Навчальної (діалектологічної) практики

РОБОЧА ПРОГРАМА

напрям підготовки 6.020303 Філологія.*Українська мова і література

факультет української філології інституту мов світу

Одеса – 2013 рік

Студент - практикант зобов ’ язаний:

· до початку практики одержати від керівника практики від навчального закладу направлення, методичні матеріали (методичні вказівки, програму, індивідуальне завдання) та консультації щодо оформлення всіх необхідних документів;

· своєчасно прибути на базу практики;

· у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики та вказівками її керівників;

· приймати всілякі запобіжні заходи для попередження нещасних випадків під час проходження практики;

· коректно, професійно, тактовно вести бесіду з мешканцями населеного пункту;

· дотримуватися правил ввічливого ставлення до носіїв діалектного мовлення;

· прагнути до досягнення максимально високого рівня своєї професійної діяльності, зростанню свого професійного рівня, займатися самовихованням і самоосвітою, удосконалювати педагогічні вміння в умовах літнього відпочинку дітей, розвивати культуру спілкування;

· своєчасно й акуратно вести щоденник практики й надавати всю необхідну звітність за практику груповому керівнику;

· нести відповідальність за виконану роботу;

· своєчасно оформити звітну документацію та скласти залік з практики.

6. У разі порушення дисципліни та невиконання своїх обов'язків студент може бути відсторонений від проходження практики.

7. Студент-практикант, який не виконав програму практики без поважних причин або отримав незадовільну оцінку, може бути відрахований із навчального закладу як такий, що має академічну заборгованість.

Види діяльності студентів під час практики:

Загальне ознайомлення з обстежуваною говіркою

Під час підготовки до практики її учасники повинні ознайомитися з історією регіону, в якому розташований визначений для обстеження населений пункт; вказати, до якого говору він належить.

Студенти, прибувши на місце, повинні детально ознайомитися з фонетичною та граматичною системами говірки. Для цього їм потрібно уважно прислухатися до мовлення місцевих людей, виявляти характерні особливості говірки, визначати регулярність цих рис, якою мірою вони притаманні мовцям різних вікових груп. Значну допомогу у швидшому ознайомленні із загальною мовною ситуацією в селі можна одержати від учителів-словесників місцевої школи.

Добір інформаторів

Дуже важливим є добір інформаторів. Ними повинні бути типові носії говірки обраного для обстеження населеного пункту, які довго не перебували поза своїм говірковим довкіллям, не працювали тривалий час в інших селах або містах, люди з добрим слухом, без мовних вад, розвиненим мовним чуттям, які спроможні розповісти, чим говірка їхнього села відрізняється від говірок сусідніх сіл, що її споріднює і з якими саме селами, що в цій говірці вже зникає, які явища з’явилися порівняно недавно. Оповідач повинен також бути знавцем матеріальної і духовної культури своєї місцевості. Не лише сам інформатор, а також його батьки повинні бути уродженцями цього села. Студенти повинні збирати діалектні матеріали за спеціально розробленими питальниками. Для забезпечення повноти, правильності відповідей на всі питання доцільно обрати кількох оповідачів.

Зібрані матеріали повинні відображати динаміку мовних змін у системі говірки, тому необхідно добирати інформаторів із різних вікових груп.

Опитування

Перед заповненням питальника студентові-практикантові треба в доступній формі детально розповісти своїм інформаторам про значення для науки діалектологічних досліджень, пояснити, що народна мова зазнає змін, спричинених багатьма факторами.

Збирання лексики народних говорів пов’язане зі значними труднощами, що зумовлено передусім надто широким колом понять народної матеріальної та духовної культури, у чому записувач повинен сам добре орієнтуватися, щоб грамотно поставити інформаторові питання й одержати на нього правильну відповідь. Для забезпечення більшої достовірності відповідей важлива співпраця двох збирачів, один з яких веде бесіду, а інший записує матеріал. Перевагу також треба надавати опитуванню в присутності кількох (трьох - п’яти) інформаторів. Це давало б змогу усувати складності, непорозуміння, сумніви тощо й одержувати повнішу й достовірнішу інформацію.

