У країні граматики. Вправляти у правильному вживанні різних гра­матичних форм іменників з прийменниками і без них

Вправляти у правильному вживанні різних гра­матичних форм іменників з прийменниками і без них.

Учити вживати кличну форму іменників — назв людей (Петрику, Марійко, тьотю, хлопче), тварин (білочко, зайчику).

Вправляти в утворенні іменників — назв малят тварин із суфіксами -ат-, -ят- (курча - курчатко, теля ~ телятко, зайчик - зайчатко, зайченя).

Учити утворювати іменники із суфіксом -ок- (сніг-сніжок, луг ~ лужок, жук - жучок).

Вправляти у вживанні іменників із суфіксами -уня-(-уньо), -уся (-усь) (бабуня, бабуся, дідуньо, дідусь, мамуня, татусь).

Вправляти у вживанні прикметників, зокрема жіночого і середнього роду, в різних відмінкових формах (синя хустинка, синє море, у синій хустинці, на синьому (синім) морі).

Учити узгоджувати прикметники із суфіксами -еньк-, -есеньк- (білий ~ біленький, білесенький).

Учити узгоджувати прикметники і присвійні зай­менники з іменниками (синя чашка, мій шарф, у велику синю чашку і т. п.).

Вправляти у вживанні присвійних займенників мій, твій і вказівних цей, ця, це у різних відмінкових формах (мій зайчик, мого зайчика, моєму зайчику, цей хлопчик, цього хлопчика, цьому хлопчику, ця дівчинка, у цієї дівчинки, цій дівчинці).

Зміст розділів «У нас в гостях книжка», «Ми розмовляємо», «Любій малечі — про цікаві речі» такий самий, як і в програмі для україномовних дітей (варіант А), однак методика роботи має відмінності.

Умови успішної педагогічної роботи

Для україномовних садків — дотримання мовного режиму вихователями та іншими працівникам дитячого закладу протягом дня;

для іншомовних садків (та у випадках, коли не всі діти україномовного садка володіють українською мовою) рекомендовано навчання мови шляхом ілюстрування значення слів діями, унаочнення відповідними реальними предметами, іграшками, малюнками тощо;

коментування вихователем власних дій та дій дітей питаннями-відповідями (Чи хочеться нам гратися?- Хочеться! Виспалися дітки? - Виспалися!) або пояснювальними реченнями (Зараз ми умиємося; Ось я застібну тобі пальтечко);

залучення примовлянок до різних побутових ситуацій (Як тому не дати, хто вміє прохати - якщо дитина чемно щось просить); Чай-чай, примічай — щоб привернути увагу до чогось (див. «Золотий колосок» ч. 1, с. 190 і далі);

проведення дидактичних ігор, які передбачають мовленнєву активність дитини на зразок «Що для кого», «Чарівний мішечок».

У родинному колі

Для мовленнєвого (і загального) розвитку дитини найбільш сприятливим є особистісний контакт з батьками, коли дитина в різних побутових та ігрових ситуаціях постійно чутиме примовлянки, віршики, пісеньки тощо. Для цього батькам варто опанувати за рекомендаціями вихователя фольклорні та авторські твори. Важливо розважати малюка словом не лише під час розваги, а й тоді, коли він відчуває якийсь дискомфорт (травмувався, вередує тощо). Варто зробити доброю традицією спілкування перед сном. Розважати дитину художнім словом потрібно і поза межами дому — в транспорті, поліклініці, на майданчику тощо.

Бажано постійно називати дитину добрими, лагідни­ми словами (дівчаток — зіронько, квіточко, мальвочко, ластівко, голубонько, ясочко, любонько, красуне, ріднень­ка, розумнице; хлопчиків — промінчику, чорнобривчику, козаче, голубе, красене, рідненький, розумнику тощо).