Досягнення дитини другого року життя

Оволодіння ходьбою сприяло розвитку орієнтування дитини у просторі, коло предметів, з якими дитина відтепер може діяти. Вона сама може підійти до предметів, які її цікавлять, доторкнутися, роздивитися та виконувати відповідні дії з ними. Активізується орієнтовно-пізнавальна діяльність. Відтепер дитина має можливість діяти не тільки безпосередньо з предметами, а й опосередковано, тобто досягати потрібного результату з допомогою іншого предмета. Предмети пізнаються різнобічно.

Предмет, з яким самостійно діє дитина, виступає знаряддям досягнення результату.

На цій основі розвиваються знаряддєві дії, дитина оволодіває предметно-знаряддєвою діяльністю, яка стає провідною на кінець другого року життя і здійснюється під керівництвом дорослого.

У процесі знаряддєвих дій з предметами формуються перші узагальненні поняття і наочно-дієве мислення. У ході предметно-знаряддєвої діяльності дитина навчилась орієнтуватись у просторі і часі, відкривати для себе деякі зв’язки, що існують між знайомими їй предметами і явищами, і завдяки вказівкам і поясненням дорослого навчилася самостійно вирішувати конкретні завдання, з якими вона зустрічається у процесі предметно-знаряддєвої діяльності. Дитина засвоює суспільно-вироблені способи використання предметів, з якими вона діє.

Дитина навчилася розмовляти, у її словнику нараховується близько 300 слів. Мовлення стало для неї провідним засобом спілкування з дорослими. Новий спосіб життя формує у дитини нову потребу спілкування з однолітками, і дорослими: ситуативно – ділове спілкування.

Мовлення дорослих стає регулятором поведінки дитини двох років і на цій основі у неї формуються перші довільні дії; формується пізнавальне ставлення до довкілля.

Розвиток наслідування створює передумови для виникнення елементів ігрової, трудової, продуктивної діяльності.

У процесі предметно-знаряддєвої діяльності, що супроводжується мовленням, у дітей розвиваються елементи самостійності і самосвідомості, дитина вперше відчуває свою «незалежність» від дорослих: використовує свої ініціативні дії, свою активність для досягнення певного результату, подолання перешкод і стверджується таким чином у своїх можливостях.

З’являється нова форма спілкування з дорослим – слухання як умова регуляції дитиною своєї поведінки, засвоєння елементарних правил поведінки.

Формуються елементарні початкові морально-етичні почуття й оцінки, які дитина висловлює відповідним словами «хороший», «гарний», «добрий», «поганий».