Лікувальна справа”, 7.12010002 „Педіатрія”, 7.12010003 „Медико-профілактична справа” напряму підготовки 1201 „Медицина” у відповідності з освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ) і освітньо-професійними програмами (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими наказом МОН України від 16.04.03 № 239, а також навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційної характеристики, затвердженим наказом МОН України від 31.01.2005 № 52. Термін навчання за цими спеціальностями здійснюється протягом 6 років, кінцеві цілі з дисципліни однакові, тому складена єдина програма з клінічної фармакології для зазначених спеціальностей на підставі „Рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін”, що затверджена наказом МОЗ України від 24.03.2004 № 152 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.10.2004 № 492 „Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін”.

Згідно з навчальним планом вивчення клінічної фармакології здійснюється протягом 9 або 10 семестру на 5 курсі навчання.

Клінічна фармакологія як навчальна дисципліна:

а) грунтується на вивченні студентами медичної біології, нормальної та патологічної фізіології, мікробіології, медичної хімії, фармакології, клінічних дисциплін, лабораторної та функціональної діагностики та інтегрується з цими дисциплінами;

б) закладає основи вивчення студентами клінічних дисциплін, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з клінічної фармакології в процесі подальшого навчання і у професійній діяльності;

в) закладає основи формування уявлень про загальні принципи медикаментозної терапії основних захворювань і окремих їх проявів.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонської декларації.

Згідно з затвердженим планом на вивчення клінічної фармакології студентами медичного факультету заплановано 45 годин (1,5 кредита), з них 30 годин практичні заняття і 15 годин самостійної роботи студентів.

Програма структурована на 1 модуль, до складу якого входять 3 змістових модулі, теми у відповідності з вимогами „Рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін” (наказ МОЗ України від 12.10.2004 № 492).

Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ECTS - залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними модулів (залікових кредитів). Засвоєні теми контролюються на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями, засвоєння змістового модуля – на практичному підсумковому занятті. Рекомендується застосовувати такі засоби контролю рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести або тестові завдання, розв’язування ситуаційних задач, опитування студентів. Підсумковий контроль засвоєння модуля в цілому здійснюється за його завершеністю у вигляді диференційного заліку. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ECTS та шкалою, прийнятою в Україні.