I. Загальні відомості

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні лекція є важливою ланкою, доцільною формою організації навчання у вищому навчальному закладі. її загальне призначення - формування у студентів орієнтовної основи для оволодіння знаннями, уміннями, навичками, їх позитивного ставлення до життєвих реалій, що вивчаються, смаку до науки і дослідницької діяльності. Слово "лекція" у перекладі з латинської мови означає "lectio" - читання, а лектор - "lector", читець. Лекція активно застосовувалася в середньовічних університетах у формі читання й коментування викладачем тексту книг. В історії розвитку вона стала важливою формою словесного, особистісного впливу викладача, оратора на людину.

У науковій, психолога-педагогічній літературі існує багато аргументів щодо пасивного характеру лекції як форми організації навчання. Зазначено, що лекція;

• привчає студентів сприймати готові думки, гальмує їхнє самостійне, творче мислення;

• змушує студентів займати позицію об'єкта навчального процесу;

• гальмує їхню активність, розвиток внутрішньої мотивації навчання, оскільки студенти позбавлені можливості самостійного пошуку, відкриття істин, критичного аналізу;

• регламентована в часі, тому наукова, навчальна інформація подається у визначеному,
обмеженому обсязі;

• спроможна задіяти, захопити тільки деяку частину слухачів, адже рівень їхнього розвитку,
інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, індивідуальні здібності тощо є відмінні;

• обмежує можливості викладача щодо перетворення аудиторії студентів у єдиний
колектив, спільноту.

Отож поряд з лекцією повинні застосовуватися інші форми організації навчання: семінарські, практичні, лабораторні заняття, тренінги та інші організаційно-методичні форми, що активізують самостійну, творчу пошуково-дослідницьку діяльність студентів. Проте повна відмова від лекцій порушує науковий рівень, цілеспрямований, системний характер організації навчального процесу, обмежує можливості позитивного особистісного впливу викладача на внутрішній світ, поведінку студентів.

Доцільність і необхідність лекції як важливої форми організації навчального процесу у закладах вищої освіти зумовлена такими причинами:

• лекція іноді є основним джерелом наукової, навчальної інформації у зв'язку з відсутністю необхідних підручників і посібників;

• викладач повідомляє сучасну наукову інформацію, результати останніх досліджень, що не знайшли висвітлення у підручниках і посібниках;

• у змісті лекції викладач має змогу використати результати власних спостережень, досліджень, а також і своїх колег;

• існують різноманітні наукові концепції, підходи до трактування сутності явищ, понять, що можуть бути доступно і стисло висвітлені викладачем;

• деякі факти, теорії, концепції неоднозначно, суперечливо або складно обґрунтовуються в науковій літературі і потребують дохідливого пояснення лектором;

• під час лекції викладач має змогу здійснювати вплив на формування ціннісних орієнтацій студентів, розкривати у змісті не лише наукові поняття, положення, але й світоглядні, моральні, етичні ідеї та норми.

Позитивні сторони лекції будуть підсилені, а слабкі зменшені, за умови, якщо викладач:

• взаємодіє, спілкується зі студентами як рівноправними партнерами, суб'єктами спільної навчально-пізнавальної діяльності;

• стимулює активність студентів, розвиток їхнього критичного, творчого мислення шляхом постановки проблемних питань, залучення їх до дискусії, діалогу, висловлювання власних міркувань;

• регулює увагу студентів, спонукає їх до слідкування за власною думкою;

• не критикує судження слухачів, а лише здійснює відгук на їхні міркування, спирається на них під час викладу змісту;

• висловлює власні точки зору, виявляє своє захоплення відповідною темою, галуззю науки;

• постійно здійснює зворотній зв'язок, слідкує за динамікою емоцій студентів, перевіряє рівень розуміння, осмислення ними навчальної інформації.

ІІ. Вимоги до проведення лекції:

III. Структура лекції. Процес організації лекцій складається з трьох частин:

• вступна

• основна

• заключна

У вступній частині викладач:

• встановлює контакт з аудиторією: вибір пластичної пози, доброзичливої міміки, жестів, відкритості до аудиторії, середнього рівня мускульної мобілізації; позбуття просторових, термінологічних бар'єрів; показ особистого позитивного психо-емоцінного стану і готовності до взаємодії; встановлення позиції "Ми";

• налагоджує зв'язок із пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначає її місце у системі тем, розділів навчального курсу; прогнозує її подальший розгляд;

• повідомляє тему лекції, створює у студентів позитивну установку на її вивчення;

• визначає основні питання, що будуть розглядатися під час лекції; повідомляє і дає коротку характеристику основної рекомендованої літератури;

• захоплює увагу студентів шляхом творчого поєднання різноманітних методичних прийомів: коротка емоційна розповідь про реальні події, історії з власного життя, цікаві факти тощо; виявлення новизни навчальної інформації (показ таких сторін, що перевищує очікування студентів); показ викладачем власного інтересу до теми, переживань, думок.

Вступна частина не повинна займати багато часу - лише 5-6-хв. Але від початку залежить подальший хід лекції. Головне завдання викладача на цьому етапі - залучення самих студентів до лекції, психологічна підготовка їх до сприймання основного навчального матеріалу. Зазначені етапи вступної частини є взаємопов'язані; дотримуватися їх варто в довільній формі; деякі з них діють одночасно.

Основна частина лекції тісно поєднана з вступною. Перехід до неї іноді є непомітним для студентів. Для організації активного сприймання ними нової навчальної інформації викладач може:

• поставити питання, на яке немає готової відповіді, але яке загострює увагу,

• запросити студентів до повідомлення своїх міркувань щодо конкретних ідей;

• зробити екскурс в історію розвитку явищ, понять, що розглядаються на лекції;

• шляхом методу мозкової атаки (брейнстормінгу) стимулювати студентів до обміну ідеями щодо визначеної викладачем проблеми.

Основна частина лекції є найбільш відповідальною і тривалішою у часі. В цій частині викладач висвітлює зазначені на початку лекції питання, обґрунтовує необхідні теоретичні положення. Відповідно до сутності кожного питання викладач обирає доцільні методи, прийоми у єдності з необхідною формою викладу. Варто, щоби шлях висвітлення кожного питання був відмінним і зумовлював своєрідний стиль діяльності і поведінки педагога. Не зважаючи на деякі відмінності, схема і вимоги до розгляду питань, що відповідають загальноприйнятим вимогам до лекції є однаковими. Протягом основної частини викладач використовує такі ідеї:

• у процесі організації сприймання студентів спрямовує розвиток їхніх уявлень на
виокремлення суттєвих (критеріальних) ознак явища, поняття;

• постійно дбає про адекватне розуміння слухачами навчальної інформації шляхом пояснення, інтерпретації суттєвих ознак явища, розгляду їх у різних виявах, для цього застосовує різноманітні варіанти поєднання методів, прийомів формування мислительних дій студентів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, порівняння, розрізнення, узагальнення тощо);

• постійно контролює рівень розуміння, осмислення студентами навчального матеріалу шляхом візуального контакту з аудиторією, постановки питань: "Ваша думка?", "А чому...?", "Що краще...?";

• у процесі висвітлення кожного питання розмірковує разом зі студентами про його об'єктивну і суб'єктивну значущість, зв'язок з професійною і практичною діяльністю;

• визначає різні альтернативні підходи, теорії розгляду понять, явищ, спонукає студентів до самостійної оцінки, вибору цих підходів;

• слідкує за логікою власного викладу, обгрунтування положень, міркування, мовлення; застосовує різні методи логічної побудови змісту навчальної інформації (індукції, дедукції), дбає про системність, послідовність, наступність у висвітленні; кожне положення аргументує, підтверджує;

• стимулює активне слухання та участь студентів в оволодінні знаннями, залучає їх до обговорення теоретичних положень, ідей, актуалізації власного життєвого досвіду;

• постійно підтримує психологічно-комфортну атмосферу під час лекції, контакт зі
студентами: уникає жорсткого контролю, проте підтримує порядок; відгукується на висловлення
студентів, їхні питання; показує розуміння внутрішнього стану студентів; спостерігає за усіма
змінами в аудиторії, зауважує тільки ті моменти, які негативно впливають на увагу, активність,
емоції, поведінку студентів;

• підтримує і розвиває інтерес студентів до навчального матеріалу, позитивну мотивацію процесу пізнання, пошуку.

Заключна частина лекцій є не менш важливою. Це є останній аккорд у виконанні діяльності. Не вдале закінчення лекції здатне погасити позитивнні враження,, емоції студентів, отримані студентами протягом лекції. У цій частині педагогу доцільно бути особливо обережним. Втома студентів, які втрачають увагу, поглядають на годинники, починають вести розмови, а також виснаження викладача

можуть викликати втрату ним контролю над слухачами або самоконтролю. Тому викладач іноді закінчує лекцію без загальної оцінки, процесу висновків і підсумків щодо обговореної навчальної інформації, виокремлення провідних ідей, знань. Окрім цього, лекцію необхідно завершити на такому ж мажорному, оптимістичному рівні, із такою ж енергією, як і на початку. У заключній частині викладач

• здійснює логічні, лаконічні висновки про основні поняття, положення, теорії, що
розглядалися;

• нагадує про семінарські заняття, визначає характер обговорення та аналізу висвітлених ідей на цьому занятті, прагне не завантажувати студентів великим обсягом інформації;

• дає студентам можливість висловитися щодо лекції, явищ, що вивчалися, поставити питання;

• коротко повідомляє проблеми, що будуть розглядатися у наступній лекції у взаємозв'язку з висвітленими, створює позитивні очікування щодо наступної зустрічі;

• дякує студентам за увагу і прощається з аудиторією.
ІV. Підготовка викладача до проведення лекції

Підготовка лекції - це напружена, складна, відповідальна діяльність викладача, що потребує значної концентрації зусиль і вияву майстерності. Цей процес вимагає тривалого часу і передбачає не тільки написання тексту лекції, але й:

• психологічну підготовку педагога до її проведення;

• глибоке осмислення мети лекції, сутності головних положень, ідей;

• "внутрішнє переживання" її змісту;

• вироблення педагогом власних переконань у його значущості, впевненості у своїх знаннях;

• оволодіння майстерністю виступу і взаємодії з аудиторією.

Процес підготовки лекції складається з таких етапів:

• визначення теми, ЇЇ місця в навчальному курсі, зв'язку з попередніми і наступними темами; коротке, чітке, лаконічне формування теми;

• постановка та осмислення мети лекції як очікуваних результатів, яких бажає досягнути лектор (формування наукових понять, знань, оволодіння принципами, орієнтирами виконання дій тощо);

• виокремлення основних питань, головної ідеї, що пронизує усю лекцію, осмислення задуму лекції;

• опрацювання необхідної науково-теоретичної літератури, навчально-методичних
посібників, сучасних наукових досліджень;

• визначення обсягу навчальної інформації, зокрема обсягу матеріалу з кожного питання, відбір доцільної і важливої наукової і навчальної інформації;

• складання плану лекції;

• мислене уявлення конкретної студентської аудиторії, для якої готується лекція,
характерних особливостей студентів відповідного курсу, усвідомлення специфіки їхнього фаху,
своєрідності поведінки під час лекції, кількості людей в аудиторії;

• структурування змісту навчальної інформації за питаннями, дотримання логіки, послідовності,
системності, продумування питань для дискусії, діалогу, аргументів для доказу тверджень,
прикладів з практичної діяльності із врахуванням фаху і специфіки студентської аудиторії, відбір
доцільних методів, прийомів;

• мислене проговорення, осмислення змісту навчальної інформації з різних точок зору, усвідомлення власного розуміння навчального матеріалу;

• підбір і підготовка наочного матеріалу;

• написання повного тексту лекції із використанням чітких визначень і формулювань;

• усне проголошення змісту лекції (особливо для викладачів-початківців) або окремих фрагментів; вироблення, коректування моделі, стилю, манер ораторського виступу І взаємодії зі студентами.