Дуже важливо, щоб студенти були уважними до синонімічного багатства діалектної мови. Особливо це необхідно в таких випадках: а) коли в сусідніх селах уживають інші назви; б) коли оповідачі повідомляють лише літературну назву; в) коли записи проводять у зонах перехідних говірок.

У випадку, коли оповідачі не можуть дати відповіді або вона видається не зовсім переконливою, треба за допомогою додаткових питань з’ясувати справжню ситуацію в обстежуваній говірці (відповіді нема, бо нема поняття; немає родової (загальної) назви, а вживають лише видові найменування; поняття нема, але назва відома з сусідніх говірок чи літературної мови тощо).

Усі сумнівні відповіді та моменти, коли від основних оповідачів не вдалося одержати переконливих відповідей або коли ці оповідачі щось пояснювали невпевнено, треба уточнити в кількох інших місцевих жителів чи вчителів-словесників.

Записування діалектних матеріалів

Перед початком записування збирачі діалектного матеріалу, ознайомлюючись з особливостями говірки, повинні визначити, чи немає мовних відмінностей в окремих частинах населеного пункту, чи є відмінності, зумовлені віком та іншими чинниками. Водночас студенти повинні записати й такі матеріали, що стосуються населення цього пункту, національного складу, з’ясувати, як відбувалося його заселення (чи дозаселення), історичні відомості про нього (з різних переказів, документів), зафіксувати колишні назви села, зміни цих назв, колишній і сучасний адміністративний поділ. Обов’язково треба зазначити віддаленість населеного пункту від найближчого міста. Усе записане треба паспортизувати.

Записувач діалектного матеріалу весь час повинен дбати, щоб зібрати найтиповіше для місцевої говірки. Отже, він не повинен вдаватись до підказування (безпосереднього чи навідного) певних форм чи слів. Відповідальність студента-філолога під час збирання говіркового матеріалу надзвичайно велика. Хоча діалектні матеріали можуть бути перевірені чи проконтрольовані сторонньою особою в тому самому населеному пункті, де відбувається запис, проте в разі повторного запису, навіть від тієї самої особи, можливі відхилення. Отже, записувач повинен бути дуже обережним і точним.

Відповіді інформаторів студент повинен послідовно записувати фонетичною транскрипцією з обов’язковим збереженням нумерації питань у питальнику. Не можна залишати питань без відповідей. Коли в обстежуваній говірці нема назви (відповіді), оскільки нема реалії чи поняття, про яке йдеться в певному питанні, про це так і треба зазначити. Варто під час відповідей, особливо коли йдеться про якісь специфічні чи рідковживані назви, реліктові слова, подавати записаний транскрипцією контекст (речення), який би відображав уживання цих слів.

Необхідно намагатися фіксувати детальні відомості про стилістично марковані слова-відповіді (згрубіле, зневажливе, лайливе, пестливе, сороміцьке тощо).

Усі відповіді на питання, додаткову інформацію, зауваження оповідачів студенти повинні фіксувати чітко, виразно й розбірливо. Крім цього, необхідно подати аудіозапис зібраних матеріалів, а також відтворити їх у звіті фонетичною транскрипцією. Звукозапис має ряд переваг, бо графічно відтворити всі особливості діалектного мовлення неможливо.

Зміст практики за тижнями

На етапі поточного контролю (І тиждень) студент виконує такі завдання:

На підсумковому контролі (ІІ тиждень) студент виконує такі завдання:

Індивідуальні завдання:

Орієнтовний перелік індивідуальних завдань, що виконують студенти:

1) аудіо- чи відеокасети, дискети або диски із записаним діалектним матеріалом;

2) створення фільмів-презентацій за результатами проходження практики;

3) підготовка стінгазети за результатами діалектологічної практики.