Мова рідна, слово рідне. • вчити дітей уважно слухати й сприймати мовлення дорослих й однолітків

Завдання

• Вчити дітей уважно слухати й сприймати мовлення дорослих й однолітків.

• Розуміти розповіді, невеликі казки, оповідання, вірші, фольклорні форми; вчити відповідати на запитання за їх змістом, відтворювати добре знайомі твори за запитаннями дорослих.

• Вчити дітей користуватися мовленням як основним засобом спілкування;

• забезпечувати оптимальні умови для оволодіння рідною мовою у спілкуванні з дорослими та однолітками;

• створювати умови для гармонійного виховання звукової культури мовлення, розвитку словникового запасу, граматичної правильності, зв’язного мовлення у дітей;

• збагачувати уявлення дітей доступними їх розумінню наочними образами, враженнями, викликати позитивні емоції та мовленнєву й пізнавальну активність.

Зміст

У світі звуків

Розвивати фонематичний слух, слухову увагу і мовне дихання дитини.

Вправляти в умінні говорити чітко, зрозуміло, з різною силою голосу (тихо, голосніше, голосно), у різному темпі (швидко, повільно) Вчити користуватися інтонацією – передавати питання, радість, повідомлення.

Розвивати артикуляційний апарат (губи, язик та ін.). Вчити правильно і чітко вимовляти голосні та приголосні звуки рідної мови:

вправляти у вимові голосних а, о, у, і (сад, вода, сук, сік);

вправляти у вимові твердих і м’яких губних приголосних(б, б’, п, п’, м, м’),губно-зубних (ф’, в, в’) й, м’якого ль, передньо-язикових (н, н’, д, д’, т, т’), шиплячих (ж, ч, ш, щ), свистячих (з, з’с, с’ ц), сонорних л, л’, р (тверда вимова), г (Галя, голова, гуси, голуб) ґ (ґава, ґавеня, ґудзик, ґуля) та у власному прізвищі, коли наявний цей звук; у злитій вимові дж, дз.

Вправляти у звуконаслідуванні і доборі рими (пі-пі, іго-го, ква-ква, бі-бі, ля-ля, жу-жу, тік-так, дінь-дзінь та ін.)

Звернути увагу на роздільну вимову сполук йотованих з попередніми приголосними у словах типу: м’яч, п’ю, б’є, з’їхати.

Слово до слова — зложиться мова

Вчити впізнавати і називати предмети (якість, дію, властивість, ознаку), явищ, дії і сюжети картинок, співвідносити слово, що звучить, з реальними або зображеними предметами.

Збагачувати словник дітей різними частинами мови, що означають назви дій, станів, величин, властивостей, якостей, ознак предметів, відношеннями (просторовими, часовими, місцезнаходженням) між ними.

Розуміти і самостійно вживати узагальнюючі слова: посуд, іграшки, одяг, їжа, тварини, рослини.

Вчити виділяти і називати частини цілого, а саме: частини тіла людей, тварин, птахів,

Активно вживати слова ввічливості: дякую, будь ласка, вибач, здрастуй[те], добрий день, до побачення.

У країні граматики

Вчити будувати речення різні за типом (розповідні, питальні) та за складністю (прості, складні).

Узгоджувати слова в роді, числі, відмінку, надавати їм відповідну часову форму.

Учити вживати кличну форму іменників: мамо, бабусю, тату, Таню, Оксанко, Петрику, Олю, Ігоре.

Утворювати слова з пестливо-здрібнілими суфіксами - очк, -ечк, -ичк, -ок, -ик, -очок, -ечок, -ищ, -ущ: квіточка, чашечка, зайчик, хустонька, бабусенька, вовчище.

Слідкувати, щоб діти правильно вживали слова із змінами наголосу, голосних-приголосних в основі іменників: око – очі, ніс – носи, чашка – чашки, книжка – книжки, пальто – пальта.

Привчати правильно вживати дієслова із змінами голосних і приголосних в основі: ношý, вожý, сиплю, сплю, тру, кочу, хочу.

Вчити вживати присвійні прикметники: мамин, татів, бабусин, зайчиків, лисиччин.

Змінювати слова відповідно до відмінкових форм. Слідкувати за правильністю вживання іменників в різних відмінках. Звернути увагу на такі відмінки: род. в. іменників жін. роду – (немає) мами, бабусі, шапки, каші; іменників чол. та сер. роду – (немає) тата, дідуся, коня, хліба, соку, яблука, пальта; дав. в. назв істот чол. роду – (даю) татові, дідусеві, котові, коневі; оруд. в. жін. роду – (гуляю) з мамою, бабусею, (копаю) лопатою, (їм) з булкою.

Вчити узгоджувати іменники зі словами багато, мало: багато іграшок, мало квітів, багато хліба, багато киселю.

Ми розмовляємо

Продовжувати розвивати здібність дітей розуміти мовлення оточення, звернене до всіх. Вчити дитину слухати та розуміти мовлення дорослого у процесі спостереження за предметами,явищами, при розгляданні іграшок і картинок; розуміти і впізнавати дії і сюжети, що там зображено; мовлення дорослого, в якому міститься повідомлення про предмети та явища, що виходять за межі безпосередньої ситуації спілкування дорослого з дитиною. Вчити розуміти майбутні події («Скоро неділя, ти підеш з татом до парку»).

Учити дітей зосереджувати увагу на мовленні дорослих, ровесників.

Формувати у дітей навички діалогічного мовлення як панівної форми в спілкуванні: охоче вступати в контакт, відповідати на запитання, проявляти увагу до співбесідника.

Заохочувати до спілкування з однолітками в різних видах діяльності.

Вчити розповідати про побачене, пережите, діяльність фразами, реченнями, які перемежовуються словами «там». «тут» «ось» «цей», показом дій та жестів;

Впізнавати й розуміти знайомі невеличкі казки, оповідання, малі фольклорні форми (потішки. пісеньки, чистомовки, вірші);

• Вчити спільно з дорослим та за його запитаннями відтворювати зміст добре відомих казок, оповідань, розповідей, спільних розповідей за сюжетними картинками.

Розвивати мовленнєву активність у прагненні дітей до римування слів, висловлюючи бажання пограти у слова (мишка – кішка).

Вчити розуміти зміст забавлянок, віршиків-пісеньок, невеликих казок, оповідань. Стимулювати до запам’ятовування і промовляння за дорослим цілих фраз, римовок, віршиків, пісеньок, повторів, що трапляються у невеликих казках (пісенька колобка та ін.). Вчити слухати пояснення, невеличку сюжетну розповідь (про іграшку, предмет, за картиною) або читання напам’ять вихователя (з унаочненням і без нього). Виконувати словесні доручення без підкріплення наочним матеріалом (Принеси, будь ласка, ведмедика.).

Навчити ввічливо звертатися до вихователя, інших дорослих, дітей з проханням, вітатися, прощатися, дякувати.

Створювати ситуації для підтримки і розвитку мовленнєвих контактів між дітьми (дитиною і однолітками; дитиною й старшими дітьми): спільна гра, прибирання іграшок, спостереження за тваринкою та ін..

Вчити уважно слідкувати за ходом розповіді, щоб на прохання вихователя активно брати у ній участь: договорювати або вставляти добре знайомі слова, закінчувати просте речення, почате дорослим.

Кожна дитина повинна знати своє ім’я, прізвище, імена батьків, дідусів, бабусь, однолітків, імена та по батькові вихователів, помічника вихователя. Використовувати ці знання у спілкуванні (з дорослими й однолітками).

Вчити на основі розуміння мовлення (дорослих й однолітків) робити перші самостійні висновки і узагальнення.