Загальні основи педагогіки

Педагогіка: становлення, сучасний стан. Методологія педагогічної науки.

Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки: виховання, навчання, освіта. Виникнення і розвиток педагогіки: виховання як суспільне явище, його історичний характер, генеза виховання.

Внесок зарубіжних та вітчизняних педагогів і просвітників у розвиток наукової педагогіки (давньогрецькі філософи, представники епохи Відродження, Я.Коменський, Д.Локк, Г.Песталоцці, Й.Ф.Гербар, А.Дістервег, К.Ушинський, Т.Шевченко, І.Франко, М.Костомаров, О.Духнович, Б.Грінченко, С.Русова, А.Макаренко, О.Сухомлинський та інші).

Педагогічна наука і педагогічна практика. Система педагогічних наук. Методологія педагогіки і методи педагогічних досліджень. Структура педагогіки. Зв’язок її з іншими науками. Різноманітність течій зарубіжної педагогіки, сучасні концепції виховання.

Розвиток, виховання і формування особистості.

Наукові вчення про соціальну сутність особистості. Поняття розвитку і формування особистості. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості. Розвиток особистості, рушійні сили і закономірності розвитку особистості. Поняття формування особистості. Роль спадковості й середовища в розвитку і формуванні особистості.

Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості. Проблема успадкування спеціальних задатків, інтелектуальних і моральних якостей. Особистість як об’єкт і суб’єкт виховання. Самовиховання особистості як умова ефективності її розвитку і виховання.

Вікові етапи у розвитку особистості школяра, їх характеристика. Особливості виховання учнів різного віку в навчальних і позашкільних закладах освіти всіх рівнів і типів. Шляхи підвищення ролі виховання в розвитку і формуванні особистості у відповідності до державної програми "Освіта" (Україна ХХІ ст.), Закону про середню освіту, концепції національного виховання, концепції особистісно-зорієнтованого виховання.

Всебічний, гармонійний розвиток особистості.

Мета виховання, її об’єктивний характер. Ідеал національного виховання. Умови і фактори визначення цілей виховання. Зародження та

розвиток ідеї про всебічний, гармоній розвиток особистості. Основні напрямки всебічного розвитку особистості. Програма виховання як система цілей виховання. Мета виховання в сучасній українській школі.

Зарубіжна педагогіка про мету виховання.

Цілісний педагогічний процес.

Історико-філософські обґрунтування. Значення системного, цілісного підходу до вивчення суспільних явищ і процесів. Суть педагогічного процесу, його рушійні сили. Цілісний педагогічний процес як єдина система взаємопов’язаних процесів навчання і виховання. Педагогічна діяльність як розв’язання педагогічних завдань.

Внесок великих педагогів Я.А.Коменського, Й.Г.Песталоцці, Ж-Ж.Руссо, А.Дістервега, К.Д.Ушинського, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинського і інших у педагогічну науку.

Закономірності цілісного педагогічного процесу в сучасній демократичній школі України, організація педагогічного процесу.

2. Теорія освіти і навчання.

Дидактика: сутність, історія розвитку, сучасні проблеми.

Поняття дидактики. Основні категорії дидактики. Історія розвитку дидактики. Освіта як багатоаспектне поняття. Основні тенденції розвитку сучасної освіти. Сучасні дидактичні концепції в освіті. Стратегія розвитку освіти в Україні. Основні завдання дидактики української школи. Дидактика і методики викладання окремих дисциплін.

Процес навчання, його структура, методологія.

Суть процесу навчання. Процес навчання як система. Методологія процесу навчання. Цілі процесу навчання. Стимулювання процесу навчання. Зміст навчального процесу.

Єдність навчальної, виховної і розвивальної функцій процесу навчання.

Основні компоненти процесу навчання (мета, завдання, зміст, методи, засоби, форми організації навчання, результати). Структура діяльності вчителя в навчальному процесі: планування, організаційно-методичне забезпечення, стимулювання процесу навчання, контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності, аналіз результатів навчання, виховання і розвитку учнів.

Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності молоді в середніх навальних закладах всіх типів і рівнів України. Навчання як система пізнавальної діяльності, спрямована на розв’язання завдань навчання. Структура процесу засвоєння (сприйняття, осмислення, розуміння, узагальнення, закріплення, застосування). Потреби та інтереси як основи мотивації навчання, емоційний фактор навчання. Навчання і спілкування. Оцінка і самооцінка якості оволодіння матеріалом, який вивчається і вивчався. Роль педагогічної техніки в процесі навчання. Підходи до навчання, сучасні інноваційні технології навчання.

Зміст освіти в середніх навчальних закладах освіти.

Поняття про зміст освіти. Фактори, що зумовлюють зміст освіти. Удосконалення освіти молоді – необхідність прискорення соціально-економічного і науково-технічного прогресу в Україні, відповідність її соціально-економічному розвитку країн Європи, входження нашої держави до країн Європейської єдності. Світові та вітчизняні теорії організації змісту освіти. Вдосконалення змісту освіти відповідно до вимог Закону України "Про освіту". Наукові основи визначення змісту освіти. Критерії відбору основ наук.

Міжпредметні зв’язки.

Характеристика навчальних планів, програм і підручників національної школи, ПТУ, коледжів, гімназій.

Взаємозв’язок загальної, політехнічної та професійної освіти, теорія та практика реалізації неперервної освіти. Неперервна педагогічна освіта: суть, історія розвитку, сучасні підходи.

Шляхи підвищення ефективності і реалізації змісту освіти в навчальних закладах України.

Закономірності і принципи навчання.

Історія проблеми. Підходи вчених до класифікації закономірностей навчання. Загальні: цілі навчання, мотивація навчання, зміст навчання, методи навчання, управління навчанням, результати навчання.

Конкретні: дидактичні, гносеологічні, психологічні, управлінські, соціологічні, організаційні. "Закон про середню освіту" і шляхи підвищення ефективності навчання.

Обґрунтування в дидактиці таких закономірностей навчання: його виховуючий характер, обумовленість суспільними потребами, залежність від умов, в яких воно протікає, взаємозалежність процесу навчання і реальних навчальних можливостей учнів, єдність викладання і навчання, взаємозв’язок завдань змісту, методів і форм навчання в єдиному процесі навчання.

Характеристика принципів навчання. Спрямованість навчання на розв’язання взаємозв’язку завдань освіти, виховання і загального розвитку школярів. Науковість навчання. Систематичність і послідовність в навчанні. Зв’язок теорії з практикою, з життям, свідомість і активність. Доступність. Наочність в навчанні. Оптимальне поєднання різних методів навчання, класно урочних, групових і індивідуальних форм навчання. Забезпечення міцності знань, умінь і навичок. Принцип індивідуального підходу до учнів. Принцип емоційності навчання.

Народна педагогіка про принципи навчання.

Методи і засоби навчання.

Поняття про методи навчання. Класифікація методів навчання, різні підходи до їх класифікації. Короткий огляд різних підходів до класифікації методів навчання в сучасній школі. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності. Методи стимулювання і мотивації учіння. Методи контролю і самоконтролю. Бінарні методи навчання. Ситуаційний метод. Вибір методів навчання. Удосконалення методів навчання, їх ефективного використання у відповідності до сучасних нормативно-методичних, організаційних вимог Міністерства освіти і науки України щодо підвищення ефективності організації навчально-виховного процесу в школі.

Основні засоби навчання. Сучасний стан проблеми, використання комп'ютерів у навчальному процесі.

Вибір методів і засобів навчання в школі, ПТУ, коледжі, ліцеї, гімназії в залежності від поставлених навчально-виховних завдань, змісту навчального матеріалу, реальних можливостей учнів і умов навчання. Реальність використання методів і засобів навчання. Демократизація і гуманізація освіти – шлях до розширення можливостей вчителя у виборі оптимальних методів і засобів навчання.

Формування в учителів умінь педагогічної майстерності, педагогічної техніки (виразності мови, володіння голосом, жестами, мімікою та інше). Можливості вчителів (досвід, рівень підготовки, знання типових ситуацій процесу навчання).

Методи і засоби навчання в зарубіжній школі і педагогіці, можливості їх втілення в практику національної системи освіти, навчання.

Форми організації навчання в школі, ПТУ, коледжі, ліцеї, гімназії.

Поняття про форми організації навчання: урочної і позаурочної, фронтальної, групової і індивідуальної. З історії форм організації навчання. Класно-урочна система від Я.А.Коменського до наших днів. Урок – основна форма організації навчального процесу. Науково-методичні і організаційні вимоги до удосконалення уроку в залежності ввід його мети, завдань, змісту і місця в навчальному процесі.

Фронтальна, групова і індивідуальна форми організації навчальної діяльності школярів на уроці.

Підготовка вчителя до уроку: діагностика, прогнозування, планування. Тематичне і поурочне планування. Шляхи підвищення ефективності уроку в сучасній школі. Особливості побудови уроків в різних типах навчально-виховних закладів: в школі, ліцеї, гімназії, коледжі, ПТУ, в малокомпетентній сільській школі.

Аналіз та самоаналіз уроку. Нестандартні (нетрадиційні уроки), їх головна мета, особливості підготовки до проведення: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, театралізовані уроки, уроки-творчості, уроки-заліки, уроки-творчі звіти, уроки-конкурси, уроки-фантазії, інтегральні тощо.

Позаурочні (допоміжні) форми навчання. Практикуми і семінари, їх місце в загальній системі навчальної роботи. Організація факультативних занять.

Навчальні екскурсії, їх види, типи, призначення, методика проведення. Організація індивідуальних і групових консультацій як форми розвитку навчальних можливостей, попередження і подолання неуспішності учнів.

Предметні гуртки. Предметні, інтегруючі. Участь предметних гуртків у проведенні масових виховних заходів. Залучення учнів до технічних гуртків і спортивних секцій, їх виховне значення.

Підвищення ролі в старших класах шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів, ПТУ семінарських занять, співбесід, практикумів. Залучення учнів до роботи з книгою, довідковою літературою та іншими джерелами знань.

Домашня навчальна робота учнів, її мета, організаційно-педагогічне і методичне забезпечення. Види домашніх завдання. Методика завдання додому. Шляхи оптимізації домашньої навчальної роботи. Наукова організація праці учнів дома, творча діяльність учнів.

Шляхи попередження перевантаження учнів домашніми завданнями.

Контроль і оцінювання результатів

навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Діагностика результатів навчання. Суть і основні види контролю успішності учнів. Функції контролю: освітня, діагностична, виховна, розвиваюча, стимулююча, управляюча, оцінююча.

Тестування успішності, вимоги до проведення тестування. Попередній, поточний, тематичний і підсумковий контроль за допомогою тестів. Технології підсумкового тестування. Поєднання тестування з іншими (традиційними) формами і методами перевірки міцності, ґрунтовності знань учнів.

Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Історія розробки системи оцінок у шкільній практиці.

Основні вимоги до перевірки і оцінки успішності: індивідуальний характер, систематичність, достатня кількість даних для оцінки, тематична спрямованість, об’єктивність, умотивованість оцінок, єдність вимог учителів, оптимальність, всебічність.

Критерії оцінки, норми оцінок. Шляхи подолання формалізму в оцінці результатів праці учнів: виставлення оцінки за наявний рівень знань, на оцінку не повинні впливати інші фактори. Не виставляти оцінки за інерцією, враховуючи попередні успіхи або невдачі подолати хаотичність у виставленні оцінок заради оцінок, не допускати не вмотивованості оцінок, використовувати результати перевірки для вдосконалення навчального процесу, не орієнтуватися на середній бал, вести тематичний облік.

Перевірка і оцінка знань учнів у зарубіжній школі.

Оптимізація процесу навчання в сучасній школі.

Закон про середню освіту: стандарти освіти, розширення можливості вчителів у виборі оптимальних методів, форм і засобів навчання. Взаємозв’язок інтенсифікації і оптимізації процесу навчання.

Основні критерії оптимізації навчального процесу. Система прийомів оптимізації навчання: комплексне планування завдань навчання, виховання і розвитку, діагностика реальних навчальних можливостей школярів, визначення головного в змісті, оптимальний вибір методів, засобів і форм навчання, диференціація допомоги учням у навчанні, аналіз підсумків навчання з точки зору відповідності її завдання і нормативами витрат часу учнів та вчителів, самоаналіз можливостей педагога.

3. Вибрані проблеми дидактики

Диференційоване навчання в школі. Види диференціації: за здібностями, за відсутністю здібностей, за майбутньою професією, за інтересами учнів, за талантами дітей. Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя. Навчальні можливості учнів. Готовність учителя до здійснення диференційованого навчання. Поєднання диференційованого навчання з програмованим навчанням, індивідуалізації навчання та навчання за допомогою комп’ютера.

Проблема навчання найбільш підготовлених учнів (обдарованих). Типи індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний, образно-художній, раціонально-образний, емоційно-почуттєвий. Вимоги до роботи стосовно цієї категорії учнів, форми і методи роботи, особливість контролю за їх навчанням. Система позакласної ат позашкільної роботи з цими учнями.

Фактори, які стримують розвиток обдарованих дітей. Світова практика щодо роботи з дітьми з особливими здібностями, перспективи і шляхи реалізації цієї проблеми в Україні.

Проблема відставання учнів у навчанні.

Неуспішність і відставання: психолого-педагогічні проблеми, визначення.

Характеристика неуспішності: загальне і глибоке відставання з кількох складних предметів; епізодичне відставання з одного або кількох навчальних предметів, яке можна подолати. Ознаки відставання. Причини відставання у навчанні, групи причин: недоліки фізичного і психічного розвитку; недостатній рівень вихованості; недоліки в діяльності школи; негативний вплив сімейної атмосфери. Робота з відстаючими учнями.

Зарубіжна теорія і практика подолання неуспішності учнів: індивідуалізація навчання, створення особливих класів вирівнювання, створення спеціальних програмових посібників, створення спеціальних комп’ютерних програм для їх індивідуальної роботи.

4. Школознавство

Поняття про школознавство

Наукові основи внутрішкільного управління

Школознавство, управління, система освіти в Україні, типи і структура середніх навчальних закладів. Кількісні і якісні показники існуючої системи освіти, перспективи розвитку.

Принципи управління, науковості, демократизації, участі громадськості, гуманізації, компетентності, оптимізації, об’єктивності і повноти інформації, правильного добору і використання кадрів, ініціативи і активності.

Органи державного управління освітою в Україні, органи громадського самоврядування в системі освіти, зміст їх діяльності.

Інспектування навчально-виховних закладів, види інспектування: фронтальне, вибіркове, тематичне, комплексне, акредитаційне, ліцензування.

Функції керівників школи: директор школи, заступник директора школи з навчальної, виховної, наукової роботи. Склад ради школи, мета, завдання, зміст її роботи. Педагогічна рада школи, термін завдань, основні питання, які розглядаються.

Шкільна документація.

Планування роботи школи на навчальний рік

Принципи планування: науковість, реальність і оптимальність навчально-виховних заходів, рівномірний ритм роботи школи протягом року, соціальна детермінація.

Перспективний план розвитку школи: аналіз роботи школи за попередній період, визначення важливих завдань на новий термін, зміни контингенту учнів і класів-комплектів, організаційно-педагогічні проблеми розвитку школи, основні напрямки вдосконалення навчально-виховної і наукової роботи, робота з педагогічними кадрами, адміністративно-господарська діяльність і зміцнення матеріально-технічної бази.

Розділи річного плану і поточного планування

Поточне планування: плани роботи вчителів (тематичні і поурочні), класних керівників (на чверть або півріччя), директора школи і його заступників (на тиждень), учнівських гуртків та організацій, розкладу навчальних і позакласних заходів та ін.

Внутрішкільний контроль, види контролю, вимоги. Методи внутрішкільного контролю. Зміст внутрішкільного контролю основних видів діяльності. Форми внутрішкільного контролю.

Атестація педагогічних кадрів.

Методика роботи в школі

Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної підготовки вчителя. Функції методичної роботи в школі: планувальна, організаційна, діагностична, прогностична, моделююча, відновлювальна, корегуюча, пропагандистська, контрольно-інформаційна.

Завдання і зміст методичної роботи в середньому навчальному закладі освіти України.

Форми методичної роботи в школі: індивідуальна (самоосвіта), вимоги до організації самоосвіти педагогів. Групові та масові форми методичної роботи: відкриті уроки, взаємовідвідування, предметні комісії, виробничі наради, науково-практичні конференції, педагогічні читання, школи передового досвіду, педагогічний кабінет, курси перепідготовки, методологічний семінар, психолого-педагогічний комплекс тощо.

Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду

Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику

Поняття про педагогічний досвід, функції досвіду: основа педагогічної майстерності вчителя, джерела розвитку педагогічної науки. Показники і умови для творчих пошуків і формування передового педагогічного досвіду.

Шляхи виявлення і вивчення передового педагогічного досвіду. Основні ідеї педагогів-новаторів. Втілення в практику досягнень педагогічної науки.

Наукова організація педагогічної праці: економія, раціональне використання часу, створення і раціональне використання сприятливих умов праці та відпочинку, максимальне піклування про здоров’я і всебічний розвиток всіх учасників трудового процесу. Загальний зміст наукової організації педагогічної праці.

5. Теорія і практика виховання

Суть процесу виховання

Процес виховання, його специфіка, структурні елементи, рушійні сили. Процес виховання як система. Особливості виховного процесу. Етапи процесу виховання: усвідомлення вихованцями норм і правил поведінки, формування ставлень учнів до норм і правил поведінки, формування поглядів і переконань, формування загальної спрямованості особистості. Організація процесу виховання. Управління процесом виховання.

Психолого-педагогічний аспект готовності педагога до здійснення виховної діяльності у концепції національного виховання.

Загальні закономірності процесу виховання, основні принципи, їх характеристика.

Концепція національного виховання про принципи виховання, єдності, національного і загальнолюдського, природо відповідності, культуровідповідності, активності, самодіяльності, творчої ініціативи вихованців, демократизації, гуманізації, безперервності і наступності, єдності навчання і виховання, диференціації та індивідуалізації виховного процесу, гармонізації родинного та суспільного виховання та інші.

Самовиховання: суть, умови, етапи, прийоми.

Етапи педагогічного керівництва самовихованням учнів (компенсуюча, стимулююча, виправна).

Перевиховання: його функції, етапи і принципи.

Результати процесу виховання, основні показники рівня вихованості.

Шляхи підвищення ефективності процесу виховання: подолання формалізму у виховній роботі школи, вдосконалення процесу виховання.

Народна педагогіка про критерії вихованості і про самовиховання.

Внесок видатних педагогів в теорію і практику виховання (К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського).

Психологічні основи виховання.

Зміст процесу виховання

Суть змісту виховання у сучасній школі.

Характеристика основних напрямів змісту виховання: інтелектуальне (розумове), патріотичне, правове, моральне, художньо-естетичне, трудове, екологічне, фізичне, статеве, громадянське, економічне.

Шляхи реалізації змісту виховання: у процесі вивчення навчальних дисциплін, у позакласній та позашкільній виховній роботі, залучення учнів до різних видів практичної діяльності, залучення сім’ї і громадськості до реалізації напрямів виховної роботи.

Засоби реалізації змісту національного виховання.

Засвоєння учнівською молоддю соціального досвіду.

Загальні методи виховання

Поняття про методи виховання. Залежність методів виховання від мети, принципів, змісту, умов виховання, вікових і індивідуальних особливостей учнів і рівня розвитку колективу. Класифікація методів виховання.

Різні підходи до класифікації методів виховання.

Методи формування свідомості особистості: розповідь, роз’яснення, етична бесіда, диспут, метод позитивного прикладу.

Методи організації діяльності: тренування, привчання, педагогічної вимоги, громадської думки, доручення, виховуючої ситуації.

Методи стимулювання: заохочення, схвалення, змагання. Метод покарання, ставлення до цього методу сучасної педагогіки, педагогічні умови, які визначають ефективність цього методу.

Умови оптимального вибору і ефективного застосування методів виховання. Умови, фактори, що визначають оптимальний вибір методів виховання: має органічно пов’язуватися з метою, яка стоїть перед школою, не універсалізуватися якийсь із них, має бути система методів, вибір методу визначається завданнями і змістом виховного заходу; залежить від конкретних умов, в яких здійснюється виховний вплив; враховуються індивідуальні і вікові особливості учнів; динаміка, зрілість, організованість колективу; рівень педагогічної кваліфікації; очікувані наслідки.

Методи виховання в народній педагогіці.

Творчий підхід до використання методів виховання.

Педагогічна техніка і її значення у вихованні.

Використання педагогічної техніки з метою підвищення ефективності методів виховання.

Формування учнівського колективу

і його вплив на особистість учня

Форми виховання: індивідуальні, мікро групові, групові (колективні) і масові – прості і комплексні.

Кількісні і змістовні характеристики форм виховання.

Розробка теорії колективу в працях А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського і інших вітчизняних педагогів..

Колектив як форма виховання. Ознаки колективу. Структура колективу. Основні типи учнівських колективів. Загальношкільний і первинний колектив, їх взаємозв’язок. Органи колективу, їх функції і умови ефективної діяльності. Актив колективу, методика роботи з ним.

Динамізм і етапи розвитку колективу. Система перспективних ліній. Традиції колективу. Педагогічне керівництво процесом формування колективу. Принцип паралельної дії, обґрунтований А.С.Макаренко, і сьогодення. Колектив школи – єдність педагогічного і учнівського колективів.

Умови підвищення ефективності учнівського самоврядування. Функції органів самоврядування: організаторська, виховна контролююча і стимулююча.

Колектив і особистість. Розвиток взаємин між особистістю і колективом. Гармонізація особистості і колективу – провідна проблема виховання.

Педагогічне управління колективом.

Організаційні форми виховної роботи

Позакласна та позашкільна робота. Суть, завдання, зміст, принципи організації позакласної і позашкільної роботи.

Найбільш поширені форми масової виховної роботи: читацька конференція, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, політична інформація, година класного керівника.

Робота гуртків. Екскурсії. Походи. Класні години. Гуртки художньої самодіяльності.

Індивідуальні форми виховної роботи: читання художньої літератури, колекціонування, філателія, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо.

Позакласне читання учнів, сьогоднішній стан розв’язання проблеми. Пропаганда книги, спільна робота класного керівника, дитячих і шкільних бібліотек, батьків щодо залучення учнів до читання художньої літератури.

Позашкільні форми виховання

Дитячі і молодіжні організації, об’єднання, товариства, загони тощо. Специфіка їх діяльності.

Скаутська організація України "Пласт", СПУ – спілка піонерів України, УКР – українська козацька республіка, СМОУ – спілка молодіжних організації

України, "Січ", "Спадщина", "Сузір’я", "Сокіл", "Діти Гіппократа", "Берегиня", клуби за інтересами та інше. Їх місце у виховному процесі дітей та молоді, виховний і розвивальний потенціал цих позашкільних форм виховання.

Позашкільні установи: палаци (будинки) школярів, дитячі спортивні школи (ДСШ), станції юних техніків (СЮТ), станції юних натуралістів (СЮН), дитячі театри, дитячі бібліотеки, екскурсійно-туристичні станції, музичні школи та інше).

Позашкільні навчально-виховні заходи нового типу.

Специфіка навчально-виховної роботи в позашкільних установах.

Характеристика основних напрямів змісту виховання

Розумове виховання. Суть, специфічні завдання, нагромадження певного фонду знань: факти, термінологія, символи, імена, назви, дати, поняття, зв’язки і залежності, що існують між ними і знаходять відображення в правилах, законах, закономірностях і формулах.

Розвиток мислення взагалі і різних його видів: діалектичне, логічне, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне, дедуктивне, алгоритмічне, технічне, репродуктивне, творче (продуктивне), системне.

Формування в учнів культури розумової праці: навчальні уміння – загальні (уміння читати, слухати, писати, усно викладати свої думки, працювати з книгою, контролювати і оцінювати себе); спеціальні (вміння читати ноти, технічні креслення, географічні карти, слухати музику, записати числа, формули, нотні знаки і т.д.); раціонально організовувати режим розумової роботи; здатність робити все точно і акуратно, тримати в порядку робоче місце і т.д.

Формування інтелектуальних умінь. Мовна культура учнів.

Формування наукового світогляду. Шляхи формування наукового світогляду: у процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін, у позаурочній виховній роботі, соціальна і професійна позиція педагога і її значення для формування світогляду його підопічних.

Єдність навчальних дисциплін, міжпредметні зв’язки у формуванні світогляду учнів.

Виховне значення народних філософських ідей у формуванні світогляду учнів.

Формування світогляду учнів засобами української народної педагогіки.

Методика виявлення рівня сформованості світогляду учнів: аналіз відповідей учнів із світоглядних питань на уроках, спостереження за діяльністю і поведінкою учнів у різних ситуаціях, порівняння даних спостережень батьків, педагогів та інших учасників педагогічного процесу, проведення спеціальних співбесід, обговорення моральних та інших проблем.

Моральне виховання.

Суть, методологічна основа морального виховання (етика).

Зміст морального виховання в національній школі: формування національної самосвідомості. Завдання формування національної самосвідомості: виховання любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім’я України, освоєння молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, історії, культури та інше); залучення учнівської молоді до практичних справ розбудови нашої держави; формування в учнів почуття гідності й гордості за Україну.

Героїко-патріотичне виховання.

Етапи розвитку національної свідомості дитини.

- Етап етнічного самоусвідомлення, етап національно-політичного самоусвідомлення, етап громадсько-державного усвідомлення.

- Групи системи моральних цінностей: абсолютно вічні, національні, громадянські, сімейні, цінності особистого життя.

Екологічне виховання.

Суть, завдання: нагромадження екологічних знань, виховання любові до природи, формування вмінь і навичок діяльності в природі, сприяння екологічній безпеці.

Зміст екологічного виховання, розкриття основних положень: світ природи, збереження її цілісності, чистоти, гармонії в природі; осмислення екологічних явищ; естетична краса природи; розуміння наслідків тих чи інших дій в природі.

Методика екологічного виховання в школі і позашкільних закладах освіти, сучасні підходи, вимоги, організаційні форми роботи.

Статеве виховання.

Суть, завдання, мета статевого виховання.

Морально-психологічні питання у процесі статевого виховання. Підготовка учнівської молоді до сімейного життя.

Методика статевого виховання і підготовки учнів до сімейного життя. Роль батьків, класного керівника, психологів, соціальних педагогів, медичних працівників у розв’язанні нагальних проблем статевого виховання молоді.

Виховання свідомої дисципліни, обов’язку і відповідальності.

Теоретичні аспекти питання: шкільна дисципліна, свідома дисципліна, обов’язок, відповідальність. Із історії розвитку поняття дисципліна в школі, в педагогіці.

Функції дисципліни: умова нормальної навчальної діяльності, засіб організації діяльності, обмеження, гальмування, запобігання нерозумних дій і вчинків.

Шляхи виховання свідомої дисципліни, обов’язку і відповідальності, зміст нормативно-правової бази школи; правильна, чітка, керована організація навчально-виховного процесу в школі, класі; чіткий режим праці учнів в позанавчальний час; органи учнівського самоврядування і процес дисциплінування учнів; роль традицій школи, класу, дитячого колективу, об’єднання; методи заохочення і покарання, єдність вимог дирекції школи, вчителів-предметників, класних керівників і батьків; постійний гуманний контроль за поведінкою; діагностика, корекція, виправлення причин недисциплінованості.

Правове виховання учнів.

Завдання правового виховання. Соціально-політичні та правові основи України у змісті та завданнях правового виховання.

Вивчення і дотримання Конституції України.

Зміст. Ознайомлення учнів з окремими положеннями державного, адміністративного, цивільного, трудового, кримінального, сімейного та інших галузей права. Конвенція прав дитини, методика її вивчення, тлумачення основних положень і втілення в практичну діяльність.

Завдання правового виховання. Державна програма "Освіта" (Україна ХХІ ст.), закон про середню освіту України про правове виховання, про виховання в учнівській молоді дисципліни, обов’язку і відповідальності.

Озброєння учнів знаннями законів України, підвищення їх юридичної обізнаності.

Формування правової свідомості.

Виховання в учнів поваги до Української держави і права.

Виховання в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності.

Методика правового виховання школярів, попередження правопорушень серед учнівської молоді.

Правила для учнів. Шляхи підвищення ефективності правового виховання учнів і формування в них свідомої дисципліни, обов’язку і відповідальності.

Трудове виховання і професійна орієнтація.

Вчені теоретики і практики про трудове виховання. Соціально-політичні, економічні і моральні аспекти підготовки молоді до активної участі в трудовій діяльності.

Система трудового виховання, завдання (психологічна підготовка особистості до праці, практична підготовка до праці, підготовка до свідомого вибору професії), вимоги до трудової діяльності (суспільна спрямованість праці школярів, ініціатива і творчість дітей в організації праці; колективний, творчий характер праці; різноманітність видів праці; загальність стимулювання, заохочення праці учнів; дотримання правил техніки безпеки; формування культури праці, плановість, конкретизація видів трудової діяльності і систематичність; підведення підсумків роботи).

Відродження традицій трудового виховання народної педагогіки.

Трудове навчання учнів в системі трудового виховання.

Система профорієнтаційної роботи в школі. Сучасний стан проблеми. Соціально-політичні і економічні процеси в Україні, їх вплив на зміст, завдання профорієнтаційної роботи школи.

Етапи профорієнтаційної роботи: професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний вибір, професійна адаптація.

Форми і методи профорієнтаційної роботи. Особливості трудової підготовки і професійної орієнтації в початковій, неповній, старшій загальноосвітній школі, коледжі, ліцеї, гімназії, ПТУ.

Економічне виховання і його роль у підготовці школярів і учнівської молоді всіх типів навчально-виховних закладів до трудової діяльності.

Мета, зміст, завдання, форми і методи економічного виховання в закладах системи освіти.

Класний керівник – організатор економічного виховання учнів. Психолого-педагогічні особливості реалізації завдань економічного виховання в умовах сьогодення, шляхи підвищення ефективності такої роботи у сім’ї та школі.

Естетичне виховання.

Зміст, форми і методи естетичного виховання в навчально-виховних закладах України. Завдання естетичного виховання: формування естетичних понять, поглядів, переконань; виховання естетичних смаків і формування умінь, навичок творити прекрасне; розвиток в учнів творчих здібностей.

Джерела естетичного виховання. Значення української національної культури в естетичному вихованні учнів.

Естетичне виховання дитини в сім’ї. Спрямування учнів до естетичного самовиховання.

Роль закладів культури в естетичному вихованні учнів, спільна робота школи з цими культурно-освітніми закладами.

Подолання та попередження негативних явищ у естетичному вихованні молодіжної музики, кіно, радіо, телебачення на розвиток і формування дитини